- •3. Домішки у вуглецевих сталях; їх вплив на якість сталі.
- •4. Класифікація, маркування і призначення вуглецевих сталей.
- •5. Сірі чавуни: класи, призначення, маркування.
- •6. Механічні властивості металів та сплавів.
- •7. Суть і основні види термічної обробки.
- •8.Мартенситне перетворення аустеніту.
- •9. Основні різновиди відпуску сталей та їх температурні режими.
- •10. Відпал і нормалізація. Визначення; застосування.
- •11. Поверхневе гартування струмами високої частоти.
- •12. Об’ємне гартування сталі; охолоджувальні середовища.
- •13. Хіміко-термічна обробка сталі: сутність і основні стадії.
- •14. Цементація стальних виробів.
- •15. Азотування і нітроцементація сталі.
- •16. Легування сталі, легуючі елементи і їх дія.
- •17.Класифікація і маркування легованих сталей.
- •18.Конструкційні леговані сталі (поліпшувані, ресорно-пружинні, шарикопідшипникові).
- •19.Інструментальні вуглецеві, леговані, швидкорізальні сталі.
- •20.Металокерамічні тверді сплави.
- •21.Латунь: властивості, маркування, призначення.
- •22. Бронза: властивості, маркування, призначення.
- •23. Алюміній та його сплави: ковкі, де формівні, високоміцні, ливарні; призначення, маркування.
- •24. Матеріали, які використовують для виготовлення основних деталей машин.
- •«Основи обробки металів»
- •25.Основні методи обробки різанням. Види рухів у металорізальних верстатах.
- •26. Схема процесу різання.
- •27. Основні частини і елементи різця. Вплив кутів різця на процес різання.
- •28. Стружко утворення. Наріст.
- •29. Джерела тепловиділення при різанні. Рівняння теплового балансу.
- •30. Спрацювання різального інструменту. Стійкість інструменту.
- •31. Змащувально – охолоджуючі рідини і їх підведення в зону різання.
- •32.Основні інструментальні матеріали. Інструментальні сталі. Тверді сплави.
- •33.Мінералокераміка. Абразивні матеріали. Надтверді матеріали.
- •34.Пристрої для токарних верстатів.
- •35. Основні роботи, що виконуються на свердлильних верстатах. Типи свердел.
- •36. Спіральні свердла. Геометрія спіральних свердел.
- •37. Зенкери і їх геометрія.
- •38. Розвертки і їх геометрія.
- •39.Методи нарізання різьб.
- •40.Геометричні параметри циліндричної і торцевої фрез.
- •41. Стругання і довбання.
- •42. Протягання. Схеми різання при протяганні. Геометричні параметри протяжок.
- •43. Нарізання зубців зубчастих коліс. Методи копіювання та обкатування.
- •44.Зубодовбання.
- •45.Зубофрезерування.
- •46. Шліфування. Схеми шліфування.
- •47.Абразивний інструмент .Зернистість, звязка і твердість інструменту.
- •48.Фінішні методи обробки. Притирання,полірування.
- •49. Хонінгування. Суперфініш.
- •50.Зміцнювально-калібруючі методи пластичного деформування.
- •51.Зубошевінгування.
14. Цементація стальних виробів.
Цементація – насичення поверхневого шару стальних виробів вуглецем.
Цементації піддають низько вуглецеві сталі з вмістом С до 0,2% (Ст10, Ст15, Ст20; 18ХГТ, 12ХНЗА). Вміст вуглецю збільшується в поверхневому шарі приблизно від 0,6 до 1%.
Розрізняють цементацію в твердому та газоподібному карбюризаторі.
В якості твердого карбюризатора застосовують суміш деревного вугілля з вуглекислими солями та .
Вироби разом з карбюризатором завантажують у металеві ящики, закривають кришкою, ретельно обмазують глиною і в такому вигляді витримують в печі при температурі 930 - 950С протягом 5-25 годин.
Газова цементація здійснюється в спеціальних камерах при температурі 930 - 1000С у середовищі циркулюючої суміші газів природного та угарного СО. Після цементації обов’язково проводять гартування з низьким відпуском.
Після такої обробки в поверхневому шарі утворюється мартенсит, а мало вуглецева серцевина залишається незмінною і на відміну від поверхневого шару є в’язкою.
Цементації піддають вали, шестерні, втулки та ін.
15. Азотування і нітроцементація сталі.
Азотування – процес поверхневого насичення поверхневого шару виробу азотом.
Азотуванню піддають шестерні, втулки, гільзи циліндрів та інші деталі, виготовлені з легованих поліпшуваних сталей з вмістом алюмінію (Al), молібдену (Mo), титану (Ti), ванадію (V), вольфраму (W) (35 ХМЮА, 35 ХМА).
При азотуванні вироби витримують в атмосфері аміаку при температурі 500 - 600˚С. При таких умовах аміак дисоціює з утворенням атомарного азоту. Атомарний азот дифундує (проникає) в сталь і утворює з її компонентами дуже тверді хімічні сполуки – нітриди: AlN, , VN. Тому твердість азотованої поверхні значно перевищує твердість цементованої і загартованої поверхні сталі. Крім того азотована поверхня має підвищену корозійну стійкість.
Одним з недоліків процесу є його тривалість.
Нітроцементація (ціанування) – це процес насичення поверхневого шару виробів одночасно азотом і вуглецем в середовищі, яке містить газ та аміак у співвідношенні.
Розрізняють нітроцементацію:
- високотемпературну – 800 - 900˚С;
- низькотемпературну – 500 - 600˚С.
Після високотемпературної цементації виробів на глибину 1мм деталі піддають гартуванню та низькому відпуску. Твердість HRC – 58-62.
Область застосування ріжучий інструмент із швидкоріжучої сталі.
16. Легування сталі, легуючі елементи і їх дія.
Легованими називаються сталі в склад яких, крім заліза і вуглецю вводяться спеціальні легуючі елементи, що змінюють їх механічні та фізико-хімічні властивості. До таких елементів належать: Cr, Ni, Ti, V, W, Al, Si, Mn, Mb, Cu, Co, Nb, Br, B, N.
Легуючі елементи можна поділити на дві групи по утворенню хімічних сполук:
Елементи, які не утворюють карбідів: нікель (Ni), кремній.
Карбідоутворюючі елементи: Cr, V, W.
По впливу на поліморфні перетворення залізо легуючі елементи розділяють на:
Ферити затори (елементи, які розширюють існування α-твердого розчину).
Аустенізатори (розширюють існування γ-області).