- •1.Адміністративне право в системі права України.
- •2.Поняття, риси і завдання адміністративного права.
- •3.Предмет адміністративного права
- •4.Метод адміністративного права
- •5.Система адміністративного права. Підгалузі та правові інститути адміністративного права.
- •Джерела адміністративного права України та їхня характеристика. Основні законопроектні роботи в галузі адміністративного права.
- •Адміністративно-правові норми: поняття, види та особливості структури.
- •Дія адміністративної норми в часі, в просторі та за колом осіб. Порядок дії в Україні законодавства срср і міжнародних договорів.
- •Поняття, види та основні тенденції систематизації адміністративного законодавства.
- •Поняття, склад та види адміністративно-правових відносин.
- •11) Поняття, риси та рівні державного управління
- •12) Функції державного управління: поняття, види та їхня характеристика
- •13) Принципи державного управління: поняття та їх характеристика
- •14) Поняття і методи державного управління
- •15) Поняття, ознаки та види актів державного управління. Вимоги, що висуваються до актів державного управління
- •16. Поняття та види методів державного управління.
- •17.Адміністративні послуги: поняття, правове регулювання, класифікація.
- •18.Поняття і види суб'єктів адміністративного права, їхня загальна характеристика.
- •19.Адміністративно-правовий статус громадян України.
- •20.Адміністративно-правовий статус іноземців, осіб без громадянства і біженців.
- •21. Міністерство як субєкт державного управління
- •22. Служба як субєкт державного управління
- •23.Агенство як субєкт державного управління
- •24. Інспекція як субєкт державного управління
- •25.Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом
- •26. Місцеві органи державної виконавчої влади як субєкти адміністративного права
- •27. Адміністративно правовий статус органів місцевого самоврядування Розділ XI ку місцеве самоврядування
- •28. Підприємства та установи як субєкти адміністративного права
- •29. Обєднання громадян як субєкти адміністративного права
- •30. Правові засади державної служби
- •31. Поняття, ознаки і види державної служби.
- •32. Поняття і види державних службовців. Їхні обов'язки і права.
- •33. Право громадян на державну службу та механізм його реалізації.
- •34. Поняття та риси адміністративної відповідальності.
- •35.Підстави адміністративної відповідальності та їхня характеристика.
- •Ознаки та склад адміністративного проступку.
- •37. Колективні суб'єкти (юридичні особи) як суб'єкти адміністративної відповідальності.
- •38.Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх.
- •Поняття та особливості адміністративного примусу. Співвідношення адміністративного примусу і примусу, передбаченого нормами адміністративного права.
- •40.Характеристика заходів адміністративного попередження.
- •42.Система адміністративних стягнень та їхня характеристика.
- •43.Порядок накладення адміністративних стягнень.
- •44.Обставини, що виключають адміністративну відповідальність, та їхня характеристика.
- •45.Характеристика заходів адміністративно-процесуального забезпечення.
- •46.Способи забезпечення законності та дисципліни у держав¬ному управлінні та їхня характеристика.
- •47.Поняття, сутність та види державного контролю. Відмінність контролю від нагляду.
- •48.Поняття, сутність та види адміністративного нагляду, відмінність адміністративного нагляду від прокурорського нагляду.
- •49.Звернення громадян як спосіб забезпечення законності та дисципліни у державному управлінні.
- •50.Право громадян на звернення та механізм його реалізації. Поняття та види звернень громадян. Провадження по розгляду звернень громадян.
- •51. Поняття та правова природа адміністративної юстиції.
- •52. Поняття, задача та правове регулювання адміністративного судочинства.
- •53. Принципи адміністративного судочинства.
- •54. Публічно-правовий спір як предмет адміністративного судочинства.
- •55.Основні напрямки реформування інституту адміністративної відповідальності.
- •56. Основні напрямки реформування інституту державної служби
- •57.Основні напрямки реформування органів виконавчої влади як суб’єктів державного управління.
- •58. Кодифікація адміністративного права в умовах реформування.
- •59.Адміністративне право і адміністративне процесуальне право. Проблеми співвідношення.
- •60.Організаційно-правові засади державного управління у сфері економічного розвитку і торгівлі.
- •63. Організаційно- правові засади управління у галузі екології та природних ресурсів
- •65. Організаційно - правові засади державного управління у сфері фінансів
- •66.Організаційно-правові засади державного управління банківською справою.
- •67. Організаційно-правові засади державного управління у галузі агропромислового комплексу.
- •68.Організаційно-правові засади державного управління у галузі транспорту.
- •69.Організаційно-правові засади державного управління у галузі зв'язку.
- •70. Організаційно-правові зсади державного управління паливно-енергетичним комплексом.
- •71. Організаційно- правові засади державного управління у галузі захисту економічної конкуренції.
- •72. Організаційно- правові засади державного управління у галузі освіти.
- •73. Організаційно- правовв засади державного управління у галузі науки.
- •74. Організаційно- правові засади державного управління у галузі охорони здоров я.
- •79. Організаційно-правові засади державного управління у галузі соціального захисту населення.
- •80.Організаційно-правові засади державного управління у галузі молодіжної політики.
- •81.Організаційно-правові засади державного управління у галузі зовнішньополітичної діяльності.
- •82.Організаційно-правові засади державного управління у галузі оборони.
- •84.Організаційно-правові засади державного управління у галузі внутрішніх справ.
- •85.Організаційно-правові засади державного управління у сфері юстиції.
- •86.Організаційно-правові засади державного управління у галузі закордонних справ.
- •87.Організаційно-правові засади державного управління у галузі оборони.
- •88.Організаційно-правові засади державного управління у галузі державної безпеки.
- •89. Організаційно-правові засади державного управління державною службою.
- •90.Організаційно-правові засади охорони державного кордону.
56. Основні напрямки реформування інституту державної служби
Діяльність держави, функціонування її управлінського апарату здійснюються через державну службу, яка є особливим інститутом сучасної держави.
Розбудова державності України має супроводжуватися відповідним розвитком та удосконаленням державної служби. Метою реформування цього інституту є становлення справді професійної, високоефективної, стабільної та авторитетної державної служби.
Основними цілями і завданнями державної служби як інституту української держави є:
- охорона конституційного ладу, створення умов для розвитку відкритого громадянського суспільства, захист прав та свобод людини і громадянина;
- забезпечення ефективної діяльності державних органів відповідно до їх повноважень і компетенції.
Для успішної реалізації визначених цілей і завдань державна служба повинна будуватися на таких базових принципах: верховенство Конституції і законів України; пріоритет прав та свобод людини і громадянина; патріотизм; професіоналізм і компетентність; політична і релігійна нейтральність.
Ця частина адміністративної реформи здійснена шляхом прийняття закону «Про державну службу».
Мають бути утверджені нові підходи до організації діяльності державних службовців, зокрема у взаємодії з громадянами, насамперед у принциповій зміні характеру цієї взаємодії.
На основі класифікації державних органів слід виділити і законодавчо визначити такі типи державних посад: політичні; патронатні; адміністративні.
Мають бути утверджені нові підходи до організації діяльності державних службовців, зокрема у взаємодії з громадянами, насамперед у принциповій зміні характеру цієї взаємодії. Необхідно встановити стандарти якості роботи державних службовців та їх поведінки по відношенню до громадян. На сьогодні головною рисою діяльності державних службовців повинен стати пріоритет прав та інтересів особи.
Щодо захисту державних службовців, то має бути удосконалене застосування норм і гарантій статусу державних службовців. Це включає забезпечення цілісності, системності, повноти та стабільності правового і соціального становища державних службовців, узгодження їх посадових повноважень з правами та обов'язками фактичного перебування на державній службі.
З одного боку, потрібно посилити правові гарантії, матеріальну і моральну захищеність, політичну незалежність державних службовців щодо виконання своїх професійних обов'язків. З другого - створити чіткий механізм відповідальності державних службовців, узгоджений з нормами адміністративного, цивільного фінансового, трудового та кримінального права.
57.Основні напрямки реформування органів виконавчої влади як суб’єктів державного управління.
Президент України як гарант Конституції визначив ефективний інструмент усунення бюрократичних перешкод на шляху успішного проведення реформ, залишаючи за виконавчою владою лише її прямі функції. З метою впровадження системних змін та модернізації моделі державного управління, яка зробить владу доступною, прозорою та ефективною, наприкінці 2010 року в Україні розпочато адміністративну реформу. Підвищення ефективності державного управління шляхом реформування державної служби й виконавчої влади є одним з напрямів стратегічних перетворень, визначених Президентською Програмою економічних реформ «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава».
Стартом адмінреформи послужив Указ Президента України від 9 грудня 2010 року про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади. Для забезпечення координації здійснення адміністративної реформи в Україні утворено Робочу група з питань оптимізації системи органів виконавчої влади та Координаційний центр з упровадження економічних реформ при Президентові України. Щороку в Національному плані дій щодо впровадження Програми економічних реформ «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» визначається детальний перелік завдань та заходів адмінреформи, а також строки їх виконання. Такі ж завдання визначаються в обласних планах.
Структурна реорганізація органів виконавчої влади на центральному рівні на сьогоднішній день вже відбулась. В результаті чого оптимізовано систему органів виконавчої влади: усунено конфлікт функцій та дублювання, запроваджено європейський підхід до типології центральних органів виконавчої влади (далі – ЦОВВ) та чітко визначено зони відповідальності ЦОВВ: міністерство (формування державної політики), державна служба (надання послуг), державна інспекція (контроль та нагляд), державне агентство (управління майном). Внаслідок чого: зменшено кількість ЦОВВ з 111 до 74, затверджено нові положення про ЦОВВ, ліквідовано 46 урядових органів в системі ЦОВВ, внесено зміни до Закону України "Про Кабінет Міністрів України", якими реформовано систему прийняття урядових рішень, зменшено кількість членів Кабінету Міністрів України з 36 до 16, скорочено чисельність працівників Секретаріату КМУ на 50%, ліквідовано урядові комітети, скорочено кількість заступників міністрів та керівників ЦОВВ з 5 – 10 до 2 – 3, запроваджено в міністерствах посаду заступника міністра – керівника апарату.
Реформовано систему контролю і нагляду: кількість контролюючих органів скорочено з 69 до 11, розпочато реформу системи технічного регулювання, закладено основу для оптимізації системи контролю за безпечністю харчових продуктів.
Найближчим часом буде проведено другий етап адмінреформи – реформу системи місцевих адміністрацій та територіальних органів.
Основні принципи реформи: децентралізація (ліквідація надлишкових функцій місцевих ОВВ, реструктуризація або приватизація державних підприємств, усунення дублювань між місцевими державними адміністраціями та територіальними органами ЦОВВ); узгодженість державного управління з ринковою економікою (Аутсорсинг державних функцій, конкуренція щодо надання державних послуг, скорочення кількості заступників губернаторів, скорочення кількості чиновників, об’єднання посад для більш чіткого розмежування повноважень, розподіл функцій органів місцевого самоврядування, які здійснюються на різних територіальних рівнях); інституціалізація служби в органах місцевого самоврядування (становлення інституту служби в органах місцевого самоврядування через прийняття Закону України “ Про службу в органах місцевого самоврядування”, розмежування повноважень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері надання державних послуг.