Захворювання судинного тракту

Судинний або увеальний тракт (

) являється середньою оболонкою ока. Як говорить сама назва судинний тракт - складається з великої кількості судин, які анастомозують між собою і утворюють суцільну густу судинну сітку. В склад його входить також піддержуюча сполучна тканина, в якій проходять у великій кількості дрібні нервові гілки та пігментні клітини хроматофори, що містять зерна пігменту (меланіну). На підставі анатомічних і фізіологічних особливостей судинний тракт, як Ви знаєте, ділиться на 3 відділи: передній - радужна оболонка ( ), середній - циліарне тіло ( ) і задній власне судинна оболонка ( ).

Основна функція судинного тракту - живлення оболонок ока за рахунок судинної сітки і в/очної рідини. Від кровонаповнення залежить також й тургор ока, який необхідний для збереження форми і оптичної функції.

Радужка - завдяки наявності зіниці - відіграє роль діафрагми, регулюючої кількість поступаючого світла в око.

Цил.тіло - являється місцем утворення в/очної рідини, а також приймає участь в акті акомодації.

Власне судинна оболонка приймає активну участь в зоровому акті, так як живить світлочутливу частину сітківки.

Анатомію кожного з цих відділів Ви розглядали на практичному занятті по анатомії, а тому на цих питаннях я зупинятися не буду. Я хочу Вам нагадати лише кровопостачання судинного тракту. Розподіл судин найлегше засвоюється із схем Лебера, що являються класичними в офтальмології.

Всі артерії судинного тракту є гілочками а –

яка являється відгалуженням а -

Як Вам відомо, від а відходять гілки як до придатків ока так і до відповідних оболонок очного яблука.

Від а до судинного тракту відходять 6-8 коротких

цил. артерій, 2 довгі задні цил. артерії (а. ) і 4-7 передніх цил. артерій, що являються продовженням мязевих артерій (

Радужка і цил. тіло мають велику кількість чутливих нервових закінчень від гілок п. , тому захворювання супроводжується болями.

Судинна оболонка чутливих нервів не має, а лише вазомоторні від вегетативної нервової системи, а тому всі захворювання в ній перебігають без болі.

Особливості будови і кровопостачання судинного тракту визначають характер і частоту патологічних змін в ньому.

Невелика кількість дрібного калібру артерій, які живлять кров'ю судинний тракт, увійшовши в нього розпадаються на густу мережу капілярів, що збираються знову в невелике число відвідних венозних судин. Це приводить до сповільнення течії крові і створює сприятливі умови для задержки шкідливих циркулюючих в крові агентів.

Тому судинний тракт дуже часто уражується при різних загальних захворюваннях організму. Зв'язок судин увеального тракту з перилімбальними судинами являється причиною втягнений в процес судинного тракт при різних захворюваннях ока екзогенної етіології (кератити, виразки, проникаючі поранення).

В зв'язку з тим, до радужка і цил. тіло живляться кров’ю з однієї системи, зрозуміло, що ізольовані захворювання їх (ірит, цикліт) зустрічається дуже рідко. Майже завжди вони захворюють разом - іридоцикліт. Судинна оболонка, яка одержує кров від задніх коротких циліарних артерій здебільшого уражується ізольовано - хоріоідит. Наявність анастомазів між передньою і задньою частинами судинного тракту ( ) обумовлює можливість виникнення захворювання всього судинного тракту - увеіт.

Із захворювань судинного тракту найчастіше зустрічаються запальні захворювання радужки і ціліарного тіла - іридоцикліти. Зараз ми й переходимо до розгляду симптоматології іридоциклітів.

Суб’єктивні скарги при іридоциклітах: світлобоязнь, сльозотеча, болі в оці і можливе пониження гостроти зору. А взагалі іридоцикліти супроводжуються всіма симптомами, характерними для запалення, тобто: почервонінням, жар, опух біль і розлади функції (

).

Для зручності вивчення патології судинного тракту ми використаємо класифікацію захворювань судинного тракту.

1. По походженню: екзогенні - травми; виразки рогівки;

ендогенні - інфекційні (метастатичні);

токсико-аллергічні;

обмінні -(подагра, діабет);

паразитарні.

2. По локалізації: ірити, цикліти, хоріоідити, увеіти.

3. По клінічному перебігу: гострі, хронічні (токсико-алергічні, вузликові).

4. По клінічних проявах: дифузні, вогнищеві.

5. По характеру ексудації: серозні, фібрінозні, гнійні, геморагічні.