63. Організаційно- правові засади управління у галузі екології та природних ресурсів

У системі управління використанням і охороною навколишнього природного середовища значні повноваження мають державні органи, діяльність яких спрямовано на розв'язання широкого кола пи­тань,— органи загальної компетенції. До них належать: Кабі­нет Міністрів України, уряд АРК, місцеві державні адмініст­рації, а також органи місцевого самоврядування.

Кабінет Міністрів України відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» здійснює реалізацію визначеної Верховною Радою екологічної політики; забезпечує розробку державних республіканських і регіональних екологічних програм; координує діяльність міністерств, відомств, інших установ та організацій у питан­нях охорони навколишнього природного середовища; встанов­лює порядок розробки й затвердження екологічних нормативів, лімітів використання природних ресурсів, питань скидання забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів; встановлює порядок визначення платні та її максимальні розміри за користування природними ресур­сами, забруднення навколишнього природного середовища, розміщення відходів, інші види шкідливого впливу на нього; приймає рішення про зупинення (тимчасово) або припинення діяльності підприємств, установ і організацій у разі порушен­ня ними законодавства про охорону навколишнього природ­ного середовища; керує зовнішніми зв'язками в питаннях охо­рони навколишнього природного середовища.

На території АРК її уряд згідно із загальнодержавними програмами розробляє, затверджує та реалізує програми АРК з питань раціонального природокористування й охорони на­вколишнього природного середовища. До його повноважень належать також організація управління та контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища, узгодження розміщення підприємств, установ і організацій на території республіки, визначення нормативів платні та її розмірів за за­бруднення навколишнього природного середовища, розміщен­ня відходів тощо.

Управління використанням і охороною природних ресурсів на територіях відповідних адміністративно-територіальних одиниць здійснюють місцеві державні адміністрації. До їх пов­новажень, зокрема, належать: розробка й забезпечення вико­ристання затверджених законом програм раціонального вико­ристання земель, лісів, підвищення плодючості земель, що пе­ребувають у державній власності; розробка й забезпечення використання регіональних екологічних програм; здійснення заходів щодо відшкодування збитків, завданих порушеннями законодавства про охорону навколишнього природного сере­довища підприємствами, установами, організаціями та грома­дянами; організація роботи по ліквідації наслідків екологічних аварій, залучення до цієї роботи підприємств, установ, органі­зацій, незалежно від форм власності, й громадян та ін.

Безпосереднє управління використанням і охороною при­родних ресурсів здійснюють органи спеціальної компетенції. Такими є Міністерство екології та природних ресурсів Украї­ни, його органи на місцях, а також інші державні органи, до компетенції яких належить здійснення функцій по організації раціонального використання та охорони природних ресурсів — Державне агентство лісового господарства України, Державне агентство земельних ресурсів України, Державне агенство водних ресурсів України.

Міністерство охорони навколишнього природного середови­ща України (далі — Мінохоронприроди України) посідає цен­тральне місце в системі органів спеціальної компетенції в цій сфері (галузі). Мінохоронприроди України реалізує державну політику в сфері охорони навколишнього природного середо­вища, раціонального використання та відновлення природних ресурсів, захисту населення й навколишнього природного се­редовища від негативного впливу господарської діяльності шляхом регулювання екологічної, ядерної та радіаційної без­пеки на об'єктах усіх форм власності.

Мінохоронприроди України здійснює: державний контроль за додержанням вимог законодавства з питань охорони навко­лишнього природного середовища, ядерної та радіаційної без­пеки; нормативно-правове регулювання стосовно використан­ня природних ресурсів, встановлення критеріїв і норм додер­жання екологічної, ядерної та радіаційної безпеки; облік ядер­них матеріалів і контроль за їх збереженням, транспортуванням та використанням; організацію проведення державної еколог­ічної експертизи; міжнародне співробітництво в питаннях еко­логії, безпечного використання ядерної енергії та радіаційних технологій.

Виконуючи покладені на нього завдання, Мінохоронприроди України здійснює комплексне управління й регулювання в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціо­нального використання природних ресурсів, забезпечення ядерної та радіаційної безпеки; координує діяльність централь­них органів державної виконавчої влади, підприємств, установ, організацій у галузі охорони природного середовища; контро­лює та організовує перевірки підприємств, установ, організацій щодо додержання нормативів і правил екологічної безпеки; встановлює відповідні норми й правила тощо.

На місцях органами Мінохоронприроди України є державні управління екологічної безпеки в областях, АРК, містах Києві та Севастополі, а також районні, міські й регіональні інспекції охорони навколишнього природного середовища.

Державний комітет лісового господарства України реалізує державну політику розвитку лісового господарства, здійснює управління лісовим фондом України з метою посилення водо­охоронних, захисних, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших функцій лісу й високоефективного використання лісо­вих ресурсів для забезпечення потреб у лісосировинній про­дукції, а також державний контроль за охороною, захистом і використанням лісів.

Відповідно до Указу Пркзидента України «Про Положення про Державне агентство лісових ресурсів України» останнє є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи центральних органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері лісового та мисливського господарства.

Основними завданнями Держлісагентства України є:

1) внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства;

2) реалізація державної політики у сфері лісового та мисливського господарства.

У положенні «Про Державне агентство земельних ресурсів України» від 08.04.2011 зазначено, що Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Основними завданнями Держземагентства України є:

1) реалізація державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності;

2) внесення Міністрові пропозицій щодо формування державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Відповідно до Указу Президента України «Про Положення про Державне агентство водних ресурсів України» від 13.04.2011 останнє є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (далі - Міністр). Держводагентство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері розвитку водного господарства і меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів.

Основним завданням Держводагентства України є:

внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері розвитку водного господарства і меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів;

реалізація державної політики у сфері управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів, розвитку водного господарства і меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об'єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем.

У зв'язку з ліквідацією Комітету України з питань геології та використання надр і передачею його функцій Мінохоронприроди України, останнє здійснює державний моніторинг гео­логічного середовища й проведення еколого-геологічних дослі­джень, контролює повноту та якість геологічного вивчення надр, проводить облік розвіданих родовищ корисних копалин. Поряд з цим до його функцій належать видача спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами, нагляд за підземними во­дами й оцінка їх ресурсів, контроль за додержанням екологіч­них вимог під час проведення геологорозвідувальних робіт.

Державне управління в галузі охорони атмосферного по­вітря разом з Мінохоронприроди України здійснює також Міністерство охорони здоров'я України в межах його компе­тенції, визначеної законодавством.

64. Організаційно - правові засади державного управління митною справою

Безпосереднє керівництво митною справою здійснює спеці­ально уповноважений центральний орган виконавчої влади — Державна митна служба України (Держмитслужба), яку було створено Указом Президента України «Про державну митну службу України» від 29 листопада 1996 р.2. Держмитслужба стала правонаступником ліквідованого Державного митного комітету України.

Правовий статус Держмитслужби закріплено в Положенні про неї, затвердженому Указом Президента України від 24 серпня 2000 р.

Держмитслужба, здійснюючи безпосереднє керівництво митною справою в Україні, захищає економічні інтереси Ук­раїни, сприяє розвиткові зовнішньоекономічних зв'язків, за­безпечує додержання законодавства про митну справу, здійснює заходи щодо запобігання контрабанди та порушення митних правил, веде разом з іншими уповноваженими органа­ми виконавчої влади Українську класифікацію товарів зовні­шньоекономічної діяльності, здійснює верифікацію (встанов­лення достовірності) сертифікатів про походження товарів з України, співпрацює відповідно до міжнародних договорів і законодавства України з митними та іншими органами інозем­них держав, міжнародними організаціями в митній сфері, керує діяльністю органів митної служби, створює, реорганізує та ліквідує в установленому порядку регіональні митниці, мит­ниці, спеціалізовані митні управління й організації, установи та навчальні заклади, реалізує в межах своєї компетенції дер­жавну кадрову політику.

Держмитслужба під час виконання покладених на неї зав­дань взаємодіє з іншими центральними та місцевими органа­ми виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, а також з відповідними органами іноземних держав.

Держмитслужба в межах своїх повноважень на основі та виконання актів законодавства видає накази, організовує й контролює їх виконання. У випадках, передбачених законодав­ством України, її рішення є обов'язковими для виконання цен­тральними та місцевими органами виконавчої влади, органа­ми місцевого самоврядування, підприємствами, установами й організаціями всіх форм власності та громадянами.

Держмитслужбу очолює Голова, якого призначає президент України. Голова має своїх заступників, розподіляє між ними обов'язки, визначає ступінь відповідальності заступників Го­лови та керівників підрозділів центрального апарату Держмит-служби.

Голова Держмитслужби в установленому порядку призна­чає на посади та звільняє з посад працівників центрального апарату Держмитслужби, керівників регіональних митниць і структурних підрозділів, митниць, спеціалізованих митних управлінь і організацій, установ і навчальних закладів.

Для погодженого розв'язання питань, що належать до ком­петенції Держмитслужби, обговорення найважливіших на­прямів її діяльності в Держмитслужбі утворюють дорадчий орган — колегію. До складу колегії входять Голова (голова ко­легії), заступники голови за посадою, інші працівники Держ-митслужби.

Складовою частиною системи митних органів є регіональні митниці. Регіональна митниця на території закріпленого за нею регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодав­ства України з питань митної справи, керівництво й координа­цію діяльності підпорядкованих їй митниць та спеціалізова­них митних установ і організацій.

Регіональна митниця є юридичною особою та здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України й положення, яке затверджується наказом Держмитслужби. Кордони діяль­ності регіональних митних органів можуть як збігатися, так і не збігатися з кордонами адміністративно-територіальних одиниць.

Наступною ланкою митної системи є митниці. Митниця є митним органом, який безпосередньо забезпечує виконання законодавства України з питань митної справи, справляння податків і зборів та виконання інших завдань, покладених на митну службу України.

Митниця є юридичною особою та здійснює діяльність відпо­відно до законодавства України й положення, яке затверд­жується наказом Держмитслужби.

Митниця підпорядковується регіональній митниці та Держ-митслужбі або Держмитслужбі безпосередньо. Створює, ре­організує, ліквідує митниці, визначає межі території дії Держ-митслужба України. Керівника митниці призначає на посаду та звільняє з посади керівник Держмитслужби.

Безпосередньо здійснюють митний контроль та оформлен­ня товарів і транспортних засобів, які переміщують через мит­ний кордон України, митні пости. Митні пости створюють у міру необхідності в населених пунктах, на залізничних станці­ях, у аеропортах, морських і річкових портах та інших об'єктах, розташованих у зоні діяльності регіональної митниці чи мит­ниці.