7.4. Спрощені системи оподаткування підприємницької діяльності.

Привабливу ідею заміни численних і різноманітних податків єдиним, реалізація якої забезпечила б одночасно як наповнення державного бюджету, так і суттєві переваги для платників податків та зручності для податкових служб, науковці відкинули давно. Хоча час від часу ця ідея і відроджується, вона не може претендувати на реальне застосування при формуванні ефективної системи державних фінансів. Разом з тим, в багатьох країнах світу використовуються спрощені системи оподаткування, суть яких полягає у заміні кількох податків (інколи й усіх) єдиним. Проте ці системи застосовуються для оподаткування окремих видів підприємницької діяльності чи окремих підприємницьких структур і ніколи не поширюються на усіх платників податків. В Україні спрощені системи оподаткування використовуються для оподаткування малих форм підприємництва (єдиний податок з суб’єктів малого підприємництва) та сільськогосподарських товаровиробників (фіксований сільськогосподарський податок).

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва запроваджена з 1 січня 1999 р. відповідно до Указу Президента України від 03.07.98 р. №727, а зі змінами, передбаченими Указом Президента України від 28.06.99 р. №746/99, – з 19 вересня 1999 р. Ця система, яка поширюється як на юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, так і на фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, передбачає:

заміну сплати визначених законодавством податків і обов’язкових платежів сплатою єдиного податку;

сплату фізичними особами – підприємцями замість податків і обов’язкових платежів єдиного податку та отримання свідоцтва  на зайняття певним видом діяльності;

застосування спрощеної форми ведення документів бухгалтерського обліку та звітності.

Суб’єктами малого підприємництва, які можуть використовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності визнано:

юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб, а величина виторгу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень;

фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, в яких кількість осіб, що перебувають у трудових відносинах з такою особою, включаючи членів її сім’ї, за рік не перевищує 10 осіб і величина виторгу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 500 тис. гривень.

Обмеження щодо використання спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності полягають в тому, що на цю систему не можуть бути переведені:

довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;

суб’єкти підприємницької діяльності, на яких поширюється дія Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” в частині придбання спеціального торгового патенту;

суб’єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам – учасникам та засновникам даних суб’єктів (які не є суб’єктами малого підприємництва), перевищують 25%;

фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами.

Суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, звільняється від сплати таких податків і зборів (обов’язкових платежів):

податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа вибрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків;

податку на прибуток;

збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення (скасований з 01.01.99 р.);

податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності);

плати (податку) за землю;

збору за спеціальне використання природних ресурсів;

збору до Державного інноваційного фонду (відмінений з 01.01.2001 р.);

збору на обов’язкове державне пенсійне страхування;

збору на обов’язкове соціальне страхування;

відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг загального користування (скасовані з 01.01.2000 р.);

комунального податку;

податку на промисел;

збору за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг;

внесків до Фонду соціального захисту інвалідів;

внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;

плата за патенти згідно із Законом “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”.

Єдиним податком обкладається виторг від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору, який фактично надійшов на розрахунковий рахунок або в касу за здійснення операцій з продажу товарів, робіт чи послуг (при продажу основних фондів виторгом вважають різницю між отриманою сумою грошових коштів і залишковою вартістю основних фондів на момент продажу).

Таким чином з-під оподаткування виведені: весь позареалізаційний дохід, дохід від володіння корпоративними правами, суми відсотків, що підлягають отриманню за договорами депозиту, а також суми безповоротної фінансової допомоги та ін.

Суб’єктові малого бізнесу – юридичній особі пропонується самостійний вибір ставки єдиного податку:

або в розмірі 6% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору. Але при цьому платник єдиного податку залишається платником ПДВ (тобто має право на податковий кредит і на виписку податкових накладних);

або в розмірі 10% суми виручки від реалізації продукції (робіт, товарів, послуг) без урахування акцизного збору, не будучи при цьому платником ПДВ (тобто підприємство при купівлі товарів (робіт, послуг) не має права на податковий кредит і виписку своїм покупцям податкових накладних).

Для переходу на спрощену систему оподаткування суб’єкт малого підприємництва має подати письмову заяву в орган державної податкової служби за місцем державної реєстрації не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу), за  умови сплати всіх установлених податків та зборів за попередній звітний (податковий) період.

вання підприємств.

Вступ.

8.1. Необхідність і сутність кредитування підприємств.

8.2. Банківське кредитування підприємств.

8.3. Види небанківського кредитування підприємств.

Висновок.

Основні поняття та їх визначення.

Контрольні запитання до розділу.

Список рекомендованої літератури.