Захворювання рогової оболонки

Для систематизації викладання матеріалу використаємо класифікацію захворювань рогової оболонки А.І. Волоконенко, яка приведена в багатотомнику по очних хворобах, а також у підручнику В.Н.Архангельського, ззгідно якої всі хвороби рогової оболонки діляться на екзогенні і ендогенні. До езкзогенних кератитів відносяться: 1) тавматичні, які обумовлні механічною, хімічною і фізичною травмою; 2) інфекційні кератити бактеріального походження (пневмококова, стрепто, -стафілококова, диплобацилярна, гонобленорейна, дифтеретична виразки). 3) Кератити вірусної етіології (трахоматозна, оспенна виразки і епідемічний кератоконьюнктивіт). 4) Грибкові інфекції рогівки (актиномікоз) 5) Кератити обумовлені хворобами кон’юнктиви, повік і мейбоміевих залоз.

Ендогенні кератити: А. інфекційні 1). Сифілітичний (дифузний паренхіматозний кератит при вродженому і набутому сифілісі глибокий точковий, глибокий пустілоформний кератити, гумма рогівки) 2) Туберкульозні кератити - а) гематогенні туберкульозні кератити (глибокий дифузний кератит, глибокий інфільтрат рогівки, склерозуючий кератит); б) туберкульозно - алергічні (фліктенульозний).

3) Малярійні, бруцельозні, лапрозні.

Б. Нейрогенні кератити: 1. Нейропаралітичний, 2. Гепатичні. (

).

В. Авітаминозні кератити.

Г. Кератити невиясненої етіології.

Згадана класифікація захворювань рогової оболонки вказуе на різноманітну низку їх, але застосування її в клінічних умовах дещо обмежене.

Більш проста класифікація кератитів приведена в підручнику Плетквої, згідно якої по локалізації вони поділяються на кон’юнктивальні, склеральні і увеальні. По причині на: 1) запальні; 2) дегенеративні; 3) пошкодження; 4) новоутвори; 5) наслідки перенесених захворювань.

Найчастіше зустрічаються в клінічній практинці запальні процеси рогівки - кератити. Перед тим, як перейти до розгляду окремих форм кератитів, зупинимося коротко на основних ознаках, характерних для всіх патологічних станів рогівки, які мають ряд спільних характерних (як суб’єктивних так і об’єктивних) ознак.

Із суб’єктивних ознак кератитів характерні світлобоязнь, сльозоточа, болі, блефароспазми, та пониження гостроти зору, яка знаходиться в прямій залежності від локалізації змін в рогівці як в періоді розвитку кератиту, так і при виздоровленні.

При викладенні клінічної, картини кератитів використаємо систему огляду і досліджень, що полегшить засвоєння матеріалу.

Об’єктивно при кератитах спостерігається перекорнеальна ін’єкція, новоутворення в рогівці судин, порушення цілості, прозорості і чутливості рогівки.

Порушення прозорості рогової оболонки являється однією з основних ознак запалення, яке характеризується утворенням в ній інфільтратів. Вони бувають різними по величині, формі, кількості і локалізації і складаються із змінених клітин самої рогівки і клітин, проникаючих в неї з краєвої петлистої сітки. Колір інфільтрата залежить від клітинного складу: при незначній кількості лейкоцитів він має сірий колір , а при посиленні гнійної інфільтрації він стає жовтуватим або жовтим. Ділянка рогівки над інфільтратом втрачає блискучість, стає епітелій від набряку його. Іноді він здувається у вигляді дрібних пухирців і нерідко злущується. В напрямку до інфільтрату можуть вростати судини, які бувають поверхневими і глибокими.

Поверхневі судини являються продовженням кон’юнктивальних, які переходять через лімб і ідуть в поверхневих шарах під епітеліем, деревовидно розгалужуються анасотомозують між собою і мають яскраво червоний колір. Розвиваються при поверхневих кератитах.

Глибокі судини, що розвиваютюся з більш глибоких епісклеральних і склеральних судин, видимі тільки в межах рогівки, біля лімба вони зникають, входячи в товщу непрозорої склери. Прикриті тканиною рогівки вони видимі неясно, здаються темними, не розгалужуються, а йдуть прямолінійно, повторюючи напрямок між пластинчатих щілин і мають вигляд “шіточок” “кісточок”. Інфільтрати при перебігу запального процесу підлягають різним змінам: невеликі поверхневі інфільтрати, що не захоплюють Боуменевої оболонки можуть безслідно розсмоктуватися, при руйнуванні Боуменевої оболонки повного відновлення не буває. Строма після її інфільтрації може також повністю просвітліти, але частіше вона підлягає некрозу і тоді в послі -дуючому йде заміщення сполучною тканиною, в результаті чого залишаються стійкі помутніння рогівки.

Часто інфільтрати в поверхневих шарах рогівки розпадаються і утворюються виразки різних розмірів, для виявлення яких в око закапують 1% р-н флюоресцину, який проникає в дефекти рогівки і дає зеленувате забарвлення цих ділянок гогівки.

При загоєнні виразка спочатку покривається епітелієм, а потім під епітелієм, дно виразки поступово виповнюється новоутвореною сполучною тканиною, яка немає такої правильної гомогенної структури, як в нормі, а тому не прозора. І на місці виразки утворюється стійке потемніння. Тільки дуже поверхневі маленькі виразки можуть покриватися епітелієм, не заповнюючись сполучною тканиною. Тоді утворюється невелике, прозоре заглиблення, що порушує сферичність рогівки (фасетка).

В більшості випадків після кератитів розвиваються стійкі потемніння, які при центральному їх розташуванні значно понижують гостроту зору.

Значить, помутніння рогівки можуть бути як при свіжих кератитах (інфільтрати), так і являються завершенням запальних процесів рогівки - його наслідком.

В практичній діяльності лікаря важливо відрізнити свіжий запальний процес рогівки (інфільтрат) від його наслідків (більмо). Диференціальний діагноз базується на слідуючих ознаках:

1. при свіжих запальних процесах завжди буває виражена судин реакція у вигляді перикорнеальної ін’єкціі, а при старих помутніннях іі немає.

2. при запальних процесах наявні явища подразнення кінцевих гілок у вигляді рефлекторного блефаросназма, світлобоязні і сльозотечі, чого немає при більмах.

3. поверхня рогівки над інфільтратам втрачає свою дзеркальність вона нерівна, ніби потикана, в той чає як над більмом вона гладка, дзеркальна.

4. Колір інфільтрату сірожовтий, або навіть жовтий (при наявності гнійної інфільтрації), а колір більма звичайно білий, світло сірий.

5. Границі інфільтрата розпливчасті, а границі більма більш чіткі.

Причиною можуть бути екзогенні та ендогенні фактори. Екзогенні частіше визивають процеси в кон’юнктивальному шарі рогівки, тобто поверхневі. Ендогенні - в склеральному і увеальному шарах.

При розвитку процесу в стромі, кератити називаються паренхіматозним або інтерстиціальними, увеальні кератити - коли процес переходить з судинного тракту на ендотелій рогівки.