96.Сучасні тенденції розвитку міжнародної економічної інтеграції

Міжнародна економічна інтеграція — це вищий рівень розвитку міжнародних економічних відносин, коли інтер­націоналізація господарського життя проявляється у пе­реплетінні національних господарств двох або кількох країн та проведенні ними узгодженої міждержавної тор­говельно-економічної політики. Динамічний розвиток процесів міжнародної еконо­мічної інтеграції зумовлений: економічним розвитком країн, їх груп та регіонів сві­ту в умовах нерівномірного розподілу ресурсів;

закономірностями науково-технічного прогресу;

тенденціями демографічного розвитку;

наявністю і необхідністю вирішення глобальних про­блем (енергетичної, продовольчої, економічної, охорони навколишнього середовища, використання світового оке­ану та космосу, економічного зростання та народонасе­лення, економічної безпеки, роззброєння);

різким скороченням відстаней за рахунок розвитку транспортно-комунікаційних мереж, ринковою «уніфікацією» економічного розвитку.

Поглиблення економічних інтеграційних взаємозв’язків між країнами на різних рівнях та в різних формах при всій нерівномірності цього процесу дозволяє їм повніше використовувати національні ресурси для розв’язання внутрішньогосподарських і загальносвітових завдань.

Сучасним процесам міжнародної економічної інтеграції притаманні певні особливості, а саме: динамізм процесів міжнародної економічної інтегра­ції в цілому;

нерівномірність розвитку і реалізації форм міжна­родної економічної інтеграції;

розвиток поряд з інтеграційними дезінтеграційних процесів;

переважний розвиток регіональних міжнародних еко­номічних угруповань (економічний регіоналізм);

формування реальних умов світової економічної інте­грації.

Великий досвід і потенціал регіональної міжнародної економічної інтеграції має Європа, що зумовлено як по­літичними і соціально-економічними особливостями роз­витку європейських країн у період після другої світової війни, так і сучасними тенденціями розвитку світової економіки, коли остаточно формуються три світових еко­номічних центри (Європа, Північна Америка з доміную­чою роллю США та Азія з пріоритетом Японії).

97.Сутність, причини та наслідки глобалізації світової економіки

Однією з основних ознак сучасного розвитку світової економіки стає розгортання процесів глобалізації.

Глобалізація – процес посилення взаємозв’язку національних економік країн світу, що знаходить своє вираження в утворенні світового ринку товарів і послуг, фінансів; становленні глобального інформаційного простору, перетворенні знання в основний елемент суспільного багатства, виході бізнесу за національні кордони через формування ТНК, впровадженні й домінуванні в повсякденній практиці міжнародних відносин і внутрішньополітичного життя народів принципово нових, універсальних ліберально-демократичних цінностей тощо.

Причини формування глобалізаційних процесів: процес інтернаціоналізації, НТП, загострення проблем, що є загальними для всіх людей та важливими з погляду збереження та розвитку людської цивілізації.

Основні ознаки:

1. взаємозалежність національних економік та їхнє взаємопроникнення, формування міжнародних виробничих комплексів поза національними кордонами;

2. фінансова глобалізація – зростаюча фінансова єдність та взаємозалежність фінансово-економічних систем країн світу;

3. послаблення можливостей національних держав щодо формування незалежної економічної політики;

4. розширення масштабів обміну та інтенсифікація процесів руху товарів, капіталів, трудових ресурсів;

5. створення інституцій міждержавного, міжнародного регулювання глобальних проблем;

6. тяжіння світової економіки до єдиних стандартів, цінностей, принципів функціонування.

Глобалізація на світовому рівні визначається економічними взаємозв’язками між країнами, що відбиваються на зустрічних потоках товарів послуг, капіталу й ноу-хау, що постійно зростають.

Основна риса процесу глобалізації – формування глобального функціонуючого виробничого процесу, серцевиною якого є сформовані інтернаціоналізовані відтворювальні цикли – ядра. В межах цих циклів формується світовий досвід, перерозподіл якого стає головним стратегічним орієнтиром і основою зовнішньої політики будь-якої держави.

Економічні виміри:

Економічний вимір глобалізації відображає постійно зростаючий взаємозв’язок між потребами людей, з одного боку, та можливостями виробництва і розповсюдження товарів та послуг, за допомогою міжнародної торгівлі, надходження іноземних інвестицій та розвитку процесів транснаціоналізації з іншого.

Визначається: рівень торгівлі у вигляді суми всіх видів експорту та імпорту; прямі іноземні інвестиції, як сума їх припливу та відтоку. Економічний вимір глобалізації будь-якої країни має прямо – пропорційну залежність від її політичної стабільності та наявності відпрацьованої законодавчої бази, що не підлягає швидким змінам. Іншими словами цей показник дуже чутливий до рівня довіри інвесторів, до їх впевненості у змозі отримати прибуток від інвестицій.

Інтегральним показником міри глобалізованості нац ек є індекс глобалізації:

А) Міжнародний фонд Карнегі та швейцарський інститут дослідження бізнесу пропонують свою версію цього індексу. Індекс глобалізації за версією KOF розраховується на основі економічного, соціального та політичного індексів. Економічний індекс розраховується виходячи з національного експорту і імпорту товарів і послуг, зовнішніх прямих іноземних інвестицій та портфельних інвестицій, міжнародних платежів, митних зборів. Соціальний індекс – на основі кількості міжнародних телефонних розмов, розвитку міжнародного туризму. Політичний - на підставі кількості посольств у державі, членстві у міжнародних організаціях, участі у місіях ООН.

Б) Інша версія індексу глобалізації складається рейтинговою компанією A.T. Kearney та журналом Foreign Policy на основі 14 показників економічної, політичної, технологічної та соціальної інтеграції, згрупованих у чотири основні блоки: економічна інтеграція, персональні міжнародні контакти, розвиток глобальних технологій, участь у глобальних політичних процесах.

Також існують такі показники, які визначають ступінь інтегрованості економік у глобальну економіку:

1. співвідношення ЗТО та ВВП.

2. ПІІ, які спрямовуються в країну та з країни, та портфельні інвестиції.

3. потік платежів роялті в країну та з країни, що пов’язані з передаванням технології.