- •Предмет і завдання соціальної психології
- •Конформізм та конформна поведінка.
- •Виникнення та становлення соціальної психології як самостійної науки.
- •Механізми виникнення та розповсюдження чуток.
- •Розвиток вітчизняної (рядянської) соціальної психології.
- •Феномен «групової полярізації».
- •2. Сутність та механізми переконання
- •3.Поняття та функції референтних груп.
- •Експеримент в соціальної психології.
- •2.Загальна характеристика і типи стихійних груп
- •3. Поняття та механізми групової згуртованості.
- •Метод спостереження в соціальної психології.
- •2.Ефективність групової діяльності.
- •3.Явище міжособистісної сумісності.
- •1.Метод опитування
- •2 Поняття соціальних груп, їхня класифікація
- •3.Конфлікти в групі.
- •1.Метод тесту в соціальній психології
- •2. Соціально-психологічна характеристика етнічних груп
- •3. Соціально-психологічні аспекти прийняття групового рішення.
- •1. Поняття про спілкування. Види спілкування.
- •2.Поняття етнічного (національного) характеру.
- •3. Соціально-психологічні аспекти лідерства і керівництва.
- •1. Функції спілкування.
- •2. Стратаметрічна концепція групової активності а.В. Петровського.
- •3. Стилі лідерства та керівництва.
- •1. Спілкування як обмін інформації.
- •2. Поняття про соціометричний статус особистості у групі.
- •3. Особистість як суб’єкт та об’єкт соціальних відносин.
- •2. Засоби комунікації та її різновиди.
- •3. Умови усунення групових конфліктів.
- •1.Спілкування,як взаэмодія
- •2.Поняття малої соціальної групи.
- •3. Соціальний статус та соціальна роль особистості.
- •1. Спілкування як сприймання людьми одне одного(перцепція)
- •2.Класифікація малих груп.
- •Структура взаємовідносин у малих групах.
- •Поняття про лідерство та керівництво.
- •Загальна характеристика явища каузальної атрибуції
- •Психологія між групових відносин
- •1. Механізми групової динаміки
- •2. Поняття та детермінанти міжособистісної атракції.
- •3. Експеримент Мілгрема (1974 рік)
- •1 Загальна характеристика способів психологічного впливу.
- •2 Утворення та розвиток малої соціальної групи.
- •3. Експеримент ф. Зімбардо.
1. Функції спілкування.
Зважаючи на мету спілкування, розрізняють функції, які реалізуються в будь-якому процесі взаємодії і забезпечують досягнення в ньому певних цілей (Л. Карпенко):
контактна. Передбачає встановлення контакту як стану взаємної готовності до прийому і передавання повідомлення та підтримання взаємозв´язку під час взаємодії;
інформаційна. Полягає в обміні повідомленнями (інформацією, думками, рішеннями, задумами);
спонукальна. Стимулювання активності партнера по спілкуванню, що спрямовує його на виконання дій;
координаційна. Взаємне орієнтування і узгодження дій для організації спільної діяльності;
розуміння. Адекватне сприймання і розуміння сутності повідомлення, а також партнерами один одного;
емотивна. Реалізується через стимулювання у партнера по спілкуванню потрібних емоційних переживань і станів, у зміні за його допомогою власних переживань і станів;
встановлення відносин. Полягає в усвідомленні і фіксуванні індивідом свого місця в системі рольових, статус них, ділових, міжособистісних та інших зв´язків;
здійснення впливу. Наслідками її дії є зміна стану, поведінки, особистісно-змістових утворень партнера.
Регуляційно-комунікативна: регуляція здійснюється у трьох напрямках: а) людина регулює свою поведінку; б) поведінку інших. Людина може спонукати іншу людину розпочати або припинити дії, посилити чи послабити їх, виправити; в) поведінка людини регулюється з боку її партнерів по спілкуванню.
2. Стратаметрічна концепція групової активності а.В. Петровського.
Підхід до вивчення згуртованості у вітчизняній соціальній психології розроблено А.В. Петровським в рамках "стратометричної концепції групової діяльності", яка пізніше була названа "теорією діяльнісного опосередкування міжособистісних стосунків в групі". Основна ідея полягає в тім, що структуру групи можна представити як таку, що складається з декількох шарів. Опосередкування діяльністю, за А. В. Петровським, є колективо-утворювальним чинником, а ціннісно-орієнтаційна єдність виявляє групову згуртованість на основі однакових для них цінностей.
У межах розробленої А. Петровським стратометричної концепції групової активності (теорії діяльнісного опосередкування міжособистісних відносин у групі) було запропоновано розглядати групову згуртованість крізь призму ціннісно-орієнтаційної єдності.
Згідно зі стратометричною концепцією групової активності групова сумісність реалізується на трьох рівнях:
1. Нижчий рівень. Основою його є психофізіологічна сумісність темпераментів і характерів, узгодженість індивідів при виконанні спільних дій, згуртованість, яка виражається в інтенсивності комунікативних внутрішньо групових зв'язків.
2. Більш високий рівень. Характеризується узгодженістю функціонально-рольових очікувань осіб групи стосовно того, що саме, з ким і в якій послідовності повинен робити кожен, реалізуючи суспільно-значущу і єдину для всіх ціль.
3. Вищий рівень. Відтворює предметно-цільову і ціннісно-орієнтаційну єдність.
Проблема згуртованості малої групи розглядається у вітчизняній літературі також і іншими дослідниками. Один із варіантів розвитку згуртованості пропонується авторами підручника з соціальної праці А.А. Дикарьової та М.І. Мірської.