- •1.Поняття про сучасну українську літературну мову. Мовна норма. Типи мовних норм.
- •2.Мовностильові особливості тексту документа
- •3.Функціонально-стилістична диференціація сучасної української літературної мови
- •4.Основні норми усного професійного спілкування
- •5.Офіційно-діловий стиль. Його особливості. Мовні кліше.
- •6.Поняття про документ. Його властивості та вимоги при складанні.
- •7.Державна мова та її функції.( Культурно-національні специфічні риси)
- •8.Стилістична диференціація української лексики. Професійна лексика. Канцеляризми та штампи.
- •9.Конституція України про функціонування та розвиток мов в Україні.
- •10.Функції мови в суспільстві
- •11.Лексика сучасної української мови з погляду на її походження
- •12.Мовленнєвий етикет – невід’ємний елемент професійної культури
- •13.Правові засади функціонування мов в Україні
- •14.Абревіатури в діловому мовленні. Правила скорочування слів.
- •15.Мовленнєва діяльність людини як один із видів діяльності людини.
- •16.Мовностилістичні та структурні особливості наукових робіт (реферат, наукова стаття, курсова, )
- •17.Види і жанри усного професійного мовлення
- •18.Стиль сучасного ділового листування
- •19.Термінологічна система професійного мовлення
- •20.Морфологічні норми вживання числівника у професійному мовленні
- •21.Лексикографія. Основні типи словників
- •22.Правила оформлення бібліографії до наукової статті
- •23.Фразеологія в діловому мовленні
- •24.Загальні вимоги до оформлення та особливості мови ділових паперів
- •25.Явище полісемії в діловому мовленні
- •26.Суржик і шляхи його подолання
- •30.Різновиди наукових робіт. Вимоги до їх оформлення.
- •31.Лексичні норми в науковому стилі
- •32.Засоби стандартизації та типізації мови. Види логічних помилок.
- •33.Поняття про ораторську компетенцію. Мистецтво аргументації.
- •34.Культура і тактика ведення ділових переговорів
- •35.Науковий стиль. Різновиди.
- •40.Форми колективного обговорення професійних проблем
30.Різновиди наукових робіт. Вимоги до їх оформлення.
31.Лексичні норми в науковому стилі
32.Засоби стандартизації та типізації мови. Види логічних помилок.
Кодифікація термінів — це систематизація термінів у словниках, довідниках, що орієнтують мовців на правильне їх використання.
Стандартизація термінології — це вироблення термінів-еталонів, термінів-зразків, унормування термінології в межах однієї країни (якщо це національний стандарт) або в межах групи країн (якщо це міжнародний стандарт). Стандартизована термінологія є обов'язковою для вживання в офіційних наукових, ділових, виробничих текстах.
Сьогодні в Україні стандартизація термінології стала державною справою. Від розв'язання мовних питань, зокрема термінологічних, як відомо, залежать темпи державотворчих процесів. Освіта, наука, а особливо виробництво потребують єдиної, зручної, логічної української термінології. На цей час в Україні розроблено понад 600 державних стандартів. Через кожні п’ять років їх переглядають і уточнюють.
Термінологічний стандарт укладають за таким алгоритмом:
систематизація понять певної галузі науки чи техніки; поділ їх на категорії (предмети, процеси, якості, величини тощо); розмежування родових та видових понять;
відбирання усіх термінів галузі, узятої для стандартизації (терміни вибирають зі словників різних років видання, статей, підручників, періодики, рукописів та ін. джерел);
поділ термінів на групи:
а) вузькоспеціальні терміни; б) міжгалузеві; в) загальнонаукові (загальнотехнічні); стандартизації повинні підлягати лише вузькоспеціальні терміни);
33.Поняття про ораторську компетенцію. Мистецтво аргументації.
Сучасна риторика - це наука про ефективне спілкування в різних сферах ділового та міжособистісного взаємодії людей. Сьогодні розуміння риторики як науки, предметом вивчення якої є ораторське виступ, можна вважати вузьким. 2. Ефективним є спілкування, при якому комунікативний намір (інтенція) мовця реалізовано повністю, тобто говорить у результаті мовного взаємодії досяг мети як практичного, так і духовного властивості. Протистоїть повному досягненню комунікативної мети комунікативна невдача (мета спілкування не досягнуто) або комунікативний промах (мета досягнута лише частково). Очевидно, що успішна професійна діяльність можлива тоді, коли в період вузівського навчання майбутній фахівець придбає системні знання про мови, як найважливішому інструменті впливу, приміряє в професійній сфері мовних жанрах, правилах ефективного спілкування, а також навчиться такому спілкуванню і виробить у собі особистісні якості, що забезпечують здатність до ефективного спілкування. А це означає, випускник вузу повинен володіти сформованої риторичної компетентністю. Риторична компетенція - це сума особистісних якостей, що лежать в основі здатності орієнтуватися в різних мовних ситуаціях, передбачати наслідки власної комунікативної поведінки і брати на себе відповідальність за його результати. Таким чином, риторична компетенція включає сукупність взаємопов'язаних якостей особистості, що визначають здатність до ефективного спілкування, а риторична компетентність співвідноситься з володінням, володінням людиною риторичної компетенцією, його особистісним ціннісним ставленням до кооперативному спілкуванню і досвідом спілкування, спрямованого на здійснення особистісно і соціально-значимої продуктивної діяльності .Компетентність формує готовність спеціаліста до виконання професійної ролі в тій чи іншій сфері діяльності і робить можливим вирішення виробничих завдань.А оскільки рішення професійних завдань у багатьох сферах неможливо без побудови системи комунікаційних зв'язків та ефективного спілкування, можна стверджувати, що без формування риторичної компетентності неможлива повноцінна підготовка фахівця.