Екзогенні кератити .

Поверхневий катаральний кератит (

розвивається як ускладнення кон’юнктивіту. При цьому в поверхневих шарах рогівки, біля лімба, появляється один або декілька інфільтратів сірого кольору, які іноді розсмоктуються безслідно, в деяких випадках інфільтрат розпадається і утворюється виразка. В деяких випадках сусідні виразки зливаються між собою і тоді утворюється жолобовата виразка –

Ці виразки загоюються без серйозних наслідків. За декілька днів, залишаючи іноді після себе тільки периферичні помутніння рогівки.

Лікування - перш за все полягає в лікуванні основної причини - кон’юнктиву і одночасно назначають різні дезинфікуючі мазі (

Антисептична дія мазі проявляється лише в поверхневих шарах рогівки. Основна дія її закликається в тому, що на поверхні рогівки утворюється масляниста плівка, яка закриває виразку і охороняє її від подразнення тертям повіки і від нової інфекції.

Однією з найбільш важливих форм серед гнійних кератитів являється повзуча виразка рогівки ( ).

До недавнього часу - до введення в практику сульфаніламідів і антибіотиків - це захворювання відрізнялось важким перебігом, а лікування було малоуспішним: процес супроводжувався грубими анатомічними змінами і часто закінчувався сліпотою або втратою органа.

Повзуча виразна рогівки розвивається, як правило, у дорослих; у дітей первинна повзуча виразка рогівки зустрічається дуже рідко; частіше у них вона спостерігається як прояв вторинної інфекції при скрофулезних язвах. Повзуча виразка рогівки розвивається після мікротравм рогівки, які наскільки незначні, що хворі не надають їм певного значення. Крім травми для виникнення виразки необхідно ще проникнення іфекції в рану рогівки.

В переважаючій кількості випадків повзуча виразка рогівки буває

обумовлена пневмококовою інфекцією; значно рідше збудником цього захворювання являється циплобацила Моракс - Аксенфельда, стафілокок, стрептокок і т.д.

Для уточнення єтіологічної діагностики необхідно досліджувати мазок.

Дуже рідко збудник інфекції проникає з ранячим предметом. В більшості випадків (50%) джерелом інфекції являється кон’юнктива і сльозні шляхи, особливо запальні процеси сльозного мішка.

Клініка повзучої . Виразки рогової оболонки.

Захворювання починається гостро і супроводжується різкими явищами подразнення ока: сильні колючі болі в оці, сльозотечу, світлобоязнь, блефароспазм, виражена перикорнеальна ін’єкція очного яблока, а інколи хемоз кон’юнктиви. В центрі рогової оболонки появляється невеликий (сіро-жовтий інфільтрат. Цей інфільтрат розпадається і перетворюється в виразку дисковидної форми з гнійно-інфільтрованим дном, з характерним видом країв. Один край очищується, становиться гладким і покривається епітелієм - регресуючий, другий край - прогресуючий, інфільтрований і має жовту окраску, він валиком нависає над виразкою і підритий у виді кишені. Навколо цього краю рогівка дифузно мутна і інфільтрована. Прогресуючий край скоро поширеться по поверхні рогової оболонки і через декілька днів виразка може захопити майже всю рогову оболонку. Одночасно виразка поширюється і в глибину. При проникненні процесу до деоцеметової оболонки - утворюється десцеметоцеле, - випинання девцеметової оболонки у вигляді сіро-чорної плями під впливом в/очного тиску, яка певний час протистоїть в/очному, тиску, але може наступити і перфорація рогівки.

Перфорація рогівки приводить до дуже швидкого загоювання з утворенням зрощеного з радужкою оболонкою більма рогової оболонки ( ). Цьому сприяє, очевидно, заміна вологи передньої камери, багатої антитілами. Але не завжди після перфорації наступає загоювання, а в певної частини випадків при проникненні інфекції в середину ока розвивається запалення всіх оболонок ока - що закінчується зморщуванням очного яблука ( ). Про цю патологію ви вели розмову на попедній лекції. Потрібно не забувати, що повзуча виразка рогівки не являється лекальним процесом, а вже у перші дні захворювання в процес втягуються радужна оболонка і циліарне тіло в результаті дії токсинів, дифундуючих через рогівку всередину ока. Розвивається типічна картина іридоцикліту.

Характерним для п.в. поява гнійного зксудату на дні передньої камери (гіпопіон), який складається із фібрина і лейкоцитів, остається стерильним до того часу поки не настудить перфорації виразки. Спочатку гній рідкий, переміщується у виді смужки (полоски), а потім може займати половину, або всю передня камеру. Внаслідок згортання фібрину гній становитьоя в’язким і перетворюється в плівку, спаяну із задньою поверхнею рогівки.

Сам факт появи гіпопіона при гнійних кератитах являється поганим прогностичним признакам, бо гіпопіон спричиняє літичну дію на ендотелій і десцеметову оболонку, яка також розрушається і розвивається так званий задній абсцес рогівки.

Зовсім природньо, що при такому важкому перебігу п.в. надзвичайно серйозним був наслідок. В кращому випадку була проста лейкома

( ) більш серйозним наслідком було спаяне більмо рогівки ( ), або утворення стафіломи, чи апланації рогової оболонки, нерідко розвивається вторинна глаукома, болі при якій приводять до енуклеації очного яблука.