МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ЛЕКЦІЇ

на тему: "ХВОРОБИ РОГІВКИ І СУДИННОЇ ОБОЛОНКИ".

І. Цілі лекції.

Учбові цілі

1. Ознайомити студентів з основними клінічними формами кератитів.

2. Дати уяву про значення проблеми вірусних захворювань, озна йомивши з сучасним станом питання клініки, діагностики та ліку вання вірусних захворювань рогівки

3. Ознайомити студентів з сучасними методами лікування васлід ків захворювань рогівки, в тому числі оперативними.

4. Ознайомити студентів з сучасним станом питання клініки, ді. агностики, етіопатогенеза та лікування захворювань судинної обо-лонки ока

5. Ознайомити студентів з основними клінічними формами захворювань сітківки, їх клінікою, діагностикою, причинами та лікуванням.

6. Дати загальну уяву про важливість проблеми судинної патології органа зору. Однієї з основних причин сліпоти на сьогоднішній день.

2. Методологічна, світоглядова, загальноосвітня та професійна

Направленість лекції.

Підкреслюється значення робіт школи акад. В.П.Філатова в розробці операції кератопластики, наших провідних шкіл Одеси, Києва в розробці питання кератопротезування, а також розробці проблеми вірусних захворювань, в тому числі вірусних хвероб рогівки.

В лікуванні судинного тракту велике значення має встановлення причини, що можливе при обстеженні всього організму, проведенні відповідних діагностичних проб. Знання уражень судинної оболонки, що бувають часто при різних загальних хворобах організму, має велине значення для лікарів різних спеціальностей, які повинні володіти методами ранньої діагностики цих уражень для своєчасної постановки діагнозу та назначення відповідного лікування, яке запобігає значним порушенням зорових функцій та інвалідності.

3. План лекції.

1. Анатомія рогівки.

2. Анатомія судинного тракту.

3. Кровоповтачання судинного тракту.

4. Властивості і методи обстеження рогівки.

5. Класифікація і харакреристика інфільтратів рогівки.

6. Класифікація бельм рогівки.

7. Класифікація захворювань рогівки.

8. Повзуча виразка рогівки.

9. Герпетичний кератит.

10. Нейропаралітичний кератит.

11. Туберкульозний кератит.

12. Сифілітичний кератит.

13. Наслідки захворювань рогівки, їх лікування.

14. Класифікація захворювань судинного тракту.

15. Вроджені аномалії судинної оболонки.

16. Ірідоцикліт: клініка, лікування.

17. Хоріоідіти: центральний, периферичний,

18. Ендофтальміт, панофтальміт.

4. Література.

1. Вся література, рекомендована для студентів.

2. Руководство по глазннм болезням, гл.П, кні. 1960г,

3. Пучковская НА. "Пересадка роговой оболочки при осложненных бельмах", Киев, 1960.

4. Ерошевокий Т.Л. "Глазнне болезни", 1977г

5. Ковалевский Е.И."Глазнне болезни", 1980г.

6. Аветисов З.С. "Справочник по офтальмологии", 1978г,

Хвороби рогової оболонки.

Хвороби рогової оболонки становлять близько 25% всіх амбулаторних очних захворювань, після яких, як правило, залишаються стійкі помутніння, які значно знижують гостроту зору, особливо при центральному їх розташуванні і нерідко приводять до часткової або повної інвалідності.

При запаленні рогової оболонки в процес втягуються і інші відділи ока - склера, радужка оболонка, ціліарне і скловидне тіло, що часто приводить до більш важких, незворотніх змін рогової оболонки.

Трудність боротьби з наслідками захворювань рогівки націлюе на точну, ранню діагностику і раціональну, енергійну терапію кератитів.

Для виявлення змін рогівки використовують простий огляд, фокальне освітлення, дослідження а двома лупами і з бінокулярною лупою, дослідження кератоскоиом Плацидо. Незаміннимим в дослідженні являється щілинна лампа (біомікроскоп).

З метою більш клибокого розуміння ряда патологічних процесів, які розвиваються в роговій оболонці, необхідно коротко зупинитися на анатомо-фізіологічних особливостях ІІ.

Рогівка (cornea) являється передньою прозорою частиною зовнішньої фіброзної оболонки очного яблука, займає 1/6 II.

Гістологічно на поперечному розрізі в рогівці є п'ять шарів: 1. епітелій багатошаровий, який відіграє захисну роль від попадання інфекції із зовнішнього середовища; 2. Боуменова оболонка - це безструктурна гомогенна, малоеластична оболонка, яка представляє собою ущільнений, поверхневий шар строми, з якою вона тісно зв'язана; Боуменова оболонка пронизана нервовими вітками(гілками), по яких при кератитах із строми в епітелій поступають лейкоцити і набрякова рідина. Властивістю цієї оболонки являється добра опірність пошкодженням і погана до інфекційних процесів. Вона не регенерує, а тому після розрушення її залишаються стійкі помутніння; 3. Строма готівки займає 90% товщини її і складається з рогівкових тілець і пластинок, які мають правильне, майже паралельне розміщення, що забезпечує прозорість рогової оболонки; 4. Десцеметова оболонка - гомогена, прозора, еластична, яка проходить від енлотеліальних клітин, зі стромою не зв'язана і при багатьох патологічних процесах легко від неї відшаровується, при чому утворюються складки. Десцеметова оболонка легко пошкоджується при травмах, але довго протистоїть інфеціям; 5. Десцеметова оболонка і ендотелій мають властивість регенерувати. Порушення цілості ендотелія приводить до розладів живлення і помутніння рогівки.

Живлення рогівки, яка немає власних судин, здійснюється шляхом осмосу із рідини передньої камери і сльози і дифузіі із краєвої судинної петлистої сітки, яка розміщена в два поверхи - поверхнева епісклеральна і глибока склеральна сітка. Це основний шлях, бо доказано, в експерименті, що при виключенні, його рогова оболонка мутніє. В той час, як при виключенні епісклерального шляху (перитомія) і при введенні воздуха в передню камеру прозорість рогової оболонки зберігається (Thomas ,1955).

Рогівка приймає участь також в пропесах тканинного дихання. За даними Fischer (1929) кисень із повітря проникає через епітелій в напрямку до передньої камери, а вуглекислота через неї назовні.

Найважливіша функція - це заломлення рогової оболонки - це її прозорість, яка завдячна гістологічній будові, відсутності в ній судин і мієлінових оболонок в нервах.

За даними Краузе (Krause 1932) вміст води в стромі рогівки складає 81,1%, а колагена 18,4%, останні 0,5% припадає на неорганічні речовини, альбуміни, глобуліни, ліпіди і інш. Епітелій рогівки має 75,5% води і 24,5% плотних речовин, а також відрізняється від строми і більш високим вмістом аскорбінової кислоти, глютатіону і рібофлавіну.

В місці переходу рогівки в склеру, де вона у вигляді годинникового скла ніби вставлена в лімб (limbus), вона межує з трьома оболонками ока: кон’юнктивою, склерою і судинною (радужкою і ціліарним тілом). У відповідності з цим прийнято рогівку ділити на три шари: кон’юнктивальний, склеральний і увеальний.

Кон’юнктивальний шар, до якого відносяться епітелій і Боуменова оболонка - ектодермального походження.

Склеральний - владне рогівка і увеальний (десцеметова оболонка та ендотелій) - мезодермального походження.

Нерви рогівки походять від циліарних в кількості, 30-80 віточок за різними авторами, розміщуються в основному в середніх і поверхневих: шарах, між клітинами епітелію відповідними потовщеннями. В іннервації рогівки приймае також участь вегетативна нервова система, що забезпечує шрофічну іннервацію.

Велика кількість нервових закінчень в рогівці забезпечує нормальний рогівковий рефлекс, що охороняє рогівку від несприятливих зовнішних впливів.

У дитини до місяця після народження немає рогівкового рефлекса і немає чутливості. Як правило, всі несприятливі впливи на рогову оболонку супроводжуються сльозотечею, яка включається рефлекторно як “покарна система”, тобто починає функціонувати сльозна залоза. Сльоза механічно видаляє з рогівки сторонні тіла і в свою чергу являється найсильнішим антибіотиком .

При дослідженні рогової оболонки звертаємо увагу на форму, яка в нормі з еліпсовидна. Величина з вертикальним меридіаном 10,5-10, а горизонтальним 11-12 мм (радіус рогівки 7,8 мм). В центрі рогівка дещо більше випукла, ніж по периферії; сферична; поверхня - гладка, дзеркальна (досліджуємо з допомогою кератоскопа Плацідо). Прозора, чутлива - досліджується за допомогою градуйованих волосків Фремя зз методом Я.И. Прижибильсьї (в 5-ти точках) і по Самойлову (в 1З точках).