хоз проц

1.

Для виправлення помилок, допущених судом при розгляді й вирішенні спорів, закон передбачає спеціальний етап перевірки законності та обґрунтованості рішень, ухвал, постанов, який містить самостійні стадії: перегляд судових рішень у апеляційному порядку; перегляд судових рішень в касаційному порядку; перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами.    Ці перелічені стадії мають загальні ознаки: — вони призначені для перевірки наявності або відсутності підстав до скасування рішень, ухвал, постанов; — скасування або зміна рішень, ухвал, постанов може здійснюватися тільки у випадках, прямо вказаних у законі; — перевіряти судові акти мають право тільки ті суди, які уповноважені на це законом; — при перевірці судових рішень допускається присутність осіб, які беруть участь у справі.    Разом із тим кожна стадія є самостійною стадією господарського процесу і має свою мету, свій суб’єктний склад, об’єкт, зміст і передумови виникнення.    Розгляд справи судом першої інстанції не завжди забезпечує безпомилковість рішень. Перегляд судом апеляційної інстанції рішень місцевого господарського суду, які не набрали законної сили, — найбільш зручний і швидкий спосіб перевірки законності та обґрунтованості судових рішень. Це нова, раніше невідома українському законодавству, стадія не лише у господарському, а і й цивільному та кримінальному процесах.    Провадження в апеляційної інстанції — самостійна стадія, яка, вирішуючи загальні завдання господарського процесу, має власні специфічні цілі. Головною метою є перевірка законності й обґрунтованості рішень місцевого господарського суду, з тим щоб не допустити набрання законної сили та виконання помилкових судових рішень. Контроль суду апеляційної інстанції за діяльністю суду першої інстанції має свої особливості. Він здійснюється в специфічній формі — шляхом винесення судом апеляційної інстанції постанов з кожної розглянутої справи.    Суд апеляційної інстанції перевіряє правильність судових рішень з фактичної та правової сторін, за наявними у справі й додатково поданими доказами, в оскарженій та неоскарженій частинах. Він не зв’язаний доводами апеляційної скарги і зобов’язаний перевірити законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі (ст. 101 ГПК). Згідно з Указом Президента України від 11 липня 2001 р. № 511(“Про утворення апеляційних судів та затвердження мережі господарських судів України”) в Україні створено Дніпропетровський, Донецький, Київський, Львівський, Одеський, Севастопольський та Харківський апеляційні господарські суди.    Отже, апеляційне провадження як стадія господарського процесу — це сукупність дій суду апеляційної інстанції та осіб, які беруть участь у справі, що здійснюються з метою перевірки законності та обґрунтованості судових рішень місцевих господарських судів, які не набрали законної сили й повторного розгляду справи по суті.    Право апеляційного оскарження рішення є правом на порушення діяльності апеляційного господарського суду з перевірки законності та обґрунтованості рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.    Право на оскарження рішення виникає із дня його прийняття у кінцевій формі за наявності вказаних у законі передумов. Такими передумовами є наявність винесеного місцевим господарським судом рішення, яке не набрало законної сили; а також суб’єктів оскарження, віднесених до осіб, які мають право на оскарження. Відповідно до ст. 91 ГПК сторони у справі мають право на подання апеляційної скарги, а прокурор — апеляційного подання.    Сторонами у справі є позивач і відповідач. Оскільки треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються всіма правами позивача, а треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються всіма правами сторін, за виключенням зазначених у ст. 27 ГПК, до переліку яких не входить заборона на звернення з апеляційним оскарженням, такі особи теж мають право на подання апеляційної скарги. До того ж не має значення, чи брали особи участь у засіданні суду першої інстанції, треба, щоб вони були залучені судом у процес.    Згідно зі ст. 25 ГПК право на подання апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили, має правонаступник сторін і третіх осіб.    Представник, який бере участь у процесі на підставі довіреності, має право подати апеляційну скаргу на рішення лише у випадку, якщо таке повноваження зазначено у довіреності, наданій особою, яку представляють.    Об’єктом апеляційного оскарження можуть бути лише рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.    Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду (ст. 106 ГПК).    Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення — з дня підписання рішення. Відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання) можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом (ст. 93 ГПК).    Господарське процесуальне законодавство вказує, куди треба оскаржити рішення суду першої інстанції, яке не набрало законної сили. Перегляд за апеляційною скаргою або поданням рішення місцевого господарського суду здійснює апеляційний господарський суд, повноваження якого поширюються на територію місцезнаходження відповідного місцевого господарського суду (ст. 92 ГПК). Території, на які поширюються повноваження апеляційних господарських судів України, визначені Указом Президента України від 11 липня 2001 р. № 511 “Про утворення апеляційних судів та затвердження мережі господарських судів України”.    Сама апеляційна скарга (подання) подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу. Останній у п’ятиденний строк надсилає одержану скаргу (подання) разом зі справою відповідному апеляційному господарському суду.    Згідно зі ст. 94 ГПК апеляційна скарга (подання) подається (вноситься) у письмовій формі й повинна містити: — найменування апеляційного господарського суду, до якого подається скарга (подання); — найменування місцевого господарського суду, який прийняв рішення, номер справи та дату прийняття рішення; — вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу (подання), а також підстави, на яких порушено питання про перегляд рішення, з посиланням на законодавство і матеріали, що є у справі або подані додатково; — перелік документів, доданих до скарги (подання).    Апеляційна скарга підписується особою, яка подає скаргу або її представником. До скарги додаються докази сплати державного мита, за винятком випадків, передбачених законодавством.    Особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у сторони відсутні. Прокурор, який вносить апеляційне подання, надсилає сторонам по справі його копію і копії доданих до неї документів, які відсутні у справі. До скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні (сторонам) у справі.    Сторона у справі, отримавши апеляційну скаргу (подання), має право надіслати відзів на неї апеляційній інстанції та особі, яка подала скаргу (подання). Надіслання відзіву — це право, а не обв’язок сторони, строк надіслання відзіву законодавством не встановлено. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу (подання) не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду (ст. 96 ГПК).    Але невиконання викладених у господарському процесуальному законодавстві вимог, які висуваються до змісту і порядку подання апеляційної скарги (подання), тягне її повернення. Відповідно до ст. 97 ГПК не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом апеляційна скарга (подання), якщо: — вона підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено; — до неї не додано доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам); — до неї не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі; — її подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку; — до винесення ухвали про прийняття скарги (подання) до провадження особа, яка подала скаргу, подала заяву про її відкликання.    Після усунення першої, другої і третьої із перелічених обставин сторона у справі має право повторно подати апеляційну скаргу, а прокурор — внести апеляційне подання у загальному порядку.    Про повернення апеляційної скарги (подання) виноситься ухвала. На цю ухвалу може бути подана касаційна скарга.    Апеляційна скарга (подання), подана із дотриманням вимог законодавства, має бути прийнята до провадження суду. Про прийняття апеляційної скарги (подання) до провадження апеляційний господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги (подання). Ухвала надсилається сторонам та прокурору, який брав участь у розгляді справи або вступив у розгляд справи (ст. 98 ГПК).    В апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду таких справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених для апеляційної інстанції. Відповідно, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.    У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі й додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього (ст. 101 ГПК). Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, але не приймає і не розглядає вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.    Апеляційна скарга (подання) на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня надходження справи разом з апеляційною скаргою (поданням) в апеляційну інстанцію (ст. 102 ГПК).    Особа, яка подала апеляційну скаргу (подання), має право відмовитися від неї до винесення постанови. Апеляційний господарський суд має право не приймати відмову від скарги, якщо це суперечить закнодавству або порушує чиї-небудь права й охоронювані законом інтереси. Про прийняття відмови від скарги (подання) апеляційний господарський суд виносить ухвалу, якщо рішення місцевого господарського суду не оскаржене іншою стороною (ст. 100 ГПК).    Повноваження суду апеляційної інстанції — це сукупність його прав на здійснення встановлених законом процесуальних дій відносно рішення, яке не набрало законної сили, що перевіряється за апеляційною скаргою (поданням).    Апеляційна інстанція (ст. 103 ГПК) за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право: — залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу (подання) — без задоволення; — скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; — скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю чи частково; — змінити рішення.    Під скасуванням рішення місцевого господарського суду слід розуміти здійснення судом апеляційної інстанції процесуальних дій, спрямованих на визнання недійсним прийнятого місцевим господарським судом рішення, яким було вирішено господарський спір по суті.    Зміна рішення — це внесення до нього виправлень, які не впливають на кінцеві висновки місцевого господарського суду про права та обов’язки сторін.    Перелік підстав для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду міститься у ст. 104 ГПК. Такими підставами є: — неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; — недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; — невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; — порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.    Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. Але в будь-якому випадку порушення норм процесуального права є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо: — справу розглянуто господарським судом у незаконному складі колегії суддів; — справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої зі сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду; — господарський суд прийняв рішення про права й обов’язки осіб, що не були залучені до участі у справі; — рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; — рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглядала справу; — рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у ч. 3 ст. 17 ГПК.    За наслідками розгляду апеляційної скарги (подання) відповідно до ст. 105 ГПК апеляційний господарський суд приймає постанову. У постанові мають бути зазначені: — найменування апеляційного господарського суду, який розглянув апеляційну скаргу, склад суду, номер справи і дата прийняття постанови; — найменування сторін і найменування особи, яка подала скаргу (подання); — найменування місцевого господарського суду, рішення якого оскаржується, номер справи, дата прийняття рішення, прізвища судді (суддів); — стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду; — підстави, за якими порушено питання про перегляд рішення; — доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу (подання); — обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів; — у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду — доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилася з висновками суду першої інстанції; — висновки за результатами розгляду апеляційної скарги (подання); — новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.    Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та надсилається сторонам у справі в п’ятиденний строк з дня її прийняття.    Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку. 2. Форма і зміст апеляційної скарги

Апеляційна скарга подається у письмовій формі і повинна містити:

1) найменування апеляційного господарського суду, до якого подається скарга;

2) найменування місцевого господарського суду, який прийняв рішення, номер справи та дату прийняття рішення;

3) вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, а також підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення, а посиланням на законодавство і матеріали, що су справі або подані додатково;

4) перелік документів, доданих до скарги.

Апеляційна скарга підписується особою, яка подає скаргу або її п ре д ста в н и ком.

До скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги Іншій стороні у справі.

(Із змінами, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 р. N 2453-УІ)

КОМЕНТАР:

1. Частиною першою коментованої статті визначають обов'язкові реквізити апеляційної скарги до яких належать:

- спочатку, в так звані "шапці", вказується до якого суду апеляційної інстанції подається апеляційна скарга із зазначенням його поштової адреси;

- потім вказується місцевий господарський суд, через який подається апеляційна скарга, також із зазначенням його поштової адреси. Обов'язковим для зазначення є номер справи, оскільки, на відміну від цивільного та адміністративного провадження, він зберігається протягом всього розгляду справи включаючи апеляційний та касаційний перегляд справи. Також обов'язковим є зазначення дати прийняття оскаржуваного рішення;

- рекомендовано апеляційну скаргу компонувати з вступної, описової, мотивувальної та прохальної частини. У вступній частині коротко зазначається сторони по справі, підстави подачі позову а також рішення, яке було винесено по справі. В описовій частині апеляційної скарги наводиться мотивувальна частина рішення суду першої інстанції, з чого суд виходив при прийнятті рішення. В цій же частині наводяться власні контраргументи по справі із зазначенням обстави, які досліджувалися в судовому процесі та доказів, які містяться в матеріалах справи. В мотивувальній частині апеляційної скарги наводяться норми процесуального та матеріального права, які підтверджують правову позицію апелянта та норми які були порушені судом при винесенні рішення по першій інстанції з урахуванням ст. 104 ГПК України. В прохальній частині зазначаються вимоги до суду з урахуванням ст. 103 ГПК України.

- В кінці апеляційної скарги зазначається перелік документів, які до неї додаються. До таких документів відносяться належним чином завірена довіреність представника (якщо апеляційна скарга подається представником), докази сплати судового збору (оригінали), докази надсилання копії апеляційної скарги з додатками сторонам (оригінали), інші належним чином завірені документи, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі.

Ватро також звернути увагу на те, що апеляційна скарга подається до суду в прошитому вигляді. На практиці виникають ситуація, коли непрошиті документи канцелярія суду відмовляється приймати.

2. Частиною другою даної статті зазначено, що апеляційна скарг подається за підписом уповноваженої на це особи або її представником. Якщо після прийняття апеляційної скарги виникають сумніви у наявності в особи, яка підписала скаргу, права на її підписання, суд пропонує заявникові подати відповідні докази. У разі неподання таких доказів скарга залишається без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 81 ГПК з винесенням відповідної ухвали.

3. Обов'язковим при подачі апеляційної скарги є прикріплення до неї оригіналів квитанції про направлення копії апеляційної скарги з додатками сторона та оригіналу опису вкладення отриманого у відділені поштового зв'язку при надсиланні вказаних документів сторонам. Невиконання вказаних умов слугує підставою для повернення апеляційної скарги з додатками апелянту.

ПОРЯДОК ПОДАЧІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПОДАННЯ

 

Розглядопі справи в апеляціііному суді передують дії суду нершої інстаиції. Згідно зі ст. 294 ЦПК апсляційна скарга чи апеляціJiнс по дання прокурора подаються через суд першої інстанції. який розглянув справу. Такий порядок подачі анеляції скорочує терміни й розгляду. Справа, в якій оскаржується рішення суду, дозволяє суддІ не гайно здійснити процесуальні дії, передбачені ст. 295 ЦПК

У випадках надходжсння апеляційної скарги чи подання безпо середньо до суду апеляційної інстанції згадані процесуальні документи підлягають направленню до суду, який прийияв рішення. Ця процесуальна дія оформляється ухвалою апеляційного суду.

 

у широкому рoзумінні порядок подачі апеляції охоплює як правила про терміни цієї дії, так і вимоги, яким за формою та змістом вона повинна відповідати, а також наслідки їх недотрнмання.

 

Апеляційпа скарга чи подання прокурора можуть бути подані на рішення суду першої інстанції протягом одного місяця, починаючи з наступного дня після його проголошення. Якщо у справі прийняте додаткове рішення. Термін на оскарження ухвал суду першої інсташrії встановлено в межах 5 днів, починаючи з наступ ного дня після Їх ухвали (ст. 292 УПК).

 

Суддя відмовляє у прийнятті апеляційної скарги (подання), якщо вона подана на рішення, що не підлягають оскарженню, оскільки така скарга (подання) не може бути підставою для порушення апеляційного провадження.

4. З апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у р. XII ГПК України. Отже, правила, які встановлено тільки для розгляду справ у першій інстанції, застосуванню апеляційним судом не підлягають. Зокрема, не повинні застосовуватись апеляційним судом правила про об’єднання позовних вимог (ст. 58 ГПК України), про подання зустрічного позову (ст. 60 ГПК України) та видання наказу (ст. 118 ГПК України). Положення р. 1-Х ГПК України мають загальний характер і можуть застосовуватись апеляційним судом з урахуванням конкретних обставин, оскільки під час розгляду справи в апеляційній інстанції суд відповідно до ч. 1 ст. 102 ГПК України повторно розглядає справу та згідно зі ст. 103 ГПК України має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення. На відміну від розгляду в місцевих господарських судах, перегляд в апеляційному порядку рішень місцевих господарських судів здійснюється апеляційними господарськими судами колегією суддів у складі 3-х суддів згідно з ч. 2 ст. 4-6 ГПК України.

Норми ГПК України щодо вчинення господарським судом першої інстанції певних процесуальних дій не застосовуються судом апеляційної інстанції у випадках, коли відповідною нормою ГПК України прямо передбачено, що процесуальна дія вчинюється лише до прийняття рішення судом першої інстанції, крім передбаченого ст. 24 ГПК права залучати до участі у справі іншого відповідача. Отже, суд апеляційної інстанції має право за своєю ініціативою залучити до участі у справі іншого відповідача, якщо суд першої інстанції прийняв рішення, що стосуються його прав та обов’язків.

Засідання суду апеляційної інстанції складається з трьох взаємопов’язаний частин: підготовча, розгляд скарги (подання) по суті, винесення й оголошення постанови.

У призначений для розгляду час головуючий відкриває засідання, оголошує склад суду, роз’яснює сам у справі їхні права й обов’язки, визначає порядок ведення засідання, з’ясовує, чи мають учасники процесу заяви, клопотання, відвід складу суду, експерту і перекладачу, керує засіданням, сприяючи повному та всебічному з’ясуванню всіх обставин справи, забезпечує в засіданні належний порядок.

При розгляді справи в апеляційній інстанції господарський суд за наявними у справі та додатково наданими доказами розглядає справу по суті повторно. Суд не пов’язаний доводами апеляційної скарги й перевіряє законність і обґрунтованість рішення у повному обсязі, як у частині рішення, що оскаржується, так і в неоскаржуваній частині, незалежно від доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що від нього не залежали. Додаткові докази, подані стороною в обґрунтування її відзиву на апеляційну скаргу, приймаються і розглядаються апеляційним судом без обмежень, встановлених ст. 101 ГПК України. Без обмежень також приймаються додаткові докази, витребувані апеляційною інстанцією відповідно до вимог ст. 38 ГПК України.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

В апеляційну інстанцію не приймаються і не розглядаються нові вимоги, які не були пред’явлені при розгляді справи в першій інстанції.

5. Повноваження суду апеляційної інстанції

Повноваження суду апеляційної інстанції — це сукупність його прав і обов'язків, пов'язаних із застосуванням процесуально-правових наслідків щодо рішень і ухвал суду першої інстанції, які розглядаються в апеляційному порядку.

Перелік повноважень суду апеляційної інстанції, визначений у ст. 307 ЦПК, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. В свою чергу, в ст.ст. 308—311 ЦПК зазначені підстави для використаннях тих чи інших його повноважень.

Отже, за нормами ч. 1 ст. 307 ЦПК встановлено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право: 1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін; 2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог; 3) змінити рішення; 4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду.

На підставі положень ч. 2 ст. 307 ЦПК за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право: 1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу; 3) змінити ухвалу; 4) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За наслідками розгляду скарги на судовий наказ відповідно до ч. З ст. 307 ЦПК апеляційний суд має право: 1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення судового наказу без змін; 2) постановити ухвалу про скасування судового наказу та роз'яснити, що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті в позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову; 3) змінити судовий наказ.

Усі викладені вище повноваження апеляційного суду можна поділити на 2 групи:

а) повноваження, які пов'язані зі скасуванням судового рішення (судового наказу), а саме: 1) скасування рішення та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК); 2) скасування рішення і закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду (п. 4 ч. 1 ст. 307 ЦПК); 3) постановлення ухвали про скасування судового наказу та роз'яснення, що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті в позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову (п. 2 ч. З ст. 307 ЦПК);

б) повноваження, які не пов'язані зі скасуванням судового рішення (судового наказу), зокрема: І) постановлення ухвали про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін (п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК), якщо апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; 2) постановлення ухвали про відхилення апеляційної скарги і залишення судового наказу без змін (п. 1 ч. З ст. 307 ЦПК). При цьому не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань (ст. 308 ЦПК).

Зміст кожного із цих видів полягає в наступному. Скасування судового рішення (судового наказу) в апеляційному порядку, як зазначають фахівці (наприклад, A.B. Гнатенко, Д.Д. Луспеник), є не санкцією щодо суду першої інстанції, а реалізацією апеляційною інстанцією своїх повноважень і виконання нею своїх обов'язків, які належать до змісту правовідносин між судом апеляційної інстанції та особами, які беруть участь у справі. Суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, і суд, який здійснює його перевірку, діють у єдиному публічному інтересі і мають спільну мету — вирішити спір, що виник між сторонами, на підставі закону. Також скасування рішення є певним класифікаційним критерієм, оскільки вся перевірочна та контрольна діяльність суду другої інстанції спрямована на встановлення наявності чи відсутності підстав для скасування рішення суду.