- •1.Поняття про сучасну українську літературну мову. Мовна норма. Типи мовних норм.
- •2.Мовностильові особливості тексту документа
- •3.Функціонально-стилістична диференціація сучасної української літературної мови
- •4.Основні норми усного професійного спілкування
- •5.Офіційно-діловий стиль. Його особливості. Мовні кліше.
- •6.Поняття про документ. Його властивості та вимоги при складанні.
- •7.Державна мова та її функції.( Культурно-національні специфічні риси)
- •8.Стилістична диференціація української лексики. Професійна лексика. Канцеляризми та штампи.
- •9.Конституція України про функціонування та розвиток мов в Україні.
- •10.Функції мови в суспільстві
- •11.Лексика сучасної української мови з погляду на її походження
- •12.Мовленнєвий етикет – невід’ємний елемент професійної культури
- •13.Правові засади функціонування мов в Україні
- •14.Абревіатури в діловому мовленні. Правила скорочування слів.
- •15.Мовленнєва діяльність людини як один із видів діяльності людини.
- •16.Мовностилістичні та структурні особливості наукових робіт (реферат, наукова стаття, курсова, )
- •17.Види і жанри усного професійного мовлення
- •18.Стиль сучасного ділового листування
- •19.Термінологічна система професійного мовлення
- •20.Морфологічні норми вживання числівника у професійному мовленні
- •21.Лексикографія. Основні типи словників
- •22.Правила оформлення бібліографії до наукової статті
- •23.Фразеологія в діловому мовленні
- •24.Загальні вимоги до оформлення та особливості мови ділових паперів
- •25.Явище полісемії в діловому мовленні
- •26.Суржик і шляхи його подолання
- •30.Різновиди наукових робіт. Вимоги до їх оформлення.
- •31.Лексичні норми в науковому стилі
- •32.Засоби стандартизації та типізації мови. Види логічних помилок.
- •33.Поняття про ораторську компетенцію. Мистецтво аргументації.
- •34.Культура і тактика ведення ділових переговорів
- •35.Науковий стиль. Різновиди.
- •40.Форми колективного обговорення професійних проблем
22.Правила оформлення бібліографії до наукової статті
Бібліографія – це список літератури з певного питання. Списки ці мають неоднакове призначення: одні виконують реєструючу функцію, інші рекомендують певну літературу, ще інші показують, яку літературу використав автор книжки, на які праці він посилається.
Реєструюча бібліографія знайомить читача з назвами усіх книг, які стосуються певного питання чи проблеми. Бібліографія цього типу найчастіше зустрічається в науковій літературі.
У науково – популярних працях автор, як правило, рекомендує, що слід прочитати, щоб ознайомитися з певною проблемою.
Якщо в бібліографії містяться лише ті дані, які є на титульних сторінках книги, вона зветься описовою. Анотованою зветься бібліографія, в якій після титульних даних подається коротка характеристика книги.
Відомості про використану в тексті літературу наводяться найчастіше у підрядкових примітках (виносках) або в дужках після слів, до яких стосуються. Часом автори після цитати в тексті ставлять в дужках цифрові позначки, а в кінці книжки вміщують список літератури, на яку було зроблено посилання. Тоді перша цифра у дужках означає порядковий номер книжки у списку, а друга цифра – сторінку, з якої взято цитату. Обов’язковою вимогою є послідовне дотримання обраного способу оформлення.
У ділових паперах найчастіше використовуються підрядкові посторінкові виноски.
Принцип розміщення назв книжок у списках може бути неоднаковим: алфавітним, тематичним, хронологічним. Якщо автор обирає тематичний принцип, то всередині тематичних рубрик він повинен дотримуватись або алфавітного, або хронологічного принципу. Усі відступи від цих правил мають бути обґрунтовані.
Відомості про книжку в бібліографії подаються в такому порядку:
а) автор (прізвище, ініціали);
б) назва (заголовок, підзаголовок);
в) вихідні дані (місце видання, видавництво, рік видання).
23.Фразеологія в діловому мовленні
Термін «фразеологія» вживають на позначення: 1) розділу мовознавства про усталені звороти; 2) сукупності їх у мові.
Фразеологізми - відтворювані одиниці мови з двох або більше слів, цілісні за своїм значенням і стійкі за складом та структурою.
Джерелами утворення фразеологічних зворотів та сферами їх функціонування є:
Жива народнорозмовна мова, зокрема приказки, прислів'я (п'яте колесо до воза; як горох при дорозі; на ладан дише; одного поля ягода).
Виробничо-професійна діяльність людей (дружній череді вовк не страшний; сім разів відмір, а один раз відріж; грати першу скрипку; дати задній хід).
Наукова діяльність (дійти до висновку, зробити аналіз, методика дослідження, об’єкт дослідження).
Біблійні вислови (око за око, зуб за зуб; святая святих; Содом і Гоморра; випити гірку чашу до дна).
Антична література та міфологія (ахіллесова п'ята; прокрустове ложе; аріаднина нитка; дамоклів меч; танталові муки).
5. Влучні вирази відомих людей: Борітеся - поборете (Т. Шевченко); Сміх крізь сльози (М. Гоголь); Хто бере усе той тратить, хто дає усе придбав (Ш. Руставелі).
Кожна мова відзначається своєю оригінальною фразеологією, що пов'язано з неповторністю побуту, звичаїв, культури та й загалом ментальності народу, пор.: укр. коли рак свисне, рос. после дождика в четверг, англ. when the pigs fly (буквально: "коли свині літатимуть").
Національна своєрідність фразеології і в тому, що в ній зафіксовано реалії життя народу, його історії тощо, наприклад, українські: на рушник стати, дістати гарбуза, передати куті меду, облизати макогона, наче набігла татарська орда, висипався хміль із міха, язик до Києва доведе.
Фразеологізми це майже завжди яскраві, образні вирази, які є важливим експресивним засобом мовлення, зокрема професійного. При цьому слід використовувати нормативні мовні звороти: впадати у вічі, а не кидатися в очі; зайти у безвихідь (у глухий кут), а не зайти в тупик; на щабель вище, а не на ступінь вище; скасувати рішення, а не відмінити рішення; докласти зусиль, а не прикласти зусиль; мати рацію, а не бути правим; доводити до відома, а не ставити у відомість; завдавати удару, а не наносити удар; стягнути недотримку, а не стягнути неустойку; досягати мети , а не добиватися цілі.