Патологічні форми сну.

Найвідомішою патологічною формою сну є гіперсомнія, тривалість якої у людини колива­ється до кількох тижнів (звичайно кілька діб) і яка не залежить від навколишньої обстановки.

Однією з форм гінерсомнії є летаргія (грец. забуття), летаргічний стан, сой, під час якого на фоні повної м'язової нерухомості зберігаються до певної міри психічна активність, зір, слух.

Зовні хворі мають вигляд людей, які нор­мально сплять. Очі у них заплющені, зіниці звужені, температура тіла, дихання і часто­та скорочень серця знижені.

Істерична гіперсомнія звичайно продов­жується 5 — б діб, хоча може тривати рока­ми. Найчастіше вона розвивається у лю­дей з підвищеною здатністю до навіюван­ня, яскравим емоційним життям або вини­кає в небезпечних чи критичних ситуаціях, унаслідок сильного емоційного збудження. В Україні у 1954 р. Н. А. Лебедина у віці 34 років заснула внаслідок чергового нер­вового напруження і проспала 16 років.

Ще однією патологічною формою сну є сноходіння (лунатизм), коли людина прокидається вночі і починає ходити по кімнаті, блукати по вулицях. Сноходіння виникає внаслідок порушення системи висхідної неспецифічної активізації моз­ку. Говоріння під час сну є нешкідливим явищем, що трапляється протягом життя практично у кожної здорової людини.

Порушення сну - хропіння, сонне апное (спонтанна зупинка ди­хання з можливістю смерті), бруксизм (скрегіт під час сну зубами), сноговоріння. Причини їх невідомі.

Фізіологічне значення сну

Сон виконує функцію відпочинку. У цьому плані виявляється його вплив як на ЦНС, так і на організм у цілому. Підвищення активності пара­симпатичного відділу, збільшення утворення анаболічних гормонів на тлі зниження катаболічних створюють сприятливі умови для відновлення стомленого за день організму.

Гіпноз

Хоча гіпнотичний (грец. hурnоs — сон, присипляти) стан живих істот відомий людству з найдавніших часів, про­те загальноприйнятої теорії гіпнозу немає донині.

Розрізняють кілька стадій гіпнозу:

• сон­ливість (перша стадія),

• легкий сон (дру­га стадія) і

• сомнамбулізм— сноходіння,

• лунатизм (третя стадія).

Майже всі люди легше або важче піддаються гіпнозу, але справжній, повний гіпнотичний етап — стадія сомнамбулізму, під час якої людина повністю підкоряється наказам гіпнотизе­ра і не пам'ятає потім, що з нею відбува­лося під час сеансу, можливий у 20 —25 % людей.

Гіпнабельність людини залежить від ба­гатьох чинників: віку, типологічних особ­ливостей, функціональної асиметрії моз­ку. У гіпнотичному бездіяльному етапі посилюється активність правої і ослаб­люється — лівої півкулі, але в разі вста­новлення мовного контакту з гіпнотизером ("рапорт") різко зростає активність лівої півкулі, де знаходиться руховий центр мови Брока.

Гіпноз - штучний стан людини за допомогою навіювання, яке відріз­няється вибірковістю реагування, підвищенням сприйнятливості до психо­логічної дії гіпнотизера і зменшення сприйнятливості до інших впливів. Залежить від гіпнабільності - ступінь підлягання навіюванню залежить від особливостей індивіда.

Гіпноз і навіювання - сноподібний стан із збереженням мовного зв'язку (рапорту) гіпнотика з гіпнотизером. Розрізняють три стадії гіпнозу:

а) сон­ливість (гіпнотик може протистояти навіюванню і розплющувати очі);

б) гіпотаксія (легкий сон, гіпнотик не може розплющити очі та протистоя­ти навіюванню);

в) сомнамбулізм (повна підкореність гіпнотизеру з ам­незією попередніх подій після пробудження).

За іншими даними, гіпноз має чотири стадії:

а) гіпноїдності, яка супро­воджується м'язовим і психічним розслабленням, миготінням і заплющу­ванням очей;

б) легкого трансу - каталепсія кінцівок (знаходяться трива­лий час в незвичному стані);

в) середнього трансу - виникає амнезія, зміна особи, можливі прості гіпнотичні навіювання;

г) глибокого трансу - пов­ний сомнамбулізм, фантастичні навіювання.