- •Взаємодія гальмування і збудження в корі великого мозку
- •Гальмування умовних рефлексів
- •Згасаюче гальмування
- •Диференційоване гальмування
- •Умовне гальмо
- •Запізнювальне гальмування
- •Слідове гальмування
- •Фізіологічні основи свідомості
- •Усвідомлені і неусвідомлені психічні процеси
- •Фізіологічні основи уваги
- •Мислення
- •Перша і друга сигнальні системи дійсності
- •Центр мовлення Центр мовлення охоплює кілька ділянок кори великого мозку.
- •Функціональна асиметрія півкуль великого мозку
- •Типи вищої нервової діяльності
- •Змінені стани свідомості
- •Характеристика сну.
- •Теорії і механізми сну.
- •Сновидіння.
- •Патологічні форми сну.
- •Фізіологічне значення сну
- •Екстрасенсорне сприймання
Усвідомлені і неусвідомлені психічні процеси
Інформація про зовнішнє подразнення через специфічні провідні шляхи надходить до відповідних проекційних зон кори великого мозку, де переробляється незалежно від того, усвідомлює людина подразник чи ні.
Для усвідомлення сигналу не достатньо перероблення інформації у певних проекційних і навіть асоціативних зонах кори великого мозку. Вважають, що для процесу усвідомлення зовнішнього подразнення необхідна певна тривалість (мінімум кілька сот мілісекунд) нейронної активності в корі великого мозку.
Відмінність між усвідомленими і неусвідомленими реакціями полягає також у рівні активації мозку, який визначається кількістю збуджених мозкових структур.
Якщо "працює" невелика кількість нейронів кори й підкіркових структур, то такі реакції здійснюються як підсвідомі, а якщо реакції відбуваються за "глобальної" активації, тобто участі значної частини мозку, то вони усвідомлюються.
Підсвідомість є своєрідним фільтром для всієї інформації, що надходить до мозку.
Основу процесів, що здійснюються на рівні підсвідомості, становить життєвий досвід, міцні навички, які забезпечують виникнення майже раптових реакцій, автоматизованих форм поведінки.
Коли ж потрібне нестандартне рішення, тоді вмикаються свідомі механізми поведіикових реакцій.
Свідомі й підсвідомі процеси перебувають у своєрідній динамічній рівновазі, яка може в досить широких межах зміщуватися в той чи інший бік у разі зміни функціонального стану мозку чи навколишнього середовища.
Фізіологічні основи уваги
Одним з необхідних станів мозку, які забезпечують організацію поведінки людини, процеси аналізу і синтезу в корі великого мозку, є увага.
Увага - це особливий стан, або енергетичний рівень організму в умовах неспання чи активності.
Виділяють два види уваги :
мимовільну,
довільну.
Мимовільна увага - первинний вроджений процес, який реалізується за допомогою спадкових нервових механізмів. Вона може здійснюватися на підкірковому рівні.
Довільна увага - процес, який є продуктом соціального розвитку і виражається у цілеспрямованій мобілізації психічної активності людини.
Довільна увага виникає на основі вироблених у процесі життя умовних стимулів і вимагає участі кірково-ретикулярних структур.
Особливою формою довільної уваги є її вища форма - інтелектуальна увага, об'єктом якої є спогади і думки. Для інтелектуальної уваги найважливіше значення мають кіркові фронтальні ( лобові) ділянки, які забезпечують також і мовну регуляцію уваги.
Для нейронних структур, які формують різні прояви уваги, характерна ієрархічна будова.
Розрізняють:
рівень ретикулярної формації стовбура,
рівень таламічних,
гіпоталамічних і лімбічних структур,
рівень нової кори.
