
- •3. Домішки у вуглецевих сталях; їх вплив на якість сталі.
- •4. Класифікація, маркування і призначення вуглецевих сталей.
- •5. Сірі чавуни: класи, призначення, маркування.
- •6. Механічні властивості металів та сплавів.
- •7. Суть і основні види термічної обробки.
- •8.Мартенситне перетворення аустеніту.
- •9. Основні різновиди відпуску сталей та їх температурні режими.
- •10. Відпал і нормалізація. Визначення; застосування.
- •11. Поверхневе гартування струмами високої частоти.
- •12. Об’ємне гартування сталі; охолоджувальні середовища.
- •13. Хіміко-термічна обробка сталі: сутність і основні стадії.
- •14. Цементація стальних виробів.
- •15. Азотування і нітроцементація сталі.
- •16. Легування сталі, легуючі елементи і їх дія.
- •17.Класифікація і маркування легованих сталей.
- •18.Конструкційні леговані сталі (поліпшувані, ресорно-пружинні, шарикопідшипникові).
- •19.Інструментальні вуглецеві, леговані, швидкорізальні сталі.
- •20.Металокерамічні тверді сплави.
- •21.Латунь: властивості, маркування, призначення.
- •22. Бронза: властивості, маркування, призначення.
- •23. Алюміній та його сплави: ковкі, де формівні, високоміцні, ливарні; призначення, маркування.
- •24. Матеріали, які використовують для виготовлення основних деталей машин.
- •«Основи обробки металів»
- •25.Основні методи обробки різанням. Види рухів у металорізальних верстатах.
- •26. Схема процесу різання.
- •27. Основні частини і елементи різця. Вплив кутів різця на процес різання.
- •28. Стружко утворення. Наріст.
- •29. Джерела тепловиділення при різанні. Рівняння теплового балансу.
- •30. Спрацювання різального інструменту. Стійкість інструменту.
- •31. Змащувально – охолоджуючі рідини і їх підведення в зону різання.
- •32.Основні інструментальні матеріали. Інструментальні сталі. Тверді сплави.
- •33.Мінералокераміка. Абразивні матеріали. Надтверді матеріали.
- •34.Пристрої для токарних верстатів.
- •35. Основні роботи, що виконуються на свердлильних верстатах. Типи свердел.
- •36. Спіральні свердла. Геометрія спіральних свердел.
- •37. Зенкери і їх геометрія.
- •38. Розвертки і їх геометрія.
- •39.Методи нарізання різьб.
- •40.Геометричні параметри циліндричної і торцевої фрез.
- •41. Стругання і довбання.
- •42. Протягання. Схеми різання при протяганні. Геометричні параметри протяжок.
- •43. Нарізання зубців зубчастих коліс. Методи копіювання та обкатування.
- •44.Зубодовбання.
- •45.Зубофрезерування.
- •46. Шліфування. Схеми шліфування.
- •47.Абразивний інструмент .Зернистість, звязка і твердість інструменту.
- •48.Фінішні методи обробки. Притирання,полірування.
- •49. Хонінгування. Суперфініш.
- •50.Зміцнювально-калібруючі методи пластичного деформування.
- •51.Зубошевінгування.
22. Бронза: властивості, маркування, призначення.
Бронза – це сплав міді з оловом(Sn), свинцем(Pb), берилієм(Be), алюмінієм(Al), кремнієм(Si), нікелем(Ni), де цинк(Zn) не є основним легуючим елементом.
Сплави міді з різними металами та незначною кількістю цинку, називаються бронзами. Для покращення властивостей бронз їх легують Мо, РЬ.
Бронзи поділяють на однофазні та багатофазні, а по кількості легуючих елементів — на прості та складнолеговані.
Бронзи мають високі механічні, антифрикційні та антикорозійні властивості, добре обробляються різанням, мають добрі ливарні властивості.
Вироби з бронз отримують способом лиття. Деякі бронзи, що мають достатню пластичність, обробляються тиском.
Позначаються бронзи буквами Бр, потім ідуть цифри, що вказують їх склад у відсотках. Маркування: Бр. ОСЦ 6-6-3 (6% - олово, 6% - цинк, 3% - свинець, решта – мідь); Бр. С30 (30% - свинець, решта – мідь); Бр. АЖ 5-4 (5% - алюміній, 4% - залізо, решта – мідь).
Бронзи за головним легуючим елементом ділять на олов’яні, свинцеві, алюмінієві, кремнієві, берилієві, кадмієві.
Олов'яні бронзи — сплав міді з оловом, який містить 2-14% олова, все інше мідь. Для покращення властивостей їх легують додатково РЬ, 2п, N4, Р.
Олов'яні бронзи на відміну від латуні і чавунів мають малу усадку (менше 1%), це дозволяє виготовляти з них найбільш складні відливки, в том числі художнє лиття. Ливарна бронза із-за твердих включень евтектоїду відрізняється високою зносостійкістю та малим коефіцієнтом тертя, тому являється найкращим (особливо з 10% 5п) антифрикційним (підшипниковим) матеріалом.
Недоліком ливарних бронз є підвищена пористість і невисока герметичність відливок. З метою заміни цінного олова, також для зниження пористості, підвищення герметичності, механічних властивостей, для покращення зварювання в олов'яні бронзи добавляють від 2 до 15% 2п, а для підвищення обробки різанням бронз легують 3-5% РЬ. До ливарних бронз відносяться такі бронзи як БрОЦСНЗ-7-5-1 та БрОЦС4-4-17.
З олов'яних бронз виготовляють деталі автомобільної техніки: БрОЦСЗ, 5-6-5 і БрОЦСНЗ-7-5-1 — розпірні втулки між зубчастими колесами і ступицями; з БрОЦС6-6-3 — підшипникові втулки для валиків; з БрОЦС5-5-5 — корпуса клапанів системи охолодження; з БрОЦЮ-2 — деталі привода спідометра.
Алюмінієві бронзи — сплави міді з 4-11,5% алюмінію. Їх структура до 9,4% А1 — однофазна (А- твердий розчин), якщо алюмінію більше — двофазна, що має а+у — фазу, отриману в результаті розпаду Р-фази в рівноважних умовах. При гартуванні з 900°С у воді Р-фаза бездифузійно перетворюється з утворенням структури голкового мартенситу.
Алюмінієві бронзи на відміну від олов'яних мають більш високі механічні властивості при задовільних антифрикційних властивостях і високу корозійну стійкість в повітрі та морській воді. їх використовують для виготовлення втулок, шестерен, сідел клапанів та багатьох інших антифрикційних деталей.
Свинцеві бронзи являють собою сплави міді з 27-63% свинцю. Їх структура складається з окремих зерен Рb і Сu. Вони мають високі антифрикційні властивості, але поступаються олов'яним бронзам по технологічним властивостям (схильні до ліквації). Свинцеві бронзи можуть працювати при тиску 2500-3000 МПа.
В машинобудуванні широко використовується бронза БрС-30 (30% РЬ, інше Сu) для виготовлення вкладишів підшипників дизелів.