Хвороби судинної оболонки.

Запальні процеси хоріоідеі, як правило ендогенного походження і являються по суті, бактеріальними метастазами. Улюбленою локалізацією вогнищ є ділянка екватора і зона довкола соска зорового нерву, зо пояснюється умовами кровообігу в цих ділянках (сильне розгалуження коріокапілярної сітки внаслідок чого течія крові тут особливо сповільнена). Болевих відчувань при розвитку хоріоідітів не буває, бо хоріоідеа не має чутливих нервів і субєктивні відчуття залежать від локалізації процесу. При локалізації процесу в центральній частях хоріоідеі - відмічається пониження зору, при положенні вогнищ на периферії - може спостерігатися звуження поля зору, яке хворими рідко зауважується.

В початкових стадіях захворювання деякі хворі відмічають спалахування іскор перед очима - фотопсії (блиокавки) внаслідок переподразнення сітківки в ділянці розвитку запального вогнища хоріоідеі.

При локалізації вогнища в центральній ділянці очного дна іноді хворі помічають викривлення ліній - метаморфопсії. Залежить це від того, що інфільтрати в хоріодеі порушують правильне розміщеня колбочок. Далі при ураженні ділянки жовтої плями виникає дефект в полі зору “центральна скотома”.

Діагноз херіоідіта ставиться з допомогою офтальмоскопії. У початковій стадії у судинній оболонці виявляються нерізко відмежовані жовтувато-білі або сіруваті вогнища злегка промінуючі в порожнину очного яблука. Судини сітківки проходять над вогнищами, сітківка тут дещо набрякає. Іноді спостерігаються невеликі помутніння скловидного тіла. При локалізації процесу поблизу соска з.н. в ньому розвиваються явища невриту (сосок стає гіперемеваним, границі нечіткі, вони злегка розширені). В дальшому перебігу хоріоідиту інфільтрат що лежить в основі вогнищ, розсмоктується, строма судинної оболонки атрофується і відкривається склера. Офтальмоскопічно видно біле або трохи жовтувате вогнище з чіткими границями, з розпиленим над ним пігментом. Судини сітківки проходять над вогнищем не перериваючись і не перегинаючись, що свідчить про розташування вогнищ під сітківкою.

В етіології хоріоідитів мають значення різні ендогенні фактори: туберкульоз, сифіліс, токсоплазмоз і інші.

Туберкульозний хоріоідит може бути у вигляді:

1. десцінованого

2. утворення солітарних туберкулів.

3. ексудативна форма супроводжується утворенням відшарування сітківки.

4. геморагічна - часті рецидиви.

Декілька слів про гнійні процеси судинного тракту, які можуть розвиватися як на грунті екзогенної, так і ендогенної інфекції. При цьому може розвиватися гнійний іридоцикліт, а частіше ендофтальміт (запалення внутр.оболонок ока), який може перейти і в анофтальміт (запалення всіх оболонок ока).

При екзогенному походженні говорять про септичний ендофтальміт (розвивається при проникаючих пораненнях, перфоративних виразках появляється різкий набряк повік, гнійні виділення. Хемоз к-ви, гіпопі плаваючі помутніння в скловидному тілі,болі, втрата зору.

Якщо запалення виникає ендогенним шляхом, то воно носить назву метастатичної офтальмії ( ); сепсіс, рожа, загальний фурункульоз, пневмонія, септичний ендокордит т.ін.захв.). При цьому виникають септичні емболії капілярів сітківки, або власне судинної оболонки, але процес поширюється і на ціліарне тіло і на радужну оболонку. Клінічно перебігає цей процес як при іридоцикліті з появою в скловидному тілі гнійного ексудату у вигляді жовтої маси, яку видно навіть при денному світлі у вигляді жовтого рефлексу з очного дна - це явище носить назву амавротичного кошачего ока.

При дальшому перебігу процесів око може заспокоїтися, ексудат частково розсмоктується або осумковується з утворенням в скловидному тілі окремих сполучно-тканиних тяжів і супроводжується відшаруванням і грубим зморщуванням очного яблука.

В найбільш важких випадках процес може перейти в панофтальміт (

) - гостре гнійне запалення всіх оболонок ока. При цьому появляються різкі болі в оці, голові, підв. Т тіла, появляється різкий набряк повік, хемоз к-ви, приєднується гнійна інфільтрація рогівки і склери. Гнійна інфільтрація по ходу судин в склері поширюється на тенонову капсулу і ретробудьбарну клітковину, що веде до появи екзофтальму і обмеження рухів ока, до підвищення в/очного тиску, можлива блювота. Описані явища наростають напротязі 1-2 діб після чого гній проривається назовні через рогову оболонку чи склеру після чого болі і запальні явища зменшуються і наступає атрофія ока ( ). Але цього ми не чекаємо, а проводимо езісцерацію.

Лікування - антибіотики так і сульфаніламідні препарати, як у вигляді загальних призначень так і обов’язково під кон’юнктиву 3-4 рази в день (75 тис. од. пеніц. і 25 тис.од.стрептоміцину), ретробульбарно. Гіпертонічні розчини в/в. Місцево міотики або мідріатики в залежності від стану зіниці і в/очного тиску. При різко виражених симптомах панофтальміту без схильності до регресування - евісцерація ока.