- •1.Адміністративне право в системі права України.
- •2.Поняття, риси і завдання адміністративного права.
- •3.Предмет адміністративного права
- •4.Метод адміністративного права
- •5.Система адміністративного права. Підгалузі та правові інститути адміністративного права.
- •Джерела адміністративного права України та їхня характеристика. Основні законопроектні роботи в галузі адміністративного права.
- •Адміністративно-правові норми: поняття, види та особливості структури.
- •Дія адміністративної норми в часі, в просторі та за колом осіб. Порядок дії в Україні законодавства срср і міжнародних договорів.
- •Поняття, види та основні тенденції систематизації адміністративного законодавства.
- •Поняття, склад та види адміністративно-правових відносин.
- •11) Поняття, риси та рівні державного управління
- •12) Функції державного управління: поняття, види та їхня характеристика
- •13) Принципи державного управління: поняття та їх характеристика
- •14) Поняття і методи державного управління
- •15) Поняття, ознаки та види актів державного управління. Вимоги, що висуваються до актів державного управління
- •16. Поняття та види методів державного управління.
- •17.Адміністративні послуги: поняття, правове регулювання, класифікація.
- •18.Поняття і види суб'єктів адміністративного права, їхня загальна характеристика.
- •19.Адміністративно-правовий статус громадян України.
- •20.Адміністративно-правовий статус іноземців, осіб без громадянства і біженців.
- •21. Міністерство як субєкт державного управління
- •22. Служба як субєкт державного управління
- •23.Агенство як субєкт державного управління
- •24. Інспекція як субєкт державного управління
- •25.Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом
- •26. Місцеві органи державної виконавчої влади як субєкти адміністративного права
- •27. Адміністративно правовий статус органів місцевого самоврядування Розділ XI ку місцеве самоврядування
- •28. Підприємства та установи як субєкти адміністративного права
- •29. Обєднання громадян як субєкти адміністративного права
- •30. Правові засади державної служби
- •31. Поняття, ознаки і види державної служби.
- •32. Поняття і види державних службовців. Їхні обов'язки і права.
- •33. Право громадян на державну службу та механізм його реалізації.
- •34. Поняття та риси адміністративної відповідальності.
- •35.Підстави адміністративної відповідальності та їхня характеристика.
- •Ознаки та склад адміністративного проступку.
- •37. Колективні суб'єкти (юридичні особи) як суб'єкти адміністративної відповідальності.
- •38.Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх.
- •Поняття та особливості адміністративного примусу. Співвідношення адміністративного примусу і примусу, передбаченого нормами адміністративного права.
- •40.Характеристика заходів адміністративного попередження.
- •42.Система адміністративних стягнень та їхня характеристика.
- •43.Порядок накладення адміністративних стягнень.
- •44.Обставини, що виключають адміністративну відповідальність, та їхня характеристика.
- •45.Характеристика заходів адміністративно-процесуального забезпечення.
- •46.Способи забезпечення законності та дисципліни у держав¬ному управлінні та їхня характеристика.
- •47.Поняття, сутність та види державного контролю. Відмінність контролю від нагляду.
- •48.Поняття, сутність та види адміністративного нагляду, відмінність адміністративного нагляду від прокурорського нагляду.
- •49.Звернення громадян як спосіб забезпечення законності та дисципліни у державному управлінні.
- •50.Право громадян на звернення та механізм його реалізації. Поняття та види звернень громадян. Провадження по розгляду звернень громадян.
- •51. Поняття та правова природа адміністративної юстиції.
- •52. Поняття, задача та правове регулювання адміністративного судочинства.
- •53. Принципи адміністративного судочинства.
- •54. Публічно-правовий спір як предмет адміністративного судочинства.
- •55.Основні напрямки реформування інституту адміністративної відповідальності.
- •56. Основні напрямки реформування інституту державної служби
- •57.Основні напрямки реформування органів виконавчої влади як суб’єктів державного управління.
- •58. Кодифікація адміністративного права в умовах реформування.
- •59.Адміністративне право і адміністративне процесуальне право. Проблеми співвідношення.
- •60.Організаційно-правові засади державного управління у сфері економічного розвитку і торгівлі.
- •63. Організаційно- правові засади управління у галузі екології та природних ресурсів
- •65. Організаційно - правові засади державного управління у сфері фінансів
- •66.Організаційно-правові засади державного управління банківською справою.
- •67. Організаційно-правові засади державного управління у галузі агропромислового комплексу.
- •68.Організаційно-правові засади державного управління у галузі транспорту.
- •69.Організаційно-правові засади державного управління у галузі зв'язку.
- •70. Організаційно-правові зсади державного управління паливно-енергетичним комплексом.
- •71. Організаційно- правові засади державного управління у галузі захисту економічної конкуренції.
- •72. Організаційно- правові засади державного управління у галузі освіти.
- •73. Організаційно- правовв засади державного управління у галузі науки.
- •74. Організаційно- правові засади державного управління у галузі охорони здоров я.
- •79. Організаційно-правові засади державного управління у галузі соціального захисту населення.
- •80.Організаційно-правові засади державного управління у галузі молодіжної політики.
- •81.Організаційно-правові засади державного управління у галузі зовнішньополітичної діяльності.
- •82.Організаційно-правові засади державного управління у галузі оборони.
- •84.Організаційно-правові засади державного управління у галузі внутрішніх справ.
- •85.Організаційно-правові засади державного управління у сфері юстиції.
- •86.Організаційно-правові засади державного управління у галузі закордонних справ.
- •87.Організаційно-правові засади державного управління у галузі оборони.
- •88.Організаційно-правові засади державного управління у галузі державної безпеки.
- •89. Організаційно-правові засади державного управління державною службою.
- •90.Організаційно-правові засади охорони державного кордону.
24. Інспекція як субєкт державного управління
25.Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом
Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом має визначені Конституцією та законодавством України особливі завдання й повноваження, щодо нього може встановлюватися спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконт-рольності, підзвітності, а також призначення і звільнення керівників та вирішення інших питань. Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом очолює його Толова, якого призначає на посаду Президент України за поданням Прем'єр-міністра України.
За станом на 31 травня 2004 р. було утворено 19 центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом:
Антимонопольний комітет;
Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України;
Державна митна служба України;
Державна податкова адміністрація України;
Державна прикордонна служба України;
Державна судова адміністрація України;
Державний департамент з питань виконання покарань;
Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва;
Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики;
Державний комітет ядерного регулювання України;
Національна комісія регулювання електроенергетики України;
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку України;
Фонд державного майна України;
Служба безпеки України;
Управління державної охорони України;
Державна служба охорони України;
Головне управління державної служби України;
Національний координаційний центр адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових об'єктів;
Державна служба експортного контролю України.
Для забезпечення реалізації державної політики в особливо важливих сферах діяльності та державного управління ними у складі окремих центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом у межах коштів, передбачених на їх утримання, можуть бути утворені відповідні департаменти (служби). Утворення департаменту (служби), призначення на посаду і звільнення з посади його керівника та затвердження положення про департамент (службу) здійснює Президент України.
Кабінет Міністрів України в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади, може утворювати урядові органи державного управління (департаменти, служби, інспекції). Ці органи утворюються і діють у складі відповідного центрального органу виконавчої влади. Урядові органи державного управління здійснюють: управління окремими підгалузями або сферами діяльності; контрольно-наглядові функції; регулятивні та дозвільно-реєстраційні функції щодо фізичних та юридичних осіб. Керівники урядових органів державного управління призначаються на посади та звільняються з посад Кабінетом Міністрів України за поданням керівника відповідного центрального органу виконавчої влади.
26. Місцеві органи державної виконавчої влади як субєкти адміністративного права
Стаття 118 КУ. Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.
Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.
Склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій.
Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України.
Голови місцевих державних адміністрацій при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.
Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами.
Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.
Рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.
Обласна чи районна рада може висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого Президент України приймає рішення і дає обґрунтовану відповідь.
Якщо недовіру голові районної чи обласної державної адміністрації висловили дві третини депутатів від складу відповідної ради, Президент України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації.
Стаття 119 КУ. Місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують:
1) виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади;
2) законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян;
3) виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку;
4) підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів;
5) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм;
6) взаємодію з органами місцевого самоврядування;
7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.