
- •3. Домішки у вуглецевих сталях; їх вплив на якість сталі.
- •4. Класифікація, маркування і призначення вуглецевих сталей.
- •5. Сірі чавуни: класи, призначення, маркування.
- •6. Механічні властивості металів та сплавів.
- •7. Суть і основні види термічної обробки.
- •8.Мартенситне перетворення аустеніту.
- •9. Основні різновиди відпуску сталей та їх температурні режими.
- •10. Відпал і нормалізація. Визначення; застосування.
- •11. Поверхневе гартування струмами високої частоти.
- •12. Об’ємне гартування сталі; охолоджувальні середовища.
- •13. Хіміко-термічна обробка сталі: сутність і основні стадії.
- •14. Цементація стальних виробів.
- •15. Азотування і нітроцементація сталі.
- •16. Легування сталі, легуючі елементи і їх дія.
- •17.Класифікація і маркування легованих сталей.
- •18.Конструкційні леговані сталі (поліпшувані, ресорно-пружинні, шарикопідшипникові).
- •19.Інструментальні вуглецеві, леговані, швидкорізальні сталі.
- •20.Металокерамічні тверді сплави.
- •21.Латунь: властивості, маркування, призначення.
- •22. Бронза: властивості, маркування, призначення.
- •23. Алюміній та його сплави: ковкі, де формівні, високоміцні, ливарні; призначення, маркування.
- •24. Матеріали, які використовують для виготовлення основних деталей машин.
- •«Основи обробки металів»
- •25.Основні методи обробки різанням. Види рухів у металорізальних верстатах.
- •26. Схема процесу різання.
- •27. Основні частини і елементи різця. Вплив кутів різця на процес різання.
- •28. Стружко утворення. Наріст.
- •29. Джерела тепловиділення при різанні. Рівняння теплового балансу.
- •30. Спрацювання різального інструменту. Стійкість інструменту.
- •31. Змащувально – охолоджуючі рідини і їх підведення в зону різання.
- •32.Основні інструментальні матеріали. Інструментальні сталі. Тверді сплави.
- •33.Мінералокераміка. Абразивні матеріали. Надтверді матеріали.
- •34.Пристрої для токарних верстатів.
- •35. Основні роботи, що виконуються на свердлильних верстатах. Типи свердел.
- •36. Спіральні свердла. Геометрія спіральних свердел.
- •37. Зенкери і їх геометрія.
- •38. Розвертки і їх геометрія.
- •39.Методи нарізання різьб.
- •40.Геометричні параметри циліндричної і торцевої фрез.
- •41. Стругання і довбання.
- •42. Протягання. Схеми різання при протяганні. Геометричні параметри протяжок.
- •43. Нарізання зубців зубчастих коліс. Методи копіювання та обкатування.
- •44.Зубодовбання.
- •45.Зубофрезерування.
- •46. Шліфування. Схеми шліфування.
- •47.Абразивний інструмент .Зернистість, звязка і твердість інструменту.
- •48.Фінішні методи обробки. Притирання,полірування.
- •49. Хонінгування. Суперфініш.
- •50.Зміцнювально-калібруючі методи пластичного деформування.
- •51.Зубошевінгування.
12. Об’ємне гартування сталі; охолоджувальні середовища.
Гартування (закалка) – це процес ТО, який полягає в нагріванні вище температур фазових перетворень з наступним швидким охолодженням (основні середовища: вода і масло).
Гартування поділяють на об’ємне та поверхневе.
До об’ємного гартування належать:
- неперервне (звичайне гартування);
- переривчасте (гартування у двох середовищах);
- ступінчасте гартування;
- ізотермічне гартування.
Звичайне гартування полягає в тому, що деталь охолоджують в одному середовищі до повного фазового перетворення АМ. Це гартування застосовують для деталей простої форми з низько та середньо вуглецевих сталей.
Переривчасте
гартування
проводиться у двох середовищах. При
цьому нагріту деталь охолоджують
спочатку у воді до температури трохи
вище
,
а потім в більш м’якому середовищі –
зазвичай в маслі або на повітрі. Це
гартування забезпечує значно менші
внутрішні напруження і дає гарні
результати у випадку обробки великої
кількості деталей з однаковими розмірами
застосовують для середньо та високо
вуглецевих сталей.
Недолік. Дуже важко визначити момент витягування деталей з води та перенесення в інше середовище.
Ступінчасте гартування полягає в охолодженні деталей зі швидкістю не нижче критичної до температур трохи вищих . потім іде витримка при цій температурі для вирівнювання температури по всьому перерізу і подальшому охолодженні на повітрі або в маслі. Такому гартуванню піддають інструмент невеликого перерізу з низько та середньо легованих сталей. Причому в якості охолоджуючих середовищ можуть використовуватись розплави солей.
Ізотермічне гартування полягає в швидкому охолодженні металів до зони проміжного перетворення, витримці в цій зоні, яка необхідна для повного закінчення перетворення і наступному охолодженні на повітрі.
Гартування проводять з метою підвищення твердості, міцності, зносостійкості виробів. В результаті утворюється структура мартенситу. Мартенсит має тетрагональну кристалічну решітку. Таке спотворення кристалічної решітки і надає структурі високої твердості.
Охолоджувальними середовищами при гартуванні є вода та масло.
Переваги води, як гартувального середовища – забезпечення великої швидкості охолодження – вище критичної.
Недоліком є те, що таке охолодження може призводити до виникнення великих внутрішніх напружень в середині виробів, які викликають короблення і навіть розтріскування виробів.
Масло в результаті охолодження охолоджує сталь у 10 разів повільніше, ніж вода. У верхньому інтервалі воно не забезпечує критичної швидкості охолодження і тим самим не дає змоги переохолодити аустеніт до мартенситного перетворення. Тому найчастіше після гартування у маслі сталі мають тростино-мартенситну структуру.
13. Хіміко-термічна обробка сталі: сутність і основні стадії.
Хіміко-термічна обробка (ХТО) полягає в дифузійному насиченні поверхневих шарів стальних виробів різними елементами при підвищених температурах. На відміну від термічної обробки ХТО супроводжується зміною хімічного складу поверхневого шару виробів.
Основні стадії ХТО:
1. Дисоціація – розпад вихідної речовини з виділенням насичуючого елементу в активно атомарному стані.
Наприклад:
2СО
+
,
де
- атомарний вуглець (чистий).
2. Адсорбція – захват поверхнею активних атомів насичуючого елементу.
3. Дифузія – проникнення насичуючого елементу в глибину виробу.