32. Судимість: строки погашення, зняття судимості та її правові наслідки.

Судимість має строковий характер

Припинення судимості анулює всі кримінально-правові та загальноправові на­слідки засудження та призначення покарання.

Погашення судимості є типовим і найбільш поширеним способом її припинення. При цьому особа втрачає статус судимого без будь-яких своїх додаткових зусиль, без прийняття спеціального рішення з цього приводу державним органом. Автоматичне погашення судимості випливає безпосередньо із КК.

При засудженні зі звільненням від відбування покарання з випробуванням (стат­ті 75, 79) судимість погашається одразу ж після успішного спливу іспитового строку. Випробування вважається успішно подоланим, а судимість погашеною, якщо протягом встановленого судом строку:

1) особою не вчинено нового злочину;

2) рішення про зві­льнення від відбування покарання з випробуванням не скасоване з інших підстав, пе­редбачених законом (ч. 2 ст. 75, ч. 5 ст. 79).

Якщо таким засудженим було призначене додаткове покарання, а його строк пере­вищує іспитовий строк, то судимість погашається після відбуття цього додаткового по­карання.

Щодо ряду категорій засуджених судимість погашається одразу ж після відбування покарання, причому незалежно від тривалості такого покарання. До них належать осо­би, які відбули покарання у виді:

а) позбавлення права обіймати певні посади чи займа­тися певною діяльністю;

б) службового обмеження для військовослужбовців;

в) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;

г) тримання на гаупт­вахті замість арешту (для військовослужбовців).

У всіх інших випадках (пункти 5-9 ст. 89) умовами погашення судимості є: 1) від­бування особою основного і додаткового покарання; 2) сплив строку погашення суди­мості, визначеного ст. 89. Такий строк становить від одного до восьми років і залежить від виду покарання, його тривалості, ступеня тяжкості злочину, за який засуджено осо­бу; 3) невчинення особою протягом цього строку нового злочину.

Під зняттям судимості розуміється притінення судимості рішенням суду. При знятті судимості на відміну від її погашення перебіг встановленого законом строку і невчинення особою нового злочину самі по собі, автоматично, не припиняють стан судимості. Потрібен розгляд цього питання судом. Закон не зобов'язує суд, а лише надає йому право на підставі конкретних обставин справи зня­ти з особи судимість.

2. Зняття судимості можливо лише до перебігу строків погашен­ня судимості, передбачених у ст. 89 КК. Тому воно завжди є дост­роковим.

Порядок зняття судимості встановлюється КПК України (ч. З ст. 91КК).

Загальноправові наслідки судимості полягають у різноманітних обмеженнях, що встановлюються законом щодо осіб, які мають непогашену або незняту судимість

33. Примусові заходи медичного характеру : поняття та види

Примусовими заходами медичного характеру - надання психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільне небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК, в спеціальний лікувальний заклад (ст.92 КК).

Суд може застосувати один із передбачених ст.94 КК примусових заходів медичного характеру:

♦ надання амбулаторної психіатричної допомоги.

♦ госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

♦ госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим.

♦ госпіталізація до психіатричного закладу із суворим.

Слід зазначити, що до осіб, які вчинили злочин у стані обмеженої осудності, судом може бути застосований лише один вид примусових заходів медичного характеру надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, тому що відповідно до частин 3-5 ст.94 КК інші види таких заходів застосовуються до психічно хворих, до яких обмежено осудні не належать.

Примусове лікування може бути застосоване судом, незалежно від призначеного покарання, до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб (ст.96 КК).

На відміну від примусових заходів медичного характеру, котрі застосовуються до неосудних та обмежено осудних осіб, примусове лікування застосовується судом до осіб, які вчинили злочин і мають хворобу, яка є небезпечною для здоров'я інших осіб. Особи, до яких застосовується примусове лікування, усвідомлюють його суть, значення.

Хвороби, що є небезпечними для здоров'я інших людей:

- тяжкі інфекційні захворювання;

- венеричні захворювання, СНІД;

- наркоманія, алкоголізм;

- чума, холеру, проказу, туберкульоз легенів у фазі розпаду тощо. Застосування примусового лікування - це право, а не обов'язок суду. Підставами його застосування є: 1) вчинення особою злочину і засудження за нього судом до будь-якого виду покарання; 2) наявність у особи хвороби, яка становить небезпеку для здоров'я інших осіб (це має бути підтверджено відповідним висновком судово-медичної експертизи).