82.Конфлікт та індивідуальність.

83.Товариськість та проблема одинокості

ОДИНОКІСТЬ - соціально-психологічний стан, що характеризується недостатністю або відсутністю соціальних контактів. Це форма самосвідомості. Великий вплив на поширення одинокості має зростаюча шлюбно-сімейна динаміка, деперсоналізація великих міст, зміцнення джерел індивідуалізму. Одинокість – важкий стан людини, криза внутрішнього “Я”. Існують чотири виміри одинокості: космічна, культурна, соціальна і міжособова. Проблема одинокості є однією з важливіших проблем теорії і практики соціальної роботи - англ. loneliness; нім. Einsamkeit f=, -en; угор. egyedülállóság; рос. одинокость. (http://www.socwd.uzhgorod.ua/voc/N.htm)

84.Поняття конформізму та нонконформізму.

Нонконформи́зм (от лат. non — «не» и поздне лат. conformis — «подобный», «сообразный») — стремление индивида придерживаться и отстаивать установки, мнения, результаты восприятия, поведение и так далее, прямо противоречащие тем, которые господствуют в данном обществе или группе.[1][2] Часто считается синонимом понятия «негативизм»[3] и антонимом понятия «конформизм».[4][5] В некоторых случаях нонконформизмом называют просто готовность индивида отстаивать свою личную позицию в тех случаях, когда она противоречит позиции большинства. В таких случаях описанное в данной статье явление выделяют под названием «антиконформи́зм» (от англ. anti- — «противо-»).

Ноконформизм и конформизм

Основная статья: Конформизм

Нонконформизму конформизм часто противопоставляется, однако при более детальном разборе между этими видами поведения обнаруживается очень много общего. Нонконформная реакция, как и конформная, обусловлена и определена групповым давлением, является зависимой от него, хотя и осуществляется в логике «нет». Поведенческий негативизм нередко связан с тем, что конкретный индивид оказывается на стадии вхождения в группу, когда первостепенной личностной задачей для него выступает задача «быть и, главное, казаться не таким, как все». В значительно большей степени реакциям и конформизма, и нонконформизма противоположен феномен самоопределения личности в группе.[1][5][7]

Отмечается также, что и конформное, и нонконформное поведение чаще встречаются в группах низкого уровня социально-психологического развития, и, как правило, не свойственно членам высокоразвитых просоциальных сообществ.[7]

85.Соціальні групи та міжкультурні відмінності в структурі взаєморозуміння.

Існує безліч факторів, характеристик, норм і ознак, що характеризують комунікативну поведінку. Робляться спроби систематизації знань про комунікативній поведінці, але науки, яка займалася б вивченням комунікативної поведінки, до цих пір немає. Ряд дослідників (на чолі з І. А. Стернин), що працюють у галузі вивчення комунікативної поведінки мають свою думку щодо цього питання. Вони вважають, що опис комунікативної поведінки має стати предметом особливої ​​науки, яка є стикового і певною мірою інтегральної для цілого ряду наук - етнографії, психології, соціальної психології, соціології, психолінгвістики, теорії комунікації, соціолінгвістики, паралінгвістики, риторики, лінгводидактики і власне лінгвістики . Ця інтегральна наука повинна синтезувати дані перерахованих наук і створити цілісну картину національного комунікативної поведінки народу. У висновку хотілося б сказати, що комунікативна поведінка - це продукт мільйонів років еволюції, воно закладено як генетично, так і обумовлена ​​нашою приналежністю до якої-небудь групи, підлозі, віком, особистим життєвим досвідом, рівнем освіти та багатьма іншими факторами. Незважаючи на ці відмінності люди у всіх культурах вступають між собою в найрізноманітніші відносини, в контексті яких вони зустрічаються, обмінюються думками, роблять якісь вчинки і т.д. Сенс кожного конкретного вчинку найчастіше необхідно зрозуміти, бо він не завжди лежить на поверхні, а найчастіше прихований в традиційних уявленнях про те, що нормально, які в різних культурах і соціокультурних групах також різні.