82.Організаційно-правові засади державного управління у галузі оборони.

Оборона України — це комплекс політичних, економічних, екологічних, воєнних, соціальних і правових заходів щодо забезпечення незалежності, територіальної цілісності, захисту інтересів держави й мирного життя народу України.

Воєнна доктрина України ґрунтується на тому, що держава: не визнає війну як засіб розв'язання міжнародних проблем; прагне до нейтралітету й додержання неядерних принципів не приймати, не виробляти й не набувати ядерної зброї; не має територіальних претензій до кожної держави й не бачить у жодному народові образ ворога; ніколи першою не розпочне бойових дій проти будь-якої країни, якщо сама не стане об'єктом агресії.

Основи організації оборони України та повноваження державних органів щодо її забезпечення, обов'язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб стосовно здійснення обороноздатності країни встановлено Законом України від 6 грудня 1991 р. «Про оборону» (зі змінами і доповненнями від 20 жовтня 1994 p., 17 жовтня 1995 p., 21 жовтня 1997 p., нова редакція від 5 жовтня 2000 р.).

Відповідно до ст. 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради належить: оголошення за поданням Президента України стану війни й укладення миру, схвалення рішень Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України; затвердження загальної структури, чисельності, визначення функцій Збройних Сил України;

Президент призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань, здійснює керівництво та приймає рішення в сфері оборони держави, що надалі затверджуються законодавчим органом.

Президент України є головою Ради національної безпеки і оборони України, формує її персональний склад відповідно до Конституції України. Заходи щодо обороноздатності здійснює Кабінет Міністрів України, який керує діяльністю підпорядкованих йому органів і організацій щодо забезпечення оборони, оснащення Збройних Сил України озброєнням, військовою технікою, іншими матеріальними засобами. Органом державного управління Збройними Силами України є Міноборони України здійснює керівництво бойовою, оперативно-технічною та морально-психологічною підготовкою військ, воєнною наукою, проводить військово-наукові дослідження, організовує й забезпечує військово-патріотичне виховання особового складу, здійснює координаційні, контрольні та інші повноваження в сфері оборони.

Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування забезпечують: виконання вимог чинного законодавства України з питань оборони посадовими особами, громадянами, підприємствами, установами й організаціями; розв'язують завдання щодо забезпечення потреб оборони та мобілізаційної готовності; організовують призов громадян на дійсну військову службу. Підприємства, установи й організації виконують державні замовлення та договори по виробництву й поставці озброєння та іншої продукції для потреб оборони, здійснюють наукові розробки, дослідження, виконують військово-транспортні зобов'язання та інші завдання, визначені чинним законодавством

83.Організаційно-правові засади державного управління у галузі національної безпеки.

Під національною безпекою розуміють стан захищеності державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного й оборонного потенціалу Укр., законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп і осіб.

В здійсненні заходів щодо національної безпеки беруть участь органи законодавчої, виконавчої і судової влади, недержавні організації та громадяни.

Особливу роль у цій сфері відведено воєнній організації держави, до якої належать Збройні Сили Укр., внутрішні війська, органи й підрозділи МВС Укр., державна прикордонна служба Укр., військові підрозділи Міністерства Укр.з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та ін.

Відповідно до Конституції Укр.і Закону Укр.«Про Службу безпеки Укр.» від 25 березня 1992 р. загальне керівництво безпекою здійснює Президент Укр.. Він очолює Раду національної безпеки і оборони Укр., основними завданнями якої відповідно до Закону Укр.«Про Раду національної безпеки і оборони Укр.» від 5 березня 1998 р. є: визначення стратегічних інтересів Укр., концептуальних підходів і напрямів забезпечення національної безпеки та оборони; здійснення поточного контролю діяльності органів виконавчої влади у сфері національної безпеки й оборони; підготовка оперативних рішень, спрямованих на попередження надзвичайних ситуацій, які можуть зумовити значні соціально-політичні, економічні, військові та інші наслідки, та заходів щодо їх ліквідації.

До основних органів спеціальних служб безпеки належать: Служба безпеки Укр., Управління державної охорони Укр., Державна охорона при МВС Укр.та Державна прикордонна служба Укр..

Службу безпеки Укр.й підпорядковані їй органи очолює її Голова, який несе персональну відповідальність за виконання завдань, покладених на Службу безпеки Укр.. Його призначає на посаду Президент Укр..

Загальне керівництво діяльністю органів Служби безпеки Укр.здійснюють Президент і КабМін Укр..

Органи Служби безпеки Укр.становлять цілісну централізовану систему, яку складають: Центральне управління Служби безпеки Укр.; обласні управління, їх міжрайонні, районні та міські підрозділи; Служба безпеки АРК; органи військової контррозвідки; військові формування; навчальні, науково-дослідні та інші заклади.

Регіональні органи безпеки й органи безпеки у військах прямо підпорядковано Центральному управлінню Служби безпеки Укр.. У своїй оперативно-службовій діяльності вони є незалежними від місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування, посадових осіб, партій і рухів.

Органи Служби безпеки Укр.мають у своєму розпорядженні навчальні заклади, науково-дослідні, експертні й військово-медичні установи та підрозділи, центри спеціальної підготовки, а також підрозділи спеціального призначення.

Діяльність Служби безпеки Укр., її органів і співробітників ґрунтується на принципах законності, поваги до прав і гідності особи, позапартійності, єдності системи органів і централізації управління ними, поєднання гласних і негласних методів і засобів діяльності.

Діяльність цих органів здійснюється за такими основними напрямами: 1) контррозвідувальна діяльність; 2) боротьба з корупцією й організованою злочинністю; 3) розвідувальна діяльність.

У Законі Укр.«Про Службу безпеки Укр.» закріплено обов'язки й права її органів. Відповідно до своїх основних завдань вони зобов'язані: здійснювати розвідувальну та інформаційно-аналітичну роботу; проводити заходи контррозвідувального забезпечення дипломатичних представництв, консульських та інших державних установ; виявляти, припиняти й розкривати злочини, розслідування яких віднесено до їх компетенції; проводити дізнання та слідство в цих справах, розшукувати осіб, які переховуються в зв'язку з вчиненням зазначених злочинів; здійснювати контррозвідувальне забезпечення оборонного комплексу, енергетики, транспорту, зв'язку, а також важливих об'єктів інших галузей господарства; брати участь у розробці та здійсненні заходів щодо захисту державних таємниць; надавати допомогу Прикордонним військам, органам внутрішніх справ, митної служби в боротьбі зі злочинністю, порушниками прикордонного режиму й митних правил. Виходячи з цих основних напрямів діяльності, Законом Укр.«Про основи національної безпеки Укр.» від 19 червня 2003 р. визначено основні напрями державної політики національної безпеки Укр.

Указом Президента Укр.«Про контроль за діяльністю Служби безпеки Укр.» від 22 жовтня 1998 р. затверджено засади здійснення контролю в цій сфері. Основну увагу приділено заходам, спрямованим на посилення контролю, втілення нових форм його здійснення, в тому числі таких, яких раніше не було. Введено також спеціальну посаду — Уповноважений з питань контролю за діяльністю Служби безпеки Укр., який призначається Президентом Укр.і йому підпорядковується.

Управління державної охорони Укр.здійснює свою діяльність відповідно до Закону Укр.«Про державну охорону органів державної влади Укр.та посадових осіб» від 4 березня 1998 р., який визначає призначення державної охорони, її об'єкти, повноваження служби, порядок контролю й нагляду за її діяльністю. У здійсненні заходів безпеки об'єктів державної та інших форм власності в межах своїх повноважень беруть участь органи внутрішніх справ. Постановою Кабінету Міністрів Укр.від 10 серпня 1993 р. затверджено положення «Про державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ» (у редакції від 15 серпня 2001 p.), згідно з яким вона забезпечує охорону відповідних об'єктів на договірних засадах.

. Відповідно до Закону Укр.«Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ Укр.» від 26 березня 1992 р. (назва в редакції від 31 жовтня 1995 р.) вони забезпечують охорону й оборону важливих державних об'єктів, перелік яких встановлює КабМін Укр., супроводжують спеціальні вантажі, здійснюють пропускний режим на охоронних об'єктах тощо.