Центр мовлення Центр мовлення охоплює кілька ділянок кори великого мозку.

Більше 100 років тому Брок уперше виявив, що в разі ураження задньої частини нижньої лобової звивини лівої півкулі спостерігається втрата усного мов­лення.

Ця ділянка розташована поруч з руховими відділами, які контро­люють функцію м'язів лиця, язика, піднебіння і глотки, тобто м'язів, які беруть участь в артикуляції, являє собою моторний центр усного мовлення, або центр Брока ( вміння говорити).

Руховий центр мови знаходиться в нижніх відділах лобової лівої частки півкулі (основа нижньої фрон­тальної звивини) .

Екстирпація центру Брока призводить до пору­шення усного мовлення. Такі пацієнти розуміють мову, але самостійно го­ворити не можуть. зруйнування центру Брока суп­роводжується погіршенням чи втратою здатності до мовлення — так звана мо­торна афазія. У них, як правило, втрачена здатність до на­писання слів — аграфія.

У задній частині верхньої скроневої звивини біля слухової ділянки роз­ташований сенсорний центр усного мовлення, або центр Верніке (вміння чути мову і розуміти її).

Уш­кодження його викликає розлади мовлення за збереження досить швид­кої, хоча і дещо перекрученої спонтанної мови. Цей тип патології належить до сенсорної афазії. Видалення скроневої ділянки призводить до стійкої загальної афазії - нездатності розуміти мову і говорити. Такий ефект підтвержує думку про те, що ця ділянка є первинним центром мов­лення.

У процесі філогенезу виникли центри мовлення, які забезпечують здатність сучасної людини до читання і письма.

Центр відтворення пись­мового мовлення (центр письма) розташований у задній частині се­редньої лобової звивини, а центр сприйняття письмового мовлення (центр читання) - у кутовій звивині тім'яної частки (допереду від кірко­вого відділу зорового аналізатора).

Істотну роль у вербальних функціях мозку відіграє тім'яна асоціативна зона кори. Однією з форм афазії (розладу мовлення) є амнезія (тім'яна афазія), яка характеризується забуванням окремих слів.

Афазія може ви­никнути внаслідок атеросклерозу судин у тім'яних відділах кори. У тако­му разі вона проявляється поступово і мало помітна для самої людини. За умови гострого розвитку, наприклад, унаслідок інсульту, афазія може бу­ти повною.

Усі названі відділи центру мовлення у більшості людей розташовані в лівій півкулі. Розташування центру мовлення у лівій півкулі спос­терігається у 95% людей із домінуванням правої руки і у 70% людей із домінуванням лівої руки. На відміну від цього, у 15% останніх центр мов­лення міститься у правій півкулі. В інших "праворуких" і "ліворуких" контролюється обома півкулями мозку. "Ліво"- і "праворукість" є спадко­во зумовленими ознаками.

Функціональна асиметрія півкуль великого мозку

Функціональна асиметрія півкуль ве­ликого мозку (латералізація функцій) полягає у досить чіткому розподілі функ­цій між півкулями.

У людини ліва півкуля забезпечує чле­нороздільну мову, писання й читання. Ана­лізуючи й синтезуючи словесні сигнали, вона спирається на граматичну структуру мови, тобто ліва півкуля є апаратом абстрактно-логічного мислення. Проте без учас­ті правої півкулі розумовий процес втра­чає сенс, оскільки значення слів ана­лізується у правій півкулі, яка відає інто­наційними (просодичними) компонентами мови, що обмежує надлишковість словес­ного потоку і надає мові конкретного зна­чення.

У лівій півкулі міститься генетично запрограмована здатність люди­ни працювати з абстрактними знаковими символами, причому важливим є сам прин­цип використання знаків, а не спосіб їх ко­дування.

Права півкуля опе­рує образами й символами, які зберігають ознаки подібності з реальними об'єктами: малюнки, іконографічні знаки, ієрогліфи, піктограми, ідеограми тощо, які несуть інформацію, зрозумілу для людей незалеж­но від мови спілкування.

Права півкуля філогенетично давніша, вона має відношен­ня до архаїчних, реліктових форм мис­лення, які ґрунтуються на наочних уявлен­нях, образах і символах, домовпих засо­бах передавання інформації. Цій півкулі більш притаманний аналоговий спосіб пе­реробки інформації.

Ліва ж півкуля об­робляє інформацію дискретно, аналітично, тобто нагадує принцип роботи персональ­них комп'ютерів.

Незважаючи на певний розподіл функ­цій і складні взаємозв'язки, обидві півкулі функціонують узгоджено: з одного боку, вони активно співпрацюють, доповнюючи одна одну, а з другого — кожна півкуля дещо пригнічує діяльність іншої, що чітко виявляється після блокування однієї з півкуль.

Нормальна психічна діяльність людини зумовлюється роботою обох пів­куль, поєднанням образного і абстрактного мислення, що забезпечує всебічне охоплен­ня явищ навколишнього світу.

Відмінності в обробці немовної (невербальної) інформації між півкулями. Функціональні відмінності між півкулями виявлені під час обробки інформації, яка надходить по структурах, що належать до першої сигнальної системи. У більшості людей бінокулярний зір здійснюється за явного переважання одного з очей.

У 60-70% людей переважає праве око, у 30% - ліве, лише в 5-7% випадків спостерігається симетрія зору. Домінуюче око визначає вісь зору, воно першим фіксується на предметі, у ньому раніше закінчується процес акомодації, його зображення переважає над підлеглим йому оком.

Правші краще сприймають інформацію правим вухом, у лівшів перевага правого вуха менш виражена. Латералізація зву­кової сенсорної системи зумовлена тим, що перехрещені шляхи, які несуть інформацію до контрлатеральної половини мозку, потужніші, ніж неперехрещені. Проте у плані сприйняття й обробки звукової сигналізації аси­метрія мозку полягає у тому, що ліва півкуля краще обробляє мовну інформацію, а права - невербальні звуки, музику.

Розпізнавання предме­та на дотик, нюх є чіткішим за умови використання лівої руки, тому що імпульсація від неї надходить у праву півкулю.

Таким чином, для більшості людей асиметрія проявляється у двох фор­мах: право- і лівобічній. Лише невелика частина людей характеризуються симетричністю обробки інформації у корі великого мозку.

Аналітико-синтетичні процеси, які відбуваються в асоціативних зонах кори лівої і правої півкуль, реалізуються по-різному. Особливо наочно це виявляється щодо функцій, пов'язаних з розумовими процесами.

На основі досліджень пацієнтів установлено, що:

а) ліва півкуля оброб­ляє інформацію послідовно, у міру її надходження,

б) права працює відра­зу, одночасно з кількома входами. Імовірно, цим можна пояснити, що такий спосіб мислення, як інтуіція, "прозріння", є функцією саме правої півкулі.

Основою логічного способу мислення є ліва півкуля, а образного, інтуїтивного - права півку­ля. Так, наприклад, у людей з "розщепленим" мозком (розділеними півку­лями) виявлено відмінності між півкулями в здатності до сприймання і відтворювання геометричних фігур. Права півкуля легко справляється з цим завданням, і людина лівою рукою порівняно правильно малює про­порційні фігури. Ліва ж півкуля з таким завданням справляється погано, у ній практично відсутня здатність робити образну оцінку навколишнього світу. Ліва півкуля легко оперує словами, вирішує логічні завдання, на що права не здатна.

Зазначені уявлення про функції лівої і правої половини мозку дають можливість виділення розумового і художнього типів людей. Людей, у мисленні яких переважає перша сигнальна система (конкретно-образне мислення), відносять до художнього типу. Якщо ж переважає друга сиг­нальна система (абстрактно-узагальнене мислення), то ці люди належать до розумового типу. Однакове використання в мисленні обох сигнальних систем дає підставу об'єднати таких людей до середнього типу.

У

більшості людей (правшів) ліва півкуля є домінуючою.

Ліва півкуля відповідає:

• за функції мови,

• упізнання,

• цілеспрямованої дії,

• логічного мислення (сприйняття, переробка, аналіз і синтез сигналів другої сигнальної системи).

Права півкуля забезпечує:

• сприйняття,

• переробку,

• аналіз і синтез сигналів першої сигнальної системи.

Друга домінує над першою. Це так звана пси­хічна асиметрія.

І. П. Павлов вважав, що залежно від співвідношень між сигнальними системами можна виділити три типи людей:

- худож­ній,

- розумовий,

- середній.

У представників художнього типу дещо переважає перша сигнальна система над другою, для них більш характерне конк­ретне, образно-чуттєве мислення. Хвороб­ливе переважання першої сигнальної сис­теми над другою властиве особам істерич­ного складу.

Представникам розумового типу при­таманне деяке переважання другої сиг­нальної системи над першою, яскраво вияв­лене абстрактно-логічне мислення, намаган­ня детально аналізувати дійсність. Хво­робливе переважання другої сигнальної системи над першою є однією з причин психастенії.

Що стосується представників середньо­го типу, то у них обидві системи функціо­нують цілком злагоджено, забезпечуючи рівновагу образно-чуттєвого і абстрактно-логічного мислення. До середнього типу належить більшість людей.

Домінування функцій лівої півкулі виявило існування людей "мис­лителів" з абстрактно-логічним типом мислення, переважання функ­цій правої півкулі - "художників" із конкретно-чуттєвим образним мисленням.

У "художників" переважає перша сигнальна система, "мислите­лів" - друга. Точніше, мабуть, сприйняття зовнішнього світу правою або лівою півкулею. Вони у цьому разі більш активні. Більшість лю­дей відносять до проміжного типу.