33.Організаційна структура державного казначейства та його функції

. Державна казначейська служба України, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Організаційна структура Державного казначейства України (ДКУ) відтворює структуру адміністративно-територіального устрою України . Відповідно до цього казначейська система України має трирівневу структуру і складається з Державного казначейства України, яке знаходиться у столиці держави і представляє його центральний рівень; Управління Державного казначейства обласного значення (ОУДК) розміщені таким чином: 1 адміністративне управління - в Автономній Республіці Крим; 2 адміністративні управління - у містах Києві та Севастополі; 24 адміністративні управління функціонують в областях. Районні (міські, районні у містах) відділення Державного казначейства (РВДК) зосереджені у найважливіших місцевих адміністративних центрах.

Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає:

1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства;

2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями;

3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами.

В органах Державної казначейської служби України бюджетним установам відкриваються рахунки у встановленому законодавством порядку. Державна казначейська служба України за погодженням з Міністерством фінансів України має право залучати на поворотній основі кошти єдиного казначейського рахунку для покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів, Пенсійного фонду України та для надання середньострокових позик місцевим бюджетам.

34) Структура видатків у соціально-культурній сфері.

Філі соціальної функції держави:

• Розвиток системи народної освіти;

• Медичне забезпечення;

• Фінансування культури;

• Соціальне забезпечення населення;

• Соціальний захист громадян.

Ці цілі досягаються групами видатків на соціальний захист населення та фінансування соціально-культурних заходів.

Соціальний захист – є складовою соціальних гарантій населенню, які повинні забезпечуватися державою за ринкових умов відповідно до засад соціальної політики.

Соціально-економічні гарантії – метод забезпечення з боку держави задоволення різноманітних потреб громадян на рівні соціально-визнаних норм; об’єктивна необхідність для правової держави, зміст і доцільність її існування.

До таких гарантій належать:

• Кожному працюючому громадянину мінімального рівня заробітної платні, її індексації згідно з прожитковим мінімумом;

• Задоволення рівня соціальних потреб та належного рівня охорони здоров'я;

• Захист купівельної спроможності малозабезпечених громадян;

• Вирівнювання рівнів життя окремих категорій населення.

Основними видами соціального забезпечення захисту населення є:

• Пенсійне забезпечення;

• Соціальне страхування;

• Пільги ветеранам війни та праці;

• Допомога сім'ям з дітьми;

• Інші види соціальної допомоги;

• Пенсії військовослужбовцям та особам керівного і рядового складу органів внутрішніх сил;

• Утримання установ соціального забезпечення;

• Інші види.

Видатки у соціально-культурній сфері розраховуються на:

1. культуру і мистецтво: культурно-освітні програми; театрально-видовищні програми; підтримку громадських організацій культури і мистецтва, що мають статус національних; програми розвитку кінематографії;державну архівну справу;державні програми підтримки телебачення, радіомовлення,преси, книговидання, інформаційних агентств;

2. фізичну культуру і спорт;

3. державні програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки;

4. програми реставрації пам'яток архітектури, спорудження (створення) пам'ятників і монументів державного значення;

5. державні програми розвитку транспорту, дорожнього господарства, зв'язку, телекомунікацій та інформатики;

6. державні інвестиційні програми (проекти);

7. державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки,запобігання виникненню та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха;

8. створення та поповнення державних запасів і резервів;

9. обслуговування державного боргу;

10. проведення виборів у випадках, передбачених законом,та всеукраїнських референдумів;

11. інші програми, які мають виключно державне значення.