9. Основні різновиди відпуску сталей та їх температурні режими.

Процеси перетворення мартенситу і залишкового аустеніту при нагріванні називаються відпуском загартованої сталі. Відпуск залежить від від одержаної мікроструктури називають низьким, середнім або високим.

Відпуском є кінцевий вид термічної обробки, який призначається для створення в сталі певної структури в цілях отримання заданих якостей. Таким чином, відпуском називають технологічний процес термічної обробки, який полягає в нагріванні загартованої сталі до певної температури, яка не перевищує точки , витримці при ній і подальшим охолодженням до кімнатної температури.

В загартованій сталі при її нагріванні проходить розпад твердого розчину з утворенням мікроструктур, які мають певні механічні властивості. В залежності від отриманої мікроструктури і згідно механічних властивостей загартованої сталі, які набуваються під час її наступного нагрівання до певних температур, розрізняють низький, середній і високий відпуск.

Низький відпуск.

Низький відпуск проводять шляхом нагрівання загартованої сталі до температури 120 - 250С. при даних температурах утворюється структура відпущеного мартенситу, дещо знімаються внутрішні напруження і зберігається властива мартенситу висока твердість. Цьому відпуску підлягають деталі, які працюють в умовах тертя і зносу, цементовані (шестерні, вали коробок передач, диски фрикційних механізмів та ін), а також ріжучі і вимірювальні інструменти. Температура відпуску вибирається у вказаних рамках в залежності від призначення виробу. Наприклад, ріжучий і вимірювальний інструмент в цілях збереження високої твердості і зносостійкості відпускають при температурах 150 - 200С. цементовані вироби, твердість яких повинна бути в рамках HRC 50 – 60, відпускають при температурах 200 - 220С.

Інколи на виробництві, особливо інструментальному, використовують гартування з само відпуском. Температуру в цьому випадку визначають по кольорам побіжалості, які представляють собою кольори тонкої плівки окисла, яка утворюється при температурах: 220С – світло-жовтий; 255С – коричневий; 258С – фіолетовий; 295 - 310С – темно-синій; 330С – темно-сірий. З підвищенням температури відпуску збільшується товщина оксидної плівки і змінюється її забарвлення.

Середній відпуск.

Середній відпуск проводять шляхом нагрівання загартованої сталі до температури 350 - 500С. В результаті середнього відпуску сталь набуває структури троститу відпуску, твердість помітно знижується, при цьому зберігається висока міцність і пружність сталі. Такому відпуску підлягають пружини, ресори, торсіони та інші пружинні елементи. Середній відпуск здійснюється в електронних печах чи в розплавах солей.

Високий відпуск.

Високий відпуск проводять при температурах 500 - 650С. при цьому сталі набувають структури сорбіту відпуску, яка поєднує високу в’язкість і пластичність з достатньо високою твердістю і міцністю. При високому відпуску майже повністю знімаються внутрішні напруження. Високий відпуск використовується для деталей, які працюють при великих навантаженнях (шатуни, поршні і силові шпильки двигунів).

Термічна обробка, яка складається з гартування і подальшого високого відпуску з метою отримання мікроструктури сорбіту відпуску, в техніці отримала назву покращення. Покращенню підлягають середньо вуглецеві (0,3 – 0,6% С), конструкційні і леговані сталі, від яких вимагають високої межі текучості , межі міцності , ударної в’язкості .