101. Негайне виконання судових рішень.

Негайне виконання — це виконання рішення ще до набран­ня ним законної сили. Його застосовуеть, як правило, за ре­зультатами попередньої судової діяльності у формі відправ­лення правосуддя (вирішення цивільної справи) або запобіжної діяльності суду (забезпечення позову).

Підстави для застосування негайного виконання чітко пере­дбачені у чинному законодавстві, їх поділяють на:

підстави для обов'язкового (імперативного) застосування негайного виконання,

підстави для факультативного (імперативно-диспозитивно- го) застосування негайного виконання.

Відповідно до ст. 367 ЦПК га ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" (далі у цій главі — Закон) рішений суду підлягає обов'язковому негайному виконанню у справах про:

стягнення аліментів — у межах суми платежу ча один місяць:

присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць;

відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушко­ дженням здоров'я або смертю фізичної особи, у межах суми стягнення за один місяць;

поновлення на робоїі незаконно звільненого або переполе­ ного па іншу роботу працівника;

відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона прожи­ вала;

розкриття банком інформації, яка містить банківську таєм­ ницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

Підставами для застосування факультативного негайного виконання «: можливість стягнення t ііідновілача уси ї суми и-боргованості у справах, де обов'язковим г стягнення лише пе­вної її частини (ч. 1 ст. 367 ЦПК).

102. Порядок вирішення питання про поворот виконання. Особливості повороту виконання в окремих категоріях справ.