- •Загальна характеристика підприємства як суб'єкта господарювання
- •Поняття, цілі й напрямки діяльності підприємства
- •Правові основи функціонування підприємств в Україні
- •Класифікація та структура підприємств
- •Добровільні та інституціональні об'єднання підприємств (організацій)
- •Загальна характеристика підприємницької діяльності в Україні
- •Сутність підприємництва як сучасної форми господарювання
- •8. Ринкове середовище господарювання підприємств та організацій
- •9. Договірні взаємовідносини та партнерські зв'язки в підприємницькій діяльності
- •10. Міжнародна підприємницька діяльність
- •11.Сутність і функції процесу управління підприємством
- •12.Методи управління діяльності підприємств
- •13.Організаційні структури управління підприємствами
- •14.Характеристика і функції органів державного управління підприємствами та організаціями.
- •15.Поняття, класифікація і структура персоналу
- •16.Визначення чисельності окремих категорій працівників
- •17.Кадрова політика й система управління персоналом
- •18.Поняття, класифікація і структура капіталу й основних фондів підприємства
- •19.Облік та оцінка основних фондів підприємства.
- •20.Спрацювання, амортизація відтворення основних фондів підприємства.
- •21.Ефективність відтворення та використання основних фондів
- •22. Нематеріальні ресурси підприємства
- •23. Нематеріальні активи підприємств
- •24.Оцінка вартості та амортизаціянематеріальнихактивівпідприємства.
- •29.Визначення необхідного обсягу та джерел фінансування
- •30. Оцінка ефективності виробничих і фінансових інвестицій
- •31. Інвестиційні проекти підприємств та організацій
- •33.Науково-технічний прогрес, його загальні та пріоритетні напрями
- •34. Організаційний прогрес та його характеристика
- •35.Оцінка ефективності технічних та організаційних нововведень
- •36.Структура та принципи організації виробничого процесу
- •37.Організаційні типи виробництва
- •38.Організація виробничого процесу в часі
- •39.Методи організації виробництва.
- •Підготовка виробництва на підприємстві
- •41.Виробнича та соціальна інфраструктури підприємства.
- •42. Характеристика видів та значення інфраструктури підприємства.
- •43. Система технічного обслуговування підприємства.
- •44. Соціальна інфраструктура та соціальна діяльність підприємства.
- •45. Розробка та економічне обґрунтування виробничої програми підприємства
- •46.Якість продукції та її показники.
- •47. Методи оцінки та управління якістю продукції.
- •48. Конкурентоспроможність продукції
- •49. Способи підвищення якості та конкурентоспроможності продукції
- •50. Продуктивність праці персоналу: сутність, методи визначення та чинники зростання
- •51. Мотивація трудової діяльності
- •52. Сучасна політика оплати праці
- •53. Застосовувані форми та системи оплати праці
- •54. Організація преміювання персоналу
- •55. Загальна характеристика витрат на виробництво продукції (надання послуг).
- •56. Управління витратами на підприємстві.
- •57. Сукупні витрати та собівартість продукції (послуг).
- •58. Ціни на продукцію (послуги): види та методи встановлення.
- •59. Формування й використання прибутку.
- •60.Оцінка фінансово-економічного стану підприємства (організації)
- •61.Сутнісна характеристика економічної безпеки підприємства (організації)
- •62.Аналітична оцінка рівня економічної безпеки підприємства (організації)
- •63.Основні напрями організації економічної безпеки підприємства
- •64. Характеристика служби безпеки фірми (підприємства, організації)
- •65.Методичні основи визначення ймовірності банкрутства підприємства
- •66.Стратегія розвитку підприємства та бізнес-планування
48. Конкурентоспроможність продукції
Під конкурентоспроможністю продукції заведено розуміти сукупність її властивостей, що відбиває міру задоволення конкретної потреби проти репрезентованої на ринку аналогічної продукції. Вона визначає здатність витримувати конкуренцію на ринку, тобто мати якісь вагомі переваги над виробами інших товаровиробників.Конкурентоспроможність конкретного об’єкта бажано вимірювати кількісно, що уможливить управління її рівнем. Для цього необхідна інформація, що характеризує корисний ефект даного об’єкта та об’єктів-конкурентів за нормативний строк їхньої служби й сукупні витрати протягом життєвого циклу об’єктів.Корисний ефект — це віддача об’єкта, інтегральний показник, що розраховується на підставі окремих об’єктивних показників якості об’єкта, котрі задовольняють ту чи ту конкретну потребу. Його можна вимірювати в натуральних одиницях (наприклад продуктивність однопараметричних машин та устаткування), грошовому виразі або в умовних балах (для об’єктів з кількома важливими параметрами, що доповнюють один одного).
Сукупні витрати протягом життєвого циклу — це ті витрати, які обов’язково потрібно зробити, щоб одержати від об’єкта відповідний корисний ефект.
49. Способи підвищення якості та конкурентоспроможності продукції
Соціально-економічна ефективність підвищення рівня якості та конкурентоспроможності продукції, що виробляється підприємствами, полягає передовсім у такому:1) високоякісна й конкурентоспроможна продукція завжди повніше та ліпше задовольняє суспільно-соціальні потреби в ній;2) підвищення якості продукції є специфічною формою виявлення закону економії робочого часу: загальна сума витрат суспільної праці на виготовлення й використання продукції більш високої якості, навіть якщо досягнення такої зв’язане з додатковими витратами, істотно зменшується;3) конкурентоспроможна продукція забезпечує постійну фінансову стійкість фірми, а також одержання нею максимально можливого прибутку;4) багатоаспектний вплив підвищення якості та, як наслідок, конкурентоспроможності продукції не тільки на виробництво та ефективність господарювання, а й на імідж і конкурентоспроможність підприємства в цілому.На рівень якості й конкурентоспроможності продукції впливає багато різнопланових чинників. Досягти необхідного рівня якості та конкурентоспроможності реалізовуваних на відповідних ринках товарів можна різними способами, скоординованими в часі і просторі. Сукупність найважливіших конкретних способів (чинників) підвищення якості та конкурентоспроможності всіх видів продукції. За змістом і спрямуванням їх можна об’єднати в чотири взаємозв’язані групи: технічні, організаційні, економічні та соціальні.З-поміж технічних способів (чинників) підвищення якості продукції визначальне місце належить постійному вдосконаленню проектування, техніко-технологічної бази підприємства. Це зумовлюється тим, що належні підвалини технічного рівня та якості виробів, як було вже сказано, формуються у процесі їхнього проектування. Саме в цьому циклі здійснюється комплекс лабораторно-дослідних і конструкторських робіт, спрямованих на забезпечення необхідних (бажаних) техніко-економічних параметрів зразків продукції. Про вирішальне значення стадії проектування для досягнення рівня якості згідно з вимогами ринку, свідчить хоча б той факт, що понад 50% відмовлень технічних пристроїв спричиняють дефекти, допущені за проектування виробів. Досягнення запроектованого рівня якості будь-якої продукції можливе лише за умови високої технічної оснащеності виробництва, застосування найновішої технології, суворого дотримання технологічної дисципліни.До важливих і ефективних способів цілеспрямованого підвищення якості продукції, її конкурентоспроможності на світовому й національному ринках цілком підставно відносять поліпшення стандартизації як головного інструменту фіксації та забезпечення заданого рівня якості. Адже саме стандарти й технічні умови відображають сучасні вимоги споживачів що технічного рівня та інших якісних характеристик виробів, відбивають тенденції розвитку науки і техніки.Ринкові умови господарювання передбачають активне й широке використання організаційних чинників підвищення якості продукції на всіх підприємствах. До пріоритетних належать: запровадження сучасних форм і методів організації виробництва та управління ним, які уможливлюють ефективне застосування високоточної техніки і прогресивної (бездефектної) технології; удосконалення методів технічного контролю та розвиток масового самоконтролю на всіх стадіях виготовлення продукції.З-поміж технічних способів (чинників) підвищення якості продукції визначальне місце належить постійному вдосконаленню проектування, техніко-технологічної бази підприємства. Це зумовлюється тим, що належні підвалини технічного рівня та якості виробів, як було вже сказано, формуються у процесі їхнього проектування. Саме в цьому циклі здійснюється комплекс лабораторно-дослідних і конструкторських робіт, спрямованих на забезпечення необхідних (бажаних) техніко-економічних параметрів зразків продукції. Про вирішальне значення стадії проектування для досягнення рівня якості згідно з вимогами ринку, свідчить хоча б той факт, що понад 50% відмовлень технічних пристроїв спричиняють дефекти, допущені за проектування виробів. Досягнення запроектованого рівня якості будь-якої продукції можливе лише за умови високої технічної оснащеності виробництва, застосування найновішої технології, суворого дотримання технологічної дисципліни.До важливих і ефективних способів цілеспрямованого підвищення якості продукції, її конкурентоспроможності на світовому й національному ринках цілком підставно відносять поліпшення стандартизації як головного інструменту фіксації та забезпечення заданого рівня якості. Адже саме стандарти й технічні умови відображають сучасні вимоги споживачів що технічного рівня та інших якісних характеристик виробів, відбивають тенденції розвитку науки і техніки.Ринкові умови господарювання передбачають активне й широке використання організаційних чинників підвищення якості продукції на всіх підприємствах. До пріоритетних належать: запровадження сучасних форм і методів організації виробництва та управління ним, які уможливлюють ефективне застосування високоточної техніки і прогресивної (бездефектної) технології; удосконалення методів технічного контролю та розвиток масового самоконтролю на всіх стадіях виготовлення продукції.Нагальною потребою є розробка й використання різноманітних форм і методів дійового соціально-економічного впливу на всю низку процесів формування й забезпечення виробництва високоякісної та конкурентоспроможної продукції. Формами та методами економічного впливу на ці процеси є передовсім узгоджена система прогнозування й планування якості продукції, установлення прийнятних для продуцентів і споживачів цін на окремі види товарів, достатньо потужна мотивація праці всіх категорій працівників підприємства, а формами впливу соціального — усебічна активізація людського чинника, проведення ефективної кадрової політики, створення належних умов праці та життєдіяльності.