- •Загальна характеристика підприємства як суб'єкта господарювання
- •Поняття, цілі й напрямки діяльності підприємства
- •Правові основи функціонування підприємств в Україні
- •Класифікація та структура підприємств
- •Добровільні та інституціональні об'єднання підприємств (організацій)
- •Загальна характеристика підприємницької діяльності в Україні
- •Сутність підприємництва як сучасної форми господарювання
- •8. Ринкове середовище господарювання підприємств та організацій
- •9. Договірні взаємовідносини та партнерські зв'язки в підприємницькій діяльності
- •10. Міжнародна підприємницька діяльність
- •11.Сутність і функції процесу управління підприємством
- •12.Методи управління діяльності підприємств
- •13.Організаційні структури управління підприємствами
- •14.Характеристика і функції органів державного управління підприємствами та організаціями.
- •15.Поняття, класифікація і структура персоналу
- •16.Визначення чисельності окремих категорій працівників
- •17.Кадрова політика й система управління персоналом
- •18.Поняття, класифікація і структура капіталу й основних фондів підприємства
- •19.Облік та оцінка основних фондів підприємства.
- •20.Спрацювання, амортизація відтворення основних фондів підприємства.
- •21.Ефективність відтворення та використання основних фондів
- •22. Нематеріальні ресурси підприємства
- •23. Нематеріальні активи підприємств
- •24.Оцінка вартості та амортизаціянематеріальнихактивівпідприємства.
- •29.Визначення необхідного обсягу та джерел фінансування
- •30. Оцінка ефективності виробничих і фінансових інвестицій
- •31. Інвестиційні проекти підприємств та організацій
- •33.Науково-технічний прогрес, його загальні та пріоритетні напрями
- •34. Організаційний прогрес та його характеристика
- •35.Оцінка ефективності технічних та організаційних нововведень
- •36.Структура та принципи організації виробничого процесу
- •37.Організаційні типи виробництва
- •38.Організація виробничого процесу в часі
- •39.Методи організації виробництва.
- •Підготовка виробництва на підприємстві
- •41.Виробнича та соціальна інфраструктури підприємства.
- •42. Характеристика видів та значення інфраструктури підприємства.
- •43. Система технічного обслуговування підприємства.
- •44. Соціальна інфраструктура та соціальна діяльність підприємства.
- •45. Розробка та економічне обґрунтування виробничої програми підприємства
- •46.Якість продукції та її показники.
- •47. Методи оцінки та управління якістю продукції.
- •48. Конкурентоспроможність продукції
- •49. Способи підвищення якості та конкурентоспроможності продукції
- •50. Продуктивність праці персоналу: сутність, методи визначення та чинники зростання
- •51. Мотивація трудової діяльності
- •52. Сучасна політика оплати праці
- •53. Застосовувані форми та системи оплати праці
- •54. Організація преміювання персоналу
- •55. Загальна характеристика витрат на виробництво продукції (надання послуг).
- •56. Управління витратами на підприємстві.
- •57. Сукупні витрати та собівартість продукції (послуг).
- •58. Ціни на продукцію (послуги): види та методи встановлення.
- •59. Формування й використання прибутку.
- •60.Оцінка фінансово-економічного стану підприємства (організації)
- •61.Сутнісна характеристика економічної безпеки підприємства (організації)
- •62.Аналітична оцінка рівня економічної безпеки підприємства (організації)
- •63.Основні напрями організації економічної безпеки підприємства
- •64. Характеристика служби безпеки фірми (підприємства, організації)
- •65.Методичні основи визначення ймовірності банкрутства підприємства
- •66.Стратегія розвитку підприємства та бізнес-планування
52. Сучасна політика оплати праці
Державна політика оплати праці практично реалізується через механізм її регулювання. Останній є складовою частиною загального механізму реалізації соціально-економічної політики держави. Використання конкретних важелів механізму державного регулювання оплати праці залежить від впливу різноманітних чинників.
Політика оплати праці підприємств, організацій та інших первинних суб’єктів господарювання формується й реалізується в межах чинного законодавства, передусім закону України «Про оплату праці» (1995 р.). Вона має враховувати стратегічні та тактичні цілі діяльності конкретних суб’єктів господарювання, їхню галузеву специфіку, абсолютні розміри, географічне розміщення, ступінь міжнародної інтеграції, рівень соціального розвитку трудового колективу тощо.
53. Застосовувані форми та системи оплати праці
Системи оплати праці
Кожна з названих форм заробітної плати охоплює кілька систем оплати праці для різних організаційно-технологічних умов виробництва. За прямої відрядної системи заробіток працівника (Dпвс) розраховується множенням кількості одиниць виробленої продукції (V) та розцінки за одиницю продукції (р0): Dпвс = p0. Розцінка визначається діленням погодинної тарифної ставки на норму виробітку або множенням погодинної тарифної ставки на норму часу (в годинах) на виготовлення одиниці продукції. За непрямої відрядної системи заробіток працівника залежить не від його особистого виробітку, а від результатів праці працівників, що їх він обслуговує. Вона застосовується для оплати тих категорій допоміжних робітників (наладчиків, ремонтників, кранівників), праця яких не піддається нормуванню та обліку, але значною мірою визначає рівень виробітку основних робітників. Заробіток робітника (Dнвс) за цієї системи розраховується за формулою Dпвс = s t kвн. де s — погодинна тарифна ставка; t — фактично відпрацьована кількість годин цим робітником; kвн — середній коефіцієнт виконання норм виробітку всіма робітниками, що обслуговуються.
За відрядно-преміальної системи заробіток працівника (Dвпс) складається з відрядного заробітку (р0v) та премії (m) за досягнення певних результатів: Dвпс = р0 v +m.
Відрядно-прогресивна оплата праці передбачає оплату робіт, виконаних у межах встановленої норми (nо) за звичайними відрядними розцінками р, а робіт, виконаних понад нормативний (базовий) рівень (n1), — за підвищеними розцінками (p1) залежно від ступеня виконання завдання. Отже, заробіток (Dв прог) у цій системі визначається за формулою Dв прог = p n0 +pi.
Застосування цієї системи обмежується, як правило, дільницями, що стримують роботу всього підприємства, за браком у них стимулюючих факторів підвищення якості продукції або послуг.
Відмінність акордної системи полягає в тім, що працівникові або групі працівників розцінки встановлюються не за окремі операції, а за весь комплекс робіт із визначенням кінцевого строку його виконання. Ця система заохочує до скорочення строків виконання робіт і тому використовується передовсім для усування наслідків аварій, за термінових ремонтів, будівельних робіт тощо. Треба враховувати необхідність суворого контролю якості, додержання правил безпеки праці за застосування цієї системи оплати. Почасова оплата праці робітників здійснюється за годинними (денними) тарифними ставками із застосуванням нормованих завдань або за місячними окладами. Почасова оплата праці керівників, спеціалістів і службовців, як уже було сказано, проводиться, як правило, за місячними посадовими окладами (ставками). За простої почасової оплати заробіток працівника (Dпп) розраховується множенням годинної тарифної ставки відповідного розряду (s) на кількість відпрацьованих годин (t): Dпп=s t.
Через недостатній позитивний вплив на кількість і якість праці робітника цю систему застосовують досить рідко.
У почасово-преміальній системі певною мірою усунуто цей недолік. За цієї системи окрім тарифного заробітку (s • t) працівник одержує премію (m) за досягнення певних кількісних або якісних показників. Загальний заробіток (Dпрем) визначається за формулою:
Dпрем = s t + m.