61.Роль міжнародної трудової міграції в економічному розвитку країн світу.

В умовах розширення світових господарських зв'язків міжнародна трудова міграція з часом набула глобального характеру. Для міжнародної міграції робочої сили визначальним мотивом є бажання заробити більше, ніж на батьківщині, та прагнення знайти краще застосування своїй кваліфікації. Головна причина міжнародної міграції робочої сили полягає в диференціації економічних умов життя. Міграція трудових ресурсів відбувається в напрямку тих країн та регіонів, де очікувані заробітки найвищі.

Вплив міграційних процесів на країни імміграції та еміграції є багатоаспектним.

Наслідки для країн імміграції

1.  Країни імміграції мають суттєві вигоди від підготовки спеціа­ лістів іншими країнами. Так, за сучасними оцінками, чиста вигода для країни, що приймає, від залучення одного "середнього" вчено- го-гуманітарія становить 230 тис. дол. США, вченого у галузі су­ спільних наук — 235 тис. дол., інженера — 253 тис. дол., лікаря — 646 тис. дол.

2.  Фірми країн імміграції мають економію як за рахунок ниж­ чої оплати праці іммігрантів, так і за рахунок того, що праця іно­ земних робітників дає змогу знизити загальний рівень заробітної плати.

3.  Робітники-емігранти сприяють омолодженню структури трудо­ вих ресурсів країн імміграції.

4.  Грошові перекази емігрантів на батьківщину сприяють розши­ ренню реалізації товарів країн імміграції за кордоном.

Разом з тим наплив робітників з-за кордону ускладнює пробле­му зайнятості в країні, негативно впливає на економічне становище місцевих працівників. Поряд з економічними, виникають соціальні, культурні, правові та інші проблеми.

Наслідки для країн еміграції Для країн еміграції повернення досвідчених кваліфікованих ро­бітників після роботи за кордоном сприяє розвитку національної економіки. Для деяких з цих країн грошові перекази емігрантів є основним джерелом валютних надходжень, яке перевищує надхо­дження валюти від експорту товарів. Водночас еміграція завдає шкоди країнам, оскільки національна економіка втрачає наймобільнішу і, як правило, найкращу частину трудових ресурсів. Це веде до старіння структури трудових ресурсів. Серйозною є проблема реадаптації робітників, які повертаються після роботи за кордоном і відвикли від місцевих умов праці та життя. Особливо негативні наслідки для країн еміграції має відплив висококваліфікованих спеціалістів та вчених. Тому уряди цих країн намагаються проводити політику гальмування такого процесу. Грошові перекази. Країна — експортер робочої сили зазви­ чай отримує своєрідну плату за такий експорт у вигляді переказів назад на батьківщину частини доходів емігрантів своїм сім'ям. Це призводить до перерозподілу чистої вигоди від еміграції між краї­ною — експортером і країною — імпортером робочої сили

Зворотні потоки. Повертаючись на батьківщину, емігранти привозять з собою значні матеріальні цінності та солідну робочу кваліфікацію та/або управлінський досвід, який вони потім вико­ристовують у своїй країні. До того ж здебільшого країну залишають найкваліфікованіші працівники, тобто відбувається "відплив умів", що призводить до зниження технологічного потенціалу країн — екс­портерів робочої сили, падіння їх загального наукового та куль­турного рівня.Вплив іммігрантів на податкові надхо­дження та державні втрати країни, що приймає, залежить від характеристик самих іммігрантів. Якщо іммігранти молоді, квалі­фіковані, освічені, володіють мовою країни, що приймає, то вони знайдуть собі відповідну роботу І будуть платити великі податки. Якщо іммігранти не кваліфіковані, не знають мови, то їм буде по­трібна державна або доброчинна допомога протягом декількох років, щоб вивчити мову та асимілюватись.