2. Феномен «групової полярізації».

Феномен групової поляризації полягає в розбитті групи на підгрупи учасників, з подібними думками щодо передбачуваного рішення.

Процес групового прийняття рішень складається з чотирьох фаз:

1. встановлення фактів (групове інтерв'ю);

2. оцінка фактів (думки щодо встановлених фактів);

3. пошук рішень;

4. прийняття рішень.

Поляризація відбувається в повсякденному житті, наприклад, в громадських об’єднаннях населених пунктів. Під час конфліктів се-ред населення відбувається об’єднання однодумців. Це підсилює за-гальні для них тенденції. Злочинність виникає в процесі взаємного підсилення думок сусідніх банд, члени якої мають однакове соціаль-но-економічне і етнічне походження. На основі аналізу терористсь-ких організацій всього світу американські соціальні психологи Кларк Мак-Клі і Марі Сегал (1987) зробили висновок, що тероризм не ви-никає на пустому місці. Він виникає серед людей, яких об’єднують образи. При взаємодії в ізоляції від стримуючих впливів їх настрій стає все більше екстремістським. На виході соціального підсилення виникає могутній сигнал. Результатом стають акти насильства, які індивідууми у відриві від групи, можливо, ніколи б не здійснили.

3. Соціометричний метод та його аналіз, підготовка та особливості проведення.

Соціометричний метод - це метод опитування, націлений на виявлення міжособистісних відносин шляхом фіксації взаємних почуттів симпатії і неприязні серед членів групи.

За допомогою соціометричного тесту можна одержати інформацію про позиції індивідів в групі /наприклад, про ступінь популярності, про типи міжособистісних відносин, про наявність підгрупи, неформального лідера в групі, про групову згуртованість і т.д./ і на їх основі виявити позитивні, конфліктні, напружені або індиферентні ділянки, що має дуже і велике значення для корегування міжособистісних відносин в групі.

Іінтерперсональні вибори можуть вивчатися на двох рівнях:

• поведінковому, коли дослідник безпосередньо спостерігає поведінку індивідів в якихось конкретних ситуаціях, реєструючи дані своїх спостережень, потім аналізуючи їх;

• вербально-прожективному, коли дослідник за допомогою опитування на основі спеціальної анкети-питальника виявляє бажані типи відносин і між індивідами, ті, яким вони надають перевагу.

Соціометричний тест формулюється у вигляді запитань, відповіді на які і слугують підґрунтям для встановлення структури взаємовідносин.

Підкреслюю, що найчастіше соціометричний тест застосовується до вивчення малих груп /до 10-25 чоловік/, де він дає найбільший ефект, хоча з його допомогою іноді вивчають і структури відносин та зв’язків у великих групах. Соціометричне опитування можна проводити лише в колективах які мають деякий досвід сумісної діяльності три і більше місяців /на основі якої вже виникли певні сталі взаємовідносини між його членами. В іншому випадку дослідження зафіксує випадкову структуру.

Процедура соціометричного опитування складається з декількох етапів:

• визначення проблеми, вибору об’єкта дослідження, ознайомлення з величиною і різними соціально-демографічними характеристиками групи;

• входження дослідника в прямий контакт з членами колективу і вияву довір^’я до себе, а також з встановлення змісту соціометричних тестів;

• власне опитування /інструктування респондентів, роздача соціометричних карток, заповнення їх респондентами, збір карток/;

• обробка інформації і представлення її в аналітичному вигляді;

• формулювання висновків і рекомендацій.

Звертаю увагу курсантів на те, що соціометричне опитування може проводитися як у формі роздавального анкетування на місці, так і у формі своєрідної анкети-інтерв’ю.

Соціологи використовують чимало різних методів обробки даних соціометричного опитування, які можна поділити на дві групи: 1) графічні методи /соціограми/; 2) кількісні методи /індекси статистичний аналіз, факторний аналіз/.

Соціограма являє собою графічне зображення структури міжособистісних відносин в групі..

Першим етапом обробки результатів соціометричного опитування є побудова соціоматриці, тобто зведення всіх результатів опитування в таблицю:

Позначення:

• + – позитивний вибір;

• - – взаємний позитивний вибір;

• Ο – негативний вибір

• Ο – взаємний негативний вибір.

Стан байдужого ставлення індивідів один до одного зазвичай позначається нулем або взагалі не позначається /тоді клітинка в таблиці залишається порожньою/. На основі даних соціоматриці визначають індивідуальні і групові індекси, за допомогою яких здійснюється характеристика статусу індивіда в групі і його ставлення до інших членів групи, а також групова інтеграція, групова стійкість і групова експансивність.

Білет №4

1. Основні напрямки сучасної західної соціології Необіхевіористський, когнітивістський, психоаналітичний, інтеракціоналістський, культурологічний .

Необіхевіорістскіе концепції: 1. Теорія агресії і наслідування (Н. Міллер, Д. Доллард, А. Бандура) про оперантну обумовленість вчинків і поведінки, про проміжні змінні між стимулами і реакціями; 2. Теорії діадічної взаємодії: а) Теорія «взаємодії результатів» (Д. Тібо, Г. Келлі) про залежність взаємин від суми «винагород»,одержуваних кожним (виграш у статусі, влади тощо); б) Теорія соціального обміну Г. Хоманса про залежність якості взаємодії від співвідношення «Винагород» (позитивних підкріплень) і «витрат» (негативних підкріплень).

Когнітівістская соціальна психологія: 1. Теорії когнітивної відповідності: а) Теорія структурного балансу Ф. Хайдера – поведінка людини обумовлена прагненням до збалансування міжособистісних відносин, відносин зі світом ; б) Теорія комунікативних актів Т. Ньюкомена - у позитивному відношені в діаді один до одного, має місце тенденція до розвитку подібних орієнтацій по відношенню до об'єкта шляхом зняття дисбалансу; в) Теорія когнітивного дисонансу Л. Фестінгер - переживання протиріччя між знанням і поведінкою (дві когнітивні структури), як фактор спонукання до дії; г) Теорія конгруентності Ч. Осгуда і П. Танненбаума про зміну відносин особистості, під впливом потреби встановити відповідність когнітивної структури (знань, відносин), одночасно до двох об'єктах;

Інтеракціоністський напрямок в соціальній психології: 1.Концепція символічного інтеракціонізму Джорджа Міда про особистість як продукт соціальної взаємодії на основі символів (міміки, жестів), прийняття ролі іншого, про залежність поведінки індивіда від структури особистості, її ролі та референтної групи. Чиказька школа (Г. Блумер) – поведінка людини це динамічний процес, його можна пояснити на основі символів,але не можна передбачити; Айовська школа (М. Кун) - пізнавши самооцінку особистості,в тому числі на основі символів, можна передбачити її поведінку; 2.Рольові теорії (Т. Сарбін, Е. Гоффман, Р. Лінтон, Р. Ромметвейт, Н. Гросс) про види соціальних ролей (конвенціональні, продиктовані, активні та латентні), міжрольові і внутрішньорольові конфлікти; 3.Теоріі референтної групи (Т. Хайман, Т. Ньюком, М. Шериф): Т. Ньюком про типи референтних груп

(позитивні, негативні); М. Шериф про групи членства і референтні групи та їх ролі у формуванні соціальних установок.

Культурологічні соціально-психологічні концепції (С. Московичі, Г. Теджфел, Р. Харрі), як прагнення до створення загальної соціально - психологічної теорії: 1. Концепція соціальних уявлень С. Московичі про предмет соціальної психології (сукупність соціально-психологічних уявлень про соціальні процеси), про структуру соціальних уявлень, що детермінують, поведінка індивіда; 2.Теорія «міжгрупових відносин» Г. Теджфела про опосередкованості взаємодії індивіда із соціальним середовищем через групову взаємодію; 3. «Етогенетичний підхід» Р. Харрі – модель людини (мотив-боротьба за репутацію, щастя людини в набутті репутації, боротьба за репутацію сприяє суспільному розвитку,необхідність програми поведінки в боротьбі за репутацію і створення для цього необхідних умов).