2.Поняття етнічного (національного) характеру.

Національний характер - це система ставлень конкретної етнічної спільності до різноманітних сторін оточуючої дійсності, що виявляється у стійких стереотипах їх мислення, емоційних реакціях і поведінці в цілому.

Кожна нація має свою специфічну культуру, систему знаків, символів, звичаїв і т. ін. У буденній свідомості помітні психологічні відмінності між народами. Так, пунктуальність є цінною якістю для німців і голландців, однак іспанці не надають великого значення цій якості. Стереотипні уявлення про психологічні властивості та культуру різних народів, що поширені у буденній свідомості, завжди мають ціннісний, оцінний характер і усвідомлено та не-усвідомлено співвідносяться з окремими уявленнями про специфіку свого народу і його культури (за І.С. Коном).

Кожній людині притаманні два види свідомості, що мають безпосереднє відношення до її національного характеру:

- перша містить стани, які властиві індивіду;

- друга містить стани, які характерні групі індивідів.

Риси національного характеру розподілено між представниками нації нерівномірно - від наявності усіх цих рис до їх цілковитої відсутності. У зв'язку з цим, якості національного характеру необхідно вивчати, аналізуючи національні традиції, звичаї, вірування, історію та природні умови життя.

Класифікація народів за психічними функціями (мислення, емоції, відчуття та інтуїція) була здійснена К.Г. Юнгом. За цими функціями вченому вдалося виокремити відповідні психологічні типи: мисленнєвий, емоційний, сенсорний та інтуїтивний типи. Кожний з виділених типів може бути інтровертованим чи екстравертованим, що зумовлено поведінкою індивіда щодо якого-небудь об'єкта. Класифікація психічних типів співвідноситься з етнічними спільностями, оскільки психологія етносу складається з психології його окремих представників. Специфіку психології етносу та його членів викликано домінуванням однієї з чотирьох вище перерахованих психічних функцій. Наприклад, жителі Сходу є інтровертованою расою, яка спрямована на свій внутрішній світ.

Національний характер має такі властивості:

- у ньому зафіксовано типові риси, які сформовані неоднаковою мірою і присутні в різноманітних поєднаннях у більшості представників етносу; він у жодному випадку не є простою сумою якостей окремих людей;

- неповторними є не риси чи їх сума, а структура характеру; тому неприпустимо розглядати будь-які якості як такі, що притаманні окремій етнічній спільності.

Стосовно національного характеру та його властивостей, Г.М. Андрєєва висловилася так: "Мова йде не стільки про певний "набір" рис, скільки про ступінь прояву тієї чи іншої риси в цьому наборі, про специфіку цього прояву".

3. Соціально-психологічні аспекти лідерства і керівництва.

Лідерство – це соціально-психологічне явище, яке виникає і реалізується тільки в суспільному середовищі.

У вітчизняній соціальній психології певні відмінності у змісті понять «лідер» і «керівник». Б.Д. Паригін зазначає такі відмінності:

- Лідер покликаний здійснювати переважно регуляцію міжособистісних відносин в групі, а керівник здійснює регуляцію офіційних відносин;

- Лідерство виникає за умов мікросередовища, керівництво ж - елемент макросередовища, це пов'язано з усією системою суспільних відносин;

- Лідерство виникає стихійно, керівник або призначається, або вибирається;

- Явище лідерства менш стабільно, залежить від настрою групи, керівництво - більш стабільно;

- Керівництво підлеглими в порівнянні з лідерством має певну систему санкцій;

- Процес прийняття рішення керівником більш складний і опосередкований обставинами, які не обов'язково мають витоки в даній групі, лідер приймає безпосередні рішення, пов'язані з групової діяльності;

- Сфера діяльності лідера - здебільшого - мала група, де він є лідером; сфера діяльності керівника ширша, оскільки він представляє малу групу в більш широкій соціальній системі.

Однак лідер і керівник мають справу з однопорядкові типом проблем, а саме - вони повинні стимулювати групу, націлювати її на вирішення певних завдань. У психологічної характеристики їх діяльності є і багато спільних рис. Однак при цьому, лідерство - це чисто психологічна характеристика поведінки окремих членів групи. Керівництво в більшості своїй є соціальною характеристикою відносин в групі, перш за все з точки зору розподілу ролей управління та підпорядкування.

Виходячи з різних теорій лідерства, в сучасній психології в якості основних ознак лідерства виділяють наступні:

- Більш висока активність та ініціативність індивіда при вирішенні групою спільних завдань;

- Велика поінформованість щодо розв'язуваної задачі, про членів групи, про ситуацію в цілому;

- Більш виражена здатність впливати на інших членів групи.

Основні функції лідерства - організація спільної життєдіяльності в різних її сферах, вироблення і підтримку групових норм, зовнішнє представництво групи у взаєминах з іншими групами, прийняття відповідальності за результати групової діяльності, встановлення і підтримання сприятливих соціально-психологічних відносин у групі.

Феномен лідерства визначається взаємодією ряду змінних, основними з яких є психологічні характеристики особистості самого лідера, соціально-психологічні характеристики групи, характер вирішуваних завдань і особливості ситуації, в якій перебуває група.

Білет № 11