- •1.Історич. Розвиток ек. Зак-ва і права.
- •3. Предмет, метод і сис.-ма еп.
- •4. Принципи ек. Права.
- •7. Співвіднош. Еп і ек. Зак-тва.
- •8. Функції еп та їх види.
- •9.Джерела еп та їх заг. Х-ка.
- •14. Підстави виник., зміни, прип. Пв на прир. Ресурси.
- •15. Суб’єкти і об’єкти пв на прир. Ресурси.
- •16. Права і обов’язки власників прир. Ресурсів.
- •17. Охорона пв на прир. Ресурси.
- •19. Принципи права природокорист.
- •20. Зміст відносин природокорист.
- •21. Право заг. І спец. Природокорист. Та їх ознаки.
- •22. Використ. Прир. Ресурсів на умовах оренди.
- •23. Право корист. Прир. Ресурсами заг.-держ. І місцев. Знач.
- •24. Суб’єкти і об’єкти права природокорист.
- •25. Права і об. Субєктів права природокорист.
- •26. Захист права природокорист.
- •29. Правові форми громад у правл. У галузі ек-ї.
- •28. Сис.-ма і компетенц. Органів держ. Управл. В галузі екології.
- •30. Функції управл. В галузі ек-гії.
- •31. Правові форми ек. Контролю.
- •32. Правове регулювання ведення Червоної книги України.
- •34. Ек. Правопоруш. Як підстави юр. В-ності в ек. Сфері та їх класифікація.
- •35. Склад екологічного правопорушення.
- •10.11.Екологічні права громадян України
- •12. Поняття і класифікація юридичних гарантій реалізації та захисту екологічних прав громадян.
- •40. Водоохоронні зони.
- •41. Прибережні захисні смуги.
- •44. Правова охорона водних об'єктів.
- •50. Право лісокористування та його види
- •57.Юридична відповідальність за порушення лісового законодавства.
- •58.Атмосферне повітря як об'єкт правового регулювання охорони і використання.
- •64. Надра як об'єкт правового регулювання
- •67. Управління в галузі використання та охорони надр.
- •65. Право користування надрами.
- •66. Позбавлення землевласників і землекористувачів права користування надрами.
- •69. Правова охорона надр.
- •71. Юридична відповідальність за порушення законодавства про надра.
- •72.Тваринний світ як об'єкт правового регулювання використання, відтворення та охорони.
- •73.Законодавство про рослинний і тваринний світ.
- •74.Суб'єкти, об'єкти права власності на тваринний світ.
- •75.Поняття та форми права власності на тваринний світ.
- •76.Право використання тваринного світу.
- •77.Прав. Регулювання мисливства і рибальства.
- •78. Державне управління та регулювання у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.
- •79.Державний контроль у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.
- •80. Правове забезпечення охорони тваринного світу.
- •81.Відповідальність за порушення зак-тва в галузі охорони, використання і відтворення тс.
- •Правове регулювання використання і охорони рослинного світу.
- •Органи, що здійснюють держ. Упр-ня у сфері охорони, викор. Та відтвор. Рс.
- •84. Форми використання природних рослинних ресурсів.
- •85. Державний контроль у галузі охорони, використання та відтворення рослинного світу.
- •Відповідальність за порушення зак-ства про рослинний світ.
- •87. Поняття, суб’єкти та об’єкти ее.
- •88. Правові форми екологічної експертизи.
- •89. Державне регулювання і управління в галузі екологічної експертизи.
- •90. Права і обов’язки експерта державної екологічної експертизи.
- •91. Права і обов’язки замовників екологічної експертизи.
- •93. Процедура проведення екологічної експертизи.
- •94. Умови і підстави проведення дее.
- •95. Висновок ее.
- •97. Оскарження рішень, прийнятих на підставі висновків дее.
- •98.Правопорушення в галузі екологічної експертизи.
- •100. Соціально-правовий механізм забезпечення екологічної безпеки.
- •102. Правовідносини в галузі забезпечення екологічної безпеки.
- •107. Ядерна та радіаційна безпека (радіологічна) безпека в системі екологічної безпеки.
- •109. Поняття та види нс.
- •110. Проблеми правового режиму інших зон надзвичайних екологічних ситуацій.
- •112. Класифікація правових режимів територій, що зазнала радіоактивного забруднення, внаслідок Чорнобильської катастрофи.
- •114. Законодавство України, щодо правового режиму зон екологічного лиха та територій забруднених, внаслідок Чорноб. Катастрофи.
- •117. Завдання єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації.
- •123. Міжнародні екологічні організації.
- •124. Міжнародні конференції з навкол. Середовища.
- •128. Міжнародний суд екологічного арбітражу і примирення.
- •129. Поняття та система європейського права навколишнього середовища.
7. Співвіднош. Еп і ек. Зак-тва.
У спеціальній літературі небезпідставно система законодавства визначається єдністю об'єктивного і суб'єктивного. Об'єктивне - це суспільні відносини, які регулюються юридичними законами, а суб'єктивне - методи регулювання: імперативний, диспозитивний тощо.
Величезне значення має проблема співвідношення між системою екологічного права (в нашому розумінні права природи) і системою екологічного законодавства. Екологічне право - це відображення прав природи, яких вона не може бути позбавлена під будь-яким приводом. Це її життєве право, від якого залежить і добробут людей. Екологічним законодавством треба вважати сукупність правил, вироблених і прийнятих з додержанням належної процедури відповідними компетентними органами. Екологічне право в основному дістає вияв в екологічному законодавстві. Однак воно може відображатись і в різних формах суспільної свідомості: в екологічних звичаях, моралі, соціальних уявленнях про природні об'єкти як про естетичні цінності тощо.
Якщо система екологічного законодавства - це категорія юридична, то система екологічного права - необхідна умова збереження і здорового розвитку природи, тобто це система належного буття останньої, категорія цілком природна. Проблема співвідношення між екологічним законодавством і екологічним правом повинна завжди вирішуватись на науковій основі. Йдеться про взаємодію різних галузей наукового знання - гуманітарного і природничого.
Система екологічного права визначається системою об'єктів природи, розвитком суспільства і рівнем, навантаження на системи природи, а система екологічного законодавства - розвитком юридичної думки в її співвідношенні з розвитком суспільства. Остання система свідомо створюється людьми. Системи екологічного права і екологічного законодавства перебувають у постійному русі, зазнають змін, оскільки розвиток суспільства призводить до зростання антропогенного навантаження на природу в цілому й на окремі природні об'єкти.
Система екологічного законодавства має більш-менш стабільний характер. Це пояснюється тим, що у співвідношенні з екологічним правом, яке треба розглядати як деякий зміст, екологічне законодавство є формою, що завжди консервативна. Ось чому за темпами руху вона відстає від руху екологічного права. Якщо новація в екологічному праві під впливом зрощування антропогенного навантаження на довкілля, техногенних катаклізмів тощо може привести до більш-менш значної перебудови всієї екологічної політики, то новація в екологічному законодавстві до його внутрішньої перебудови не приводить. Нові екологічні закони включаються в систему законодавства, яка вже, як правило, склалася. Це не веде до системних змін.
Основоположним елементом системи екологічного права треба вважати її природний зміст. Таким елементом в системі екологічного законодавства є юридична норма. Ми виходимо з того, що системою екологічного законодавства необхідно вважати цілісність, яка складається з окремих законодавчих актів, що перебувають між собою у взаємодії. Як правило, екологічний закон діє не сам по- собі, а у взаємовідносинах і на підставі інших законів, причому не лише екологічного змісту.