Лікування повзучої виразки рогівки проводиться комплексне.

1. Повязка на око не накладається.

2. Промити сльозні шляхи - при наявності дакріоцистіту – операція дакріоцист в ургентному порядку..

3. Для лікування п.в. рогівки пропонувалась численна кількість різноманітних дизенфікуючих та припікаючих засобів, але всі вони були недостатньо ефективними, тому ще були безсилими проти мікробів, які знаходились в товщі тканини рогівки. В зв'язжу з цим використовують припікання прогресивного краю, яке робилось раніше розпеченим зондом, чи діатермокоагуляція. Більш широке застосування для припікання мають хімічні речовини: 1% спиртовий р-н бриліантової зелені, 5% настойка йоду, ляпіс 1%, при диплобацилярній виразці - припікання 10% р-ном цинку і закапування 0,5%.

В нашій клініці припікання проводиться рідинев Гордеева №1, яка дає кражий ефект ніж інші середники припікання, тому що крім припікаючої дії вона сприятливо впливає і на процеси регенерації, а тому сприяє утворенню ніжного помутніння в рогівці.

Припікання являється, так би мовити, підготовкою, фоном для лікування п.в. антибіотиками і сульфаніламідами для місцевого та загального лікування.

Місцеве лікування. 1. При наявності вираженої гнійної інфільтрації в рогівді показано застосування сульфаніламідних препаратів як місцево так загально. У винадку коли після припікання виразки рогівки є чистий дефект її, то необхідне часте закладання мазей, щоб скоріше наступала епітелізація.

Сульфаніламідні препарати згідно досліджень В.М.Литвицького, значно задержують епітелізацію. Назначають в краплях синтоміцин 0,1%,сульфацил 30%, фурацилін 1:5000 т.ін., рибофлавін без глюкози. Мазі: 1% синтоміциновая емульсия, терраміцинава, тетрацикліиова мазь т.інш. Введення антибіотиків під кон’юнктиву по 25-30 тис. од. в/м пеніцилін, стрептоміцин, неоміцин, канаміцин.

Реч 0З - всі відомі антибіотики і сульфаніламідні препарати.

В зв’язку з тим, що в процес втягується радужна оболонка і циліарне тіло, потрібно обов’язково закапувати мідриатики (атропін), лише при наявності десцеметоцеле і загрозі перфорації назначається міотики (пілокарпін) для пониження внутрішньоочнего тиску.

При наявності великої кількості гною в передній камері показаний парацентез рогівки з випусканням гною та промиванням передньої камери антибіотиками.

В деяких випадках вялого перебігу процесу потрібно застосовувати стимулюючу і зміцнюючу терапію: в/в ведення хлористого натрію, глюкози (при відсутності гною), введення віт. В1, С. осмотерапії, тканинної терапії, протеінотерапії, аутогемотерапії. При наявності хронічних інфекцій обов’язкова специфічна терапія.

Профілактика повєучої виразки зводиться до: 1) операції дакріцистотомії при запальних процесах, чи непрохідності сльознях шляхів. 2) При найменших пошкодженнях рогіжки необхідне введення в кон’юнктивальний мішок антисептичних середників.

Нейрогенні кератити.

Класичною формою серед нейрогенних кератитів являється нейропаралітичний кератит ( ). Цей кератит

розвиваеться при ураженнях трійничного нерва на всьому його протязі, які обумовлені різноманітними процесами: сифілісом, туберкульозом, пухлинами, контузіями, вогнепальними пораненнями черепа, ін’єкцією, алкоголя в гасерів вузол, екстерпаціею його при невралгіях трійничного нерва.

Найчастіше нейрепаралітичний кератит буває при ураженні гасерового узла або І гілки Це зв’язане з тим, що симпатичний нерв із сплетення сонної артерії приєднуеться до трійничного нерву в Гасеровому вузлі і далі йде з І віткою його, досягаючи рогівки, він відіграє роль в трофіці рогівки.

Тому при пошкодженні вище гасерсвого вузла (ядерні паралічі) кератит зустрічається дуже рідко, а деякі автори і повністю заперечують можливість розвитку кератита при такій локалізації процесу. Зміни в рогівці виникають в різні строки після пошкодження трійничного нерву - дуже часто напротязі перших діб, а інколи через декілька місяців.

Перебіг н.п.к. дуже довгий, нерідко тягнеться до одного року, що відмітила перший завідуючий нашою кафедро ще в 1928 році Я.Н. Прижибильська.

Для нейропаралітичного кератиту характерним являється відсутність чутливості рогівки і обумовлена цим слаба реактивність ока. Недивлячись на виражені зміни рогівки, явища подразнення (світлобоязнь, сльозотеча, блефароспазм) відсутні. іноді буває легка перикорнеальна ін’єкція, яка швидко зникає.

Клінічні форми кератиту - від поверхневих пошкоджень до глибокого виразкування. В типових випадках процес починається з помутніння поверхневих шарів рогівки і злущування епітелію в центрі рогівки, що веде де утворення виразки. Звичайно, виразка то дещо зменшується, то дещо збільшується і поширюється по поверхні. При приєднанні гнійної інфекції процес може перейти в гнійне запалення рогівки, яке може закінчитися перфорацією рогівки, або навіть повним руйнуванням рогівки. Якщо не приєднується вторинна інфекція, то виразка може заживати, залишаючи після себе помутніння.

Прогноз часто буває затрудненим, після зупинки процесу можуть появитися рецидиви.

Лікування: для накращення трофіки рогівки рекомендують новокаїнові блокади; периорбітальні, перилімбальні, ретробульбарні 0,5% новокаїном, в/венно не 5 мм 0,5% р-ну новокаїну, вітамінотерапія, вітамін А (цитраль 0,01% в каплях), ВІ, В2, В12.

Вітаміни назначають місцево: рибофлавін з аскорбіновою кислотою на дистильованій воді або глюкозі, тіамінову мазь - 0,5-1%

а також загальне лікування (віт. В1 в/м. віт. В12 в/м. Для профілактики нагноєння виразки слід призначати антибіотики). При сильних болях корисним являється тепло і аналгетики. Дуже часто необхідно проводити тарзерафію.

До нейрогенних захворювань рогової оболонки відносяться герпетичні кератити, у виникненні яких значну роль відіграють нервово трофічні моменти і які також супроводжуються пониженням чутливості рогівки, а іноді і цілковитою її втратою.

Як встановлено дослідженнями - зараження герпетичним вірусом наступає в ранньому дитинстві, очевидно, при кормленні з ложки або чашки, зараженою слиною батьків. Захворювання проявляється спочатку у вигляді афтозного стоматиту). Герпетичний вірус проникнувши в організм залишається в ньому назавжди. Провокують спалах захворювання гарячкові стани, які бувають при різних гострих інфекціях (грип, малярія,катар в/дихальних шляхів, пневмонія т.ін.) До 20% герпетичних кератитів бувають по причині травми.

Клінічно герпетичні кератити проявляються у двох формах:

1.

2.

супроводжується сильними болями, інколи невралгічного характеру, світлобоязню, сльозотечею і відчуттям стороннього тіла, а також подразненням ока.

В різних місцях рогівки появляються поодинокі або множинні прозорі дрібні пухирці. Ці пухирці утворюються при відшаруванні епітелію серозною рідиною, вони скоро лопаються і на їх місці появляються поверхневі виразки, які заживають повільно, а при вторинній інфекції поверхневі ерозії можуть перетворитися в гнійні виразки.

Процес переважно односторонній, але спостерігається і пошкодження обидвох очей. є схильність до рецидивів. Різновидність простого герпеса являється деревовидний кератит ( ),

який характеризується тим, ще окремі пухирці і виразки з’єднуються сірими лініями (тріщини епітелію) 1 утворюється форма, яка нагадує гілку дерева.

Деревовидний кератит, при якому є глибоке проникнення віруса, пере-бігає вяло і упорно. Він нерідко супроводжується вторинною інфекціер і ускладнюється іритом. В окремих випадках спостерігаються важкі іридоцикліти або гіпотіон - кератити до перфорації рогової оболонки і розвитку панофтальміта. Після нього залишається стійке пониження гостроти зору із-за стійкого помутніння рогової оболонки.

Слідуючим представником герпетичних кератитів являється дисковидний кератит. Процес, переважно, односторонній. Характерним являється утворення помутніння у виді диска з локалізацією в центрі рогівки в її середніх і глубоких шарах. Інколи спостерігається поява двох дисків в поверхневих і глубоких шарах. Перебіг, ускладнення і наслідки цього кератиту подібні до деревовидного.

- спостерігається при ураженні 1-ї гілки п. . Перед висипанням герпеса появляються невралгічні болі в ділянці розгалуження 1-ої гілки. Потім появляється велика кількість пухирців на шкірі лоба, в/повіці і рогівці. Вміст пухирців в перші дні прозорий, але потім швидко мутніє. Загоєння їх наступає дуже повільно. Поскільки величина пухирців при герпесі більша, як при простому, то ураження рогівки бувають більш глибокими і залишаються більш інтенсивні помутніння. Чутливість рогівки завжди відсутня.

ЛІКУВАННЯ ГЕРПЕТИЧНИХ КЕРАТИТІВ - комплексне. Ці захворювання лікуються трудно, тому, що вірус часто знаходитися всередині клітини, а діяти потрібно так щоб не пошкодти їїI.

Доцільно в початкових стадіях герпеса пухирці прилікяти ефіром, йодом, добрим згубно діючим фактором на вірує являється кріотерапія, діатермокоагуляція.

В око призначаються дезинфікуючі мазі, керацид. Кращим середником являється йоддезоксіуредін 0,1% р-р, який дає добрі наслідки в 2/3 при поверхневих кератитах 1 в 20% випадків при глибоких к-тах в комбінації з кортикостереїдами. Застосовувть також теброфенову мазь 0,5%, оксолинава, иодинолова мазі. Запропоновано зараз тисячі середників при герпетичних кератитах, які не видержують клінічних випробувань. На великий жаль: спроби приносять тактичний успіх, але не стратегічний.

Можна також застосовувати новокаїнові блокади (переорбітальну і перилімбальну), вітаміни як місцево, так і загально, особливо групу В (В1, В2, В12). Одночасно, з метою профілактики вторинної інфекції, застосовуються антибіотики і сульфаніламіди, вливання гіпертонічних розчинів, аутогемотерапія, тканинна терапія.

Разом з тим, особливим являється лікування специфічними противірусни середниками - введення протикоревого гамма глобуліну по 0,2-0,5 п/кон (курс 10 ін’єкцій) кожний день, або через день і одночасно в/м 2 рази в неділю.

В широкому плані повинна проводитися десенсибілізуюча терапія. До поверхневих кератитів відноситься також скрофульозний кератоквн’юктивіт, який часто зустрічається в практиці. Це туберкульозно-алергічне захворювання для якого характерним є висипання фліктен на кон’юнктиві та рогівці.

Назва "фліктена" в перекладі означає пухирець, але вона не відповідає дійсності тому, що фліктени представляють вузлики, які як і туберкульозні бугорки складаються з лімфоїдних та плазматичних клітин. Правда, у відміну від туберкульозних бугорків, при фліктенах не буває розпаду, а також в них не виявлено туберкульозних паличок. Скрофульозний кератокон’юнктивіт завжди супроводжується вираженою світлобоязню, сльозотечею, блефароспазмом.

На кон’юнктиві фліктени частіше розміщуються біля лімбу і бувають у вигляді солітарних, або міліарних (більш дрібних), до них завжди тягнеться пучок розширених поверхневих судин.

Скрофульозний кератит може перебігати в 3-х основних формах: 1) на рогівці виникають фліктени у вигляді сірих інфільтратів, які можуть розпадатися і приводити навіть до перфорації рогівки; 2) фасцикулярний кератит (блукаюча фліктена), при якому фліктена починається біля лімба поступово поширюється дальше і може пройти через всю рогівку, а за нею тягнеться пучок судин; 3) фліктенульозний панус, який характеризується обільним висипанням фліктен.

Лікування: десенсибілізуюча, специфічна місцева і загальна терапія. Місцево - р-н ПСККУ 10% 3-4 р. в день, р-н хлористого кальцію 3% - 3 р. в день, жовта ртутна мазь 1%, при розпаді фліктен синтоміци - нова емульсія 1%, кортикостероїди, стіл №11, в якому передбачена обмеженая вуглеводів, вітамінотерапія. Загально: десенсибілізуюча, паск, фтивазид.