33. Участь в цивільному процесі органів державного управління, їх права і обов'язки.

У випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах.

Згідно з ч.2 ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997 р. №280/97-ВР місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Крім органів державної влади та органів місцевого самов­рядування, правом на звернення до суду на захист прав, свобод та інтересів інших осіб наділені також фізичні та юридичні особи.

ЦПК включає органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, до складу осіб, які беруть участь у справі (ч.3 ст.26 ЦПК), наділивши їх всіма правами таких осіб (ст.27 ЦПК). Водночас права зазначених органів та осіб закріплені у ст.46 ЦПК.

Метою участі у справі органів державної влади, органів місцевого самоврядування фізичних та юридичних осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, є захист державних та суспільних інтересів, інтересів громадян та юридичних осіб, а тому їх заінтересованість у справі має державно-правовий або суспільний характер. їх право на звернення в суд обумовлено функціональними повноваженнями, компетенцією того чи іншого органу чи особи, при цьому зазначені органи та особи виступають у процесі від свого імені.

Крім того, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи сприяють суду у вирішенні справи, що стосується державних, суспільних або особистих інтересів.

Органи державної влади і місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть бути суб'єктами захисту прав, свобод та інтересів інших осіб за умов:

1) наявності закону, який дає їм повноваження здійснювати захист прав та інтересів інших осіб у конкретних справах;

2) наявності в осіб, захист прав і інтересів яких вони можуть здійснювати, цивільної процесуальної правосуб'єктності (права

бути позивачем, заявником у справі), а для подання висновків органами державної влади і органами місцевого самоврядування замість цієї умови - наявність справи у провадженні суду;

3) наявності у них цивільної процесуальної правосуб'єктності (права бути суб'єктом захисту прав інших осіб, набувати цивільні процесуальні права і мати обов'язки);

4) наявності волевиявлення (згоди) громадянина, на захист права, свобод та інтересів якого пред'являється позов.

Остання умова є виявом принципу диспозитивності цивільного процесу, пов'язуючи можливість відкриття цивільної справи, за загальним правилом, з волевиявленням особи, на захист якої здійснюється процес. В тих випадках, коли йдеться про захист прав недієздатних або неповнолітніх осіб (наприклад у справах про визнання особи недієздатною, позбавлення батьківських прав тощо) позовна вимога може бути пред'явлена незалежно від прохання їх законних представників чи інших заінтересованих осіб.

Водночас ЦПК не дає відповіді яким чином має з'ясовуватися волевиявлення особи, на захист прав, свобод та інтересів якої пред'являється позов, а тому згоду позивача суд матиме можливість з'ясувати лише в попередньому судовому засіданні, а в разі її відсутності суд повинен залишити заяву без розгляду.

Участь органів державної влади та органів місцевого самов­рядування в цивільному процесі можлива:

1) з власної ініціативи;

2) з ініціативи інших осіб, які беруть участь у справі;

3) з ініціативи суду.

З власної ініціативи органи державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовною заявою або заявою в порядку окремого провадження, якщо їм стало відомо про порушення прав інших осіб, а також вступити до справи зі своєї ініціативи для подання судові висновку або висловлення своєї думки з приводу вирішення справи по суті.

Під час розгляду справи органи державної влади або місцевого самоврядування можуть вступити до справи й за клопотанням осіб, які беруть участь у справі.

В обох зазначених випадках участь органів державної влади та органів місцевого самоврядування можлива лише у випадках, прямо передбачених законом.

Крім того, зазначені органи можуть бути залучені судом під час проведення попереднього судового засідання, їх участь для подання висновків у справі може бути визнана судом обов'язковою, якщо суд визнає це за необхідне. Суд зі своєї ініціативи може залучити їх до участі у справі з будь-якої категорії справи.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи беруть участь у цивільному процесі у двох процесуальних формах:

1) звернення до суду на захист прав, свобод та інтересів інших осіб;

2) участь у справі для подання висновків та висловлення своєї думки щодо вирішення справи по суті.

Друга процесуальна форма поширюється лише на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Частина 1 ст.45 ЦПК дозволяє звернутися до суду органам та особам на захист прав, свобод та інтересів інших осіб лише у випадках, визначених законом, тобто, коли це визначено кон­кретною нормою матеріального або процесуального права.

Суддя під час вирішення питання щодо відкриття провадження у справі, повинен перевірити, чи надано цим органам та особам право на звернення до суду з даним конкретним позовом та має відмовити у відкритті провадження у справі, якщо відповідна норма закону відсутня.

Право на звернення до суду на захист чужих прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб прямо передбачене деякими нормами ЦПК, а також нормами матеріального права.

Найбільш суттєву роль серед органів державної влади та органів місцевого самоврядування у цивільному процесі відіграють органи опіки та піклування.

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.

Так, органи опіки та піклування вправі звернутися до суду у справах про визнання шлюбу недійсним, якщо захисту потребують права та інтереси дитини (ст.42 СК), про позбавлення батьківських прав (ст. 165 СК), про відібрання дитини (ст. 170 СК), про скасування усиновлення або визнання усиновлення недійсним (ст.240 СК) тощо.

Згідно з ч.1 ст.46 ЦПК органи та інші особи, які відповідно до ст. 45 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

У разі пред'явлення зазначеними органами та особами позову на захист чужих інтересів, вони наділяються процесуальними правами та обов'язками позивача, а в разі звернення до суду із заявою в порядку окремого провадження - обсягом процесуальних прав та обов'язків заявника, який згідно з положеннями ч.5 ст.31 ЦПК має права та обов'язки позивача, за винятками, встановленими у розділі IV ЦПК.

Органи державної влади і місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи зобов'язані дотримуватись встановленого ЦПК порядку звернення до суду. При недотриманні цих вимог позовна заява може бути залишена без руху.

У позовній заяві або заяві зазначених органів та осіб повинні бути зазначені підстави такого звернення (ч.6 ст. 119 ЦПК).

Незважаючи на те, що зазначені органи та особи звертаються до суду від свого імені, у процесі вони діють через своїх представників, а тому представники цих органів повинні мати повноваження на ведення справи.

Особи, що звернулися до суду про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, вправі відмовитися від поданої ними заяви, однак їх відмова або зміна вимог не позбавляє особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано заяву, права вимагати від суду розгляду справи та вирішення вимоги у первісному обсязі. Зазначене питання має вирішуватись у тому ж процесі, оскільки позивач або заявник має повідомлятись про час і місце розгляду справи та брати у ньому участь.

Заява може бути залишена без розгляду, якщо особа, в інтересах якої подано заяву та яка має цивільну процесуальну дієздатність, не підтримує заявлених вимог.