1.Спілкування,як взаэмодія

Спілкування — це не тільки обмін інформацією, знаками, а й організація спільних дій. Воно завжди припускає досягнення деякого результату. Таким результатом звичайно є зміна поведінки і діяльності інших людей. Уявіть, що троє учнів вирішили підготувати стінгазету. Хтось пише заголовки, хтось підбирає малюнки, хтось складає тексти. Тут спілкування виступає як міжособистісна взаємодія, або інтеракція (віт inter — між і action — дія), тобто як сукупність зв'язків і взаємовпливів людей, що складаються в їхній спільній діяльності. Наприклад, учень після уроку віддає вчителеві праці інструмент, яким працював, а вчитель кладе його в шафу. Обміну інформацією тут не відбулося, але взаємодія сталася. У хід спілкування його учасникам можна не тільки брати участь у комунікації, але й організувати обмін діями, спланувати загальну діяльність, виробити форми та норми сумісних дій.

Інтерактивна сторона спілкування — це та його сторона, яка фіксує не тільки обмін інформацією, а й організацію сумісних дій, які дозволяють реалізувати деяку загальну для партнерів діяльність. У дослідженні цієї сторони спілкування використовують поняття "інтеракція", "взаємодія", "соціальна взаємодія".

Взаємодія - це універсальна властивість усього існуючого світу речей і явищ в їх взаємній зміні, впливові одного на інших.

В суспільстві взаємодія — це система зв'язків і взаємодій між індивідами, соціальними групами, сукупність усіх соціальних відносин. Як уже відмічалось, людина для задоволення своїх потреб повинна вступати у взаємодію з іншими людьми, входити в соціальні групи, брати участь у сумісній діяльності. Тому, звичайно, неможливо знайти на Землі людину, яка була б зовсім ізольованою від інших людей. Більш того, одне лише розуміння того, що десь існують інші люди, може суттєво змінити поведінку індивіда. У всіх сферах свого життя людина зв'язана з іншими людьми безпосередньо чи опосередковано, пасивно чи активно, постійно чи ситуативно. Соціальні взаємозв'язки мають різні підстави і багато різних відтінків, які залежать від особистісних якостей індивідів, що вступають у взаємозв'язок. Формування цих зв'язків відбувається поступово від простих форм до складних. Соціальні зв'язки індивіда, який знаходиться навіть у малочи-сельній групі, являють собою чисельність взаємодій, які складаються з дій і зворотних реакцій на них. Утворюється складна система взаємодій, в яку включена різна кількість індивідів.

2.Поняття малої соціальної групи.

Мала група - це група, реально існуюча не у вакуумі, а в певній системі суспільних відносин, вона виступає як суб'єкт конкретного виду соціальної діяльності, «як ланка певної суспільної системи, як частина суспільної структури" Визначення фіксує і специфічну ознаку малої групи, що відрізняє її від великих груп: суспільні відносини виступають тут у формі безпосередніх особистих контактів. Поширений в психології термін "контактна група" набуває тут конкретний зміст: мала група - це не просто будь-які контакти між людьми (бо які-небудь контакти є завжди і в довільному випадковому зборах людей), але контакти, в яких реалізуються певні суспільні зв'язки і які опосередковані спільною діяльністю. Визначення верхньої межі малої групи"магічного числа» 7 ± 2 при дослідженнях об'єму оперативної пам'яті (воно означає кількість предметів, одночасно утримуються в пам'яті). Для соціальної психології виявилася привабливою визначеність, що вноситься введенням «магічного числа», і довгий час дослідники брали число 7 ± 2 за верхню межу малої групи. Однак згодом з'явилися дослідження, які показали, що якщо число 7 ± 2 справедливо при характеристиці обсягу оперативної пам'яті (що теж, втім, спірно),. Хоча висувалися відомі аргументи на користь такого визначення (оскільки група контактна, необхідно, щоб індивід одночасно утримував в полі своїх контактів всіх членів групи, а це, за аналогією з пам'яттю, може бути забезпечено у разі присутності в групі 7 ± 2 членів), вони виявилися не підтвердженими експериментально. Якщо звернутися до практики досліджень, то там знаходимо самі довільні числа, що визначають цей верхній межа: 10, 15, 20 чоловік. У деяких дослідженнях Морено, автора соціометричної методики, розрахованої саме на застосування в малих групах, згадуються групи і по 30-40 чоловік, коли мова йде про шкільних класах. Представляється, що можна запропонувати рішення на основі прийнятого нами принципу аналізу груп. Якщо досліджувана мала група повинна бути, перш за все, реально існуючої групою і якщо вона розглядається як суб'єкт діяльності, то логічно не встановлювати якийсь жорсткий «верхній» межа її, а приймати за такою реально існуючий, даний розмір досліджуваної групи, продиктований потребою спільної групової діяльності. Іншими словами, якщо група задана в системі суспільних відносин в якомусь конкретному розмірі і якщо він достатній для виконання конкретної діяльності, то саме цю межу і можна прийняти в дослідженні як «верхній» Це специфічне рішення проблеми, але воно не тільки припустиме, але і найбільш обгрунтовано. Малою групою тоді виявляється така група, яка представляє собою деяку одиницю спільної діяльності, її розмір визначається емпірично: при дослідженні сім'ї як малої групи, наприклад, на рівних будуть досліджуватися та сім'ї, що складаються з трьох осіб, і сім'ї, що складаються з дванадцяти осіб; при аналізі робочих бригад як малої групи може прийматися і бригада з п'яти чоловік і бригада із сорока чоловік, якщо при цьому саме вона виступає одиницею продиктованої їй діяльності.