9. Відображення на екрані повідомлень та результатів обчислень за допомогою функції MsgBox

Для відображенні на екрані повідомлень, проміжних чи кінцевих обчислень та іншої інформації використовують діалогову функц. MsgBox. Вона виводить на екран діалогове вікно, яке містить заголовок і відповідну інформацію, та встановлює режим очікування для вибору користувачем кнопки. Після вибору кнопки функт. набуває ціле значення (тип Integer), яке вказує на те, яка кнопка була натиснута. Функц. MsgBox записується так: MsgBox(повідомлення(,кнопки)(,заголовок)), де повідомлення – текст у діалоговому вікні; кнопки – вираз, який вказує на кількість та тип кнопок, які повинні відображатись у вікні; заголовок- назва діалогового вікна; якщо немає заголовка, то там знаходь. назва програми.

Перелік значень-констант, які повертає функция MsgBox

Значення ти Integer, які набуває функція MsgBox після натиснення відповідної кнопки діалогового вікна.

Константа	Дія користувача
vbAbort	Користувач вибирає кнопку Стоп
vbCancel	Користувач вибирає кнопку Отмена
vbIgnore	Користувач вибирає кнопку Пропустить
vbNo	Користувач вибирає кнопку Нет
vbOK	Користувач вибирає кнопку ОК
vbRetry	Користувач вибирає кнопку Повтор
vbYes	Користувач вибирає кнопку Да

10. Введення даних із клавіатури за допомогою функції InputBox. Функція використовується для введення даних із клавіатури. Вона виводить на екран діалогове вікно, яке може містити назву й певну допоміжну інформацію (створену користувачем) та поле введення. Після появи такого вікна система переходить у режим очікування, тобто чекає команди від користувача. Після занесення інформації в поле введення та натискання кнопки ОК чи клавіші [Enter], система сприймає введене значення як текст (тобто типу String).Функція записується в такому вигляді:InputBox (повіломлення [.заголовок] [.текст]), де повіломлення - текст у діалоговому вікні (максимальна довжина 1024 символи); для розділення рядків використовують символ повернення каретки Chr(13) та символ переведення рядка Chr(10); заголовок - назва діалогового вікна (текст у вікні заголовка вікна); якщо немає заголовка, то там знаходиться назва програми, в середовищі якої створено діалогове вікно; текст текст, який відображається в полі введення за замовчуванням; якщо аргументу немає, то поле введення порожнє.

11. Створення і використання функції користувача в книзі ms Excel.

У додатках часто доводиться декілька разів вико­нувати одну і ту ж послідовності операцій. При цьому блок операторів, які багато разів повторюватимуться, записують у програмі лише один раз, після чого до цієї сукупності, в разі потреби, звертаються з відповідного місця програми.

У програмах такі групи операторів можна органі­зувати двома способами: у вигляді підпрограми та функції:

Sub назва_процедури(параметри) оператори

End Sub Function назва_функції(параметри) (As тип)

оператори End Function

При звертанні до підпрограми чи функції в ролі параметрів виступають імена змінних, значення яких будуть оброблятися у вказаній підпрограмі чи функції. Іншими словами, з програми пересилаються певні зна­чення, які обробляються операторами підпрограми чи функції.Серед параметрів підпрограми та функції можуть бути як обов'язкові, так і необов'язкові. Для опису нео­бов'язкових параметрів у підпрограмі використовують службове слово Optional, яке записують перед нео­бов'язковим параметром.

Для описаної підпрограми чи функції, як і для змінної, можна задати область її видимості за допомо­гою службових слів Private та Public.

Основні відмінності функції від підпрограми такі: 1. Функція має тип (як і змінна) і може передавати в про­граму значення, яке присвоюється функції за допомо­гою оператора присвоєння (назва_функції = значення).2. Функція, як правило, викликається шляхом вказу­вання у правій частині якогось оператора її імені та параметрів, а процедура викликається за допомогою спеціального оператора:

Call процедура(параметри) або процелура(параметри).

Якщо підпрограма не має параметрів, то після слу­жбового слова Call необхідно поставити порожні дужки. 12. Основні відомості про макроси. Технологія запису макросу. Операції з макросами. У програмах MS Word та Excel передбачена можливість запису послідов­ності виконуваних операцій за допомогою макрорекор-дера та утворення таким чином макрокоманди (макроса).

Запуск макрорекордера здійснюється з вікна про­грами виконанням команди Сервис => Макрос => Начать за­пись. Після цього на екрані з'явиться діалогове вікно За­пись макроса, яке містить поле для введення назви макроса, список доступних елементів, в яких збе­рігатиметься створюваний макрос, а також додаткову інформацію, зокрема дату створення. Після натискання клавіші [Enter] або кнопки ОК цього діалогового вікна на екрані з'являється панель інструментів Після появи діалогового вікна макрорекордер почи­нає працювати, і всі операції, які виконуються в середо­вищі програми, записуються у вигляді команд макросу. Послідовність виконуваних операцій записується у вигляді команд програмного коду процедури. Назву за­писаного макросу можна побачити в діалоговому вікні Макрос після виконання команди Сер­вис => Макрос => Макросы. Оскільки макрос - це процеду pa, то всі операції з ним (перегляд, редагування, друк, експорт, імпорт тощо), здійснюються у вікні редактора VBА.­ Для завершення процесу запису натискають кнопку Остановить запись панелі інструментів Остановка

записи макроса або виконують послідовність команд Сер­вис => Макрос => Остановить запись.За замовчуванням, макрорекордер записує макрос у ModuIN . У вікні Макрос можна побачити, що макрос створено. Тепер із ним мо­жна виконувати всі операції, описані для процедур.