- •1. Поняття цивільного процесуального права.
- •2. Метод і система цивільного процесуального права.
- •3. Джерела цивільного процесуального права.
- •4. Провадження і стадії цивільного процесу.
- •5. Поняття принципів цивільного процесуального права та їх класифікація.
- •6. Конституційні принципи цивільного процесуального права.
- •7. Принципи цивільного процесуального права, закріплені законодавством про судочинство в Україні.
- •8. Принцип колегіальності і одноособовості розгляду цивільних справ.
- •9. Принцип доступності і гарантованості судового захисту прав і свобод людини і громадянина.
- •10. Принцип національної мови судочинства.
- •11. Принцип публічності в цивільному процесі.
- •12. Принцип змагальності.
- •13. Принцип диспозитивності.
- •14. Принцип незалежності суддів і підкорення їх тільки законові.
- •15. Принцип гласності судового розгляду і його повної фіксації технічними засобами.
- •16. Принцип безпосередності в цивільному процесі.
- •17. Принцип поєднання усності і письмовості судового розгляду.
- •18. Поняття цивільних процесуальних правовідносин.
- •19. Передумови виникнення цивільних процесуальних правовідносин.
- •20. Суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин.
- •21. Зміст цивільних процесуальних правовідносин.
- •23. Особи, які беруть участь у справі, їх процесуальні права та обов’язки.
- •24. Особи, які сприяють судовому розгляду і вирішенню справи: їх права та обов’язки.
- •25. Поняття сторін в цивільному процесі. Процесуальні права та обов’язки сторін.
- •26. Процесуальна співучасть в цивільному процесі.
- •27. Поняття процесуального правонаступництва.
- •28. Неналежний відповідач і порядок його заміни.
- •29. Поняття і види третіх осіб в цивільному процесі.
- •30. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, їх процесуально-правове становище.
- •31. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, їх процесуально-правове становище.
- •32. Підстави, процесуальні форми і види участі прокурора в цивільному процесі.
- •33. Участь в цивільному процесі органів державної влади і місцевого самоврядування.
- •34. Поняття судового представництва та його види. Процесуальні повноваження представника.
- •35. Поняття процесуальних строків їх види та значення.
- •36. Обчислення і зупинення процесуальних строків.
- •37. Продовження та поновлення процесуальних строків.
- •38. Поняття і види судових витрат.
- •39. Витрати, пов’язані з розглядом судової справи.
- •40. Розподіл судових витрат між сторонами.
- •41. Заходи процесуального примусу.
- •42. Поняття та види відповідальності за порушення норм цивільного процесуального права.
- •43. Цивільна юрисдикція суду, її види.
- •44. Поняття та види підсудності.
- •45. Функціональна підсудність, її характеристика.
- •46. Територіальна підсудність, її види.
- •47. Поняття і види судових доказів.
- •48. Доказування. Елементи доказування. Предмет доказування.
- •49. Належність доказів і допустимість засобів доказування.
- •50. Пояснення сторін та їхніх представників як засіб доказування.
- •51. Показання свідків як засіб доказування.
- •52. Письмові докази, їх види.
- •53. Речові докази та їх дослідження.
- •54. Забезпечення доказів.
- •55. Судові доручення щодо збирання доказів.
- •56. Висновок експерта як засіб доказування.
- •57. Поняття і загальна характеристика позовного провадження.
- •58. Поняття позову, його елементи та види.
- •59. Забезпечення позову.
- •60. Позовна заява та її реквізити.
- •61. Способи захисту відповідача від заявленого проти нього позову.
- •62. Зміни у позовногму спорі.
- •63. Пред’явлення позову. Відкриття провадження у справі як стадія цивільного процесу.
- •64. Процесуальний порядок відкриття провадження у справі.
- •65. Процесуальний порядок підготовки цивільних справ до судового розгляду. Попереднє судове засідання.
- •66. Судові виклики і повідомлення.
- •67. Судовий розгляд цивільної справи як стадія цивільного процесу.
- •68. Судове засідання як процесуальна форма розгляду та вирішення цивільної справи.
- •69. Ускладнення у ході судового розгляду цивільних справ.
- •70. Фіксування цивільного процесу.
- •71. Судові рішення: поняття, суть, види. Законна сила рішення суду.
- •72. Вимоги до рішень суду. Форма і зміст рішення суду.
- •73. Усунення недоліків рішення судом, який його ухвалив.
- •74. Ухвали суду першої інстанції.
- •75. Заочний розгляд цивільної справи: поняття та особливості.
- •76. Поняття та особливості наказного провадження. Судовий наказ як особлива форма судового рішення.
- •77. Розгляд справи у порядку наказного провадження.
- •78. Окреме провадження: загальна характеристика.
- •79. Загальні правила розгляду та вирішення справ окремого провадження.
- •80. Розгляд судом справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.
- •81. Розгляд судом справ про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності.
- •82. Розгляд судом справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
- •83. Розгляд судом справ про усиновлення.
- •84. Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
- •85. Розгляд судом справ про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника та векселі.
- •86. Розгляд судом справ про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність.
- •87. Розгляд судом справ про визнання спадщини відумерлою.
- •88. Розгляд заяви про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку.
- •89. Розгляд судом справ про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу.
- •90. Розгляд судом справ про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
- •91. Право апеляційного оскарження та порядок його реалізації.
- •92. Підготовка та порядок розгляду справи апеляційним судом.
- •93. Повноваження суду апеляційної інстанції. Ухвали та рішення суду апеляційної інстанції.
- •94. Право касаційного оскарження та процесуальний порядок його реалізації.
- •95. Порушення касаційного провадження, підготовка та розгляд справи судом касаційної інстанції.
- •96. Повноваження суду касаційної інстанції. Рішення, ухвали суду касаційної інстанції.
- •97. Провадження у зв’язку з винятковими обставинами: поняття, особливості, суб’єкти права оскарження, форма та зміст скарги.
- •98. Провадження у зв’язку з нововиявленими обставинами: поняття, особливості, суб’єкти права оскарження, форма та зміст заяви.
- •99. Звернення рішення суду до примусового виконання, виконавчі документи.
- •100. Повноваження суду у процесі виконання судових рішень.
- •101. Негайне виконання судових рішень.
- •102. Порядок вирішення питання про поворот виконання. Особливості повороту виконання в окремих категоріях справ.
49. Належність доказів і допустимість засобів доказування.
Правильному визначенню складу всіх обставин предмета доказування у справі сприяє правило (принцип) належності доказів, закріплене в ст. 58 ЦПК. It усіх поданих доказів суд повинен відбирати для подальшого дослідження і обгрунтування мотивів рішення тільки ті, які мають зв'язок з фактами, що необхідно встановити. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 58 ЦПК). Головуючий спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи все, що не мас істот ного значення для її вирішення (сг. 160 ЦПК).
Питання належності доказів вирішуються судом при порушенні справи, на стадіях підготовки і судового розгляду. При прийнятті позовної заяви суддя перевіряє, чи викладені в ній обставини, що обґрунтовують вимоги позивача, і чи зазначені докази, що підтверджують позов (ст. 131 ЦПК).
Судовою практикою, що склалася, належність доказів зазвичай визначається судом під час розгляду справи у судовому засіданні. Визнавши доказ таким, що не стосується справи, суд просто залишає його без дослідження, тим самим звільняє себе від наступної його оцінки та виключає можливість посилання на нього у судовому рішенні.
За загальним правилом, будь-які фактичні дані в цивільній справі можуть бути підтверджені лише допустимими засобами доказування, тобто встановленими в законі (ст. 59 ЦПК) відповідно до правила (принципу) їх допустимості. Обставини справи.
які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими. Суд не вправі за своїм переконанням приймати доказ, який законом не допускається, і навпаки, відкидати як недопустимий доказ, можливість використання якого закон не заборонні
Гарантією принципу допустимості засобів доказування є його законодавче забезпечення. Наприклад, ст. 51 ЦПК містить положення про тс, які особи не піл,іні лють допиту як свідки. Тобто, якщо буде порушене цс правило, то отримані фактичні дані у справі не маіимугь сили доказу.
50. Пояснення сторін та їхніх представників як засіб доказування.
Пояснення сторін та їхніх представників в процесі доказування можу 11. надавати найбільш повні і точні відомості про обставини справи, оскільки вони є суб'єктами або ж представниками суб'єктів спірних правовідносин, що розглядаються судом. З тих самих причин їх пояснення не завжди можуть мати об'єктивний характер. Давати пояснення г правом сторін, тому за відмову від нього до сторони чи третьої особи не можуть бути застосовані заходи відповідальності. Однак, якщо сторона, третя особи чи їхній представник дали згоду на допит їх як свідків, то вони повинні попереджатися про кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих показань.
Пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників мають суттєве значення як засіб доказування в цивільному процесі. Визнаючи за сторонами і треііми особами право давати пояснення, закон передбачає скасування рішення, якщо справу розглянуто у відсутності будь-кої о і осіб, які беруть участь у справі, не повідомлених про час і місце судового засідання (п. З ст. 338 ЦПК).
Особливість цього засобу доказування полягає в тому, що сторони є заінтересованими у вирішенні (результаті) справи, тому їх пояснення, показання, як правило, містять одночасно фактичні обставини по справі, пояснення цих фатів. їх оцінку.
Пояснення можуть бути двох видів: твердження та визнання. Твердження містять відомості про факти, які згідно з іаконом повинна доказувати сторона як суб'єкт доказування. Визнання — це таке пояснення, що містить відомості про факти, які згідно з законом повинна доказувати інша сторона.
В змісті пояснень сторін про обставини справи можуть бути визнання, тобто повідомлення, що підтверджують наявність чи відсутність фактів, які входять до предмета доказування іншої сторони.