61. Поняття і види недоговірних зобов’язань, які виникають із правомірних дій.

Недоговірні зобов'язання — це зобов'язання, які виникають і за відсутності укладеного між сторонами договору, в силу певних юридичних фактів. Ці зобов'язання можуть виникати як із неправомірних дій (заподіяння шкоди), так і з правомірних (публічна обіцянка винагороди тощо).

Зобов'язання можуть виникати не лише з договорів, а й з інших правових підстав, наприклад, односторонніх правочинів, завдання шкоди та безпідставного набуття, збереження майна. В юридичній літературі їх визначають як недоговірні зобов'язання.

Недоговірні зобов'язання слід відмежовувати від договірних:

1) договірні зобов'язання виникають у разі укладення цивільно-правового договору (зокрема, договірна відповідальність настає за невиконання або неналежне виконання умов договору), а недоговірні — в тому разі, якщо суб'єкти не перебували в договірних правовідносинах (однак правила про деліктну відповідальність поширюються й на завдання шкоди особою, з якою у потерпілого укладено договір, наприклад, відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг);

2) договірні зобов'язання — це зобов'язання, що завжди існують між сторонами, а недоговірні — це завжди новий юридичний обов'язок, а в деліктних зобов'язаннях він покладається на правопорушника замість невиконаного;

3) договірні зобов'язання є відносними, а недоговірні виникають з порушення абсолютних прав;

4) договірні зобов'язання регулюється як імперативними, так і диспозитивними нормами, а недоговірні — суто імперативними;

5) у разі невиконання або неналежного виконання договірного зобов'язання можлива відповідальність як у формі відшкодування збитків, так і у формі сплати неустойки, штрафу, а недоговірного зобов'язання — тільки у формі відшкодування шкоди;

6) у договірних зобов'язаннях на розмір відповідальності впливає вина кредитора, а для зобов'язань із відшкодування шкоди має значення тільки умисел і груба необережність потерпілого та матеріальний стан заподіювача шкоди — фізичної особи.

Законодавець розрізняє такі види недоговірних зобов 'язань:

1) зобов'язання із публічної обіцянки винагороди;

2) зобов'язання із вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення;

3) зобов'язання із рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи;

4) зобов'язання із створення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи;

5) зобов'язання із відшкодування шкоди;

6) зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

62. Поняття договору перевезення і його юридична характеристика.

Стаття 909. Договір перевезення вантажу

1. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

2. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

3. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

4. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Договір перевезення вантажу належить до числа двосторонніх договорів, оскільки і перевізник, і відправник мають відповідні права й обов'язки. Крім цього, ці договори є сплатними (перевізник здійснює перевезення за визначену плату).

У більшості випадків договори перевезення вантажу є реальними. Транспортна організація зобов'язується доставити ввірений їй вантаж. У свою чергу, транспортна організація зобов'язується надати для перевезення транспортний засіб. Однак у ряді випадків договори перевезення вантажів є консенсуальними. Так, наприклад, договір каботажного морського перевезення є консенсуальним і вважається укладеним з моменту досягнення сторонами угоди по всіх істотних умовах договору.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі і підтверджується складанням транспортної накладної, коносамента або іншого документа, передбаченого транспортними статутами та кодексами. При перевезенні вантажів залізничним і річним транспортом оформляється накладна, автомобільним — товарно-транспортна накладна, морським — коносамент.

У результаті укладення договору перевезення вантажу права й обов'язки виникають не тільки у перевізника і відправника вантажу, але й у третьої особи — вантажоодержувача. Однак одержувач вантажу не є стороною за договором перевезення, за винятком того випадку, коли відправник вантажу і його одержувач та ж сама особа. Одержувач здобуває права й обов'язки за договором перевезення вантажів у силу чинних правил перевезення (спеціального транспортного законодавства) і в силу дії раніше укладених договорів між відправником вантажу й одержувачем (це може бути договір постачання, купівлі-продажу, міни тощо).

Предмет договору перевезення — транспортні послуги. Особливість цих послуг полягає в тому, що вони виявляються не в речовій формі, а у формі діяльності.

Істотні умови перевезення вантажів:

а) найменування вантажу, його маса, вага, кількість місць, тара, упакування, особливі властивості, вартість;

б) умови перевезення: швидкість, відстань, пункт призначення, строк доставки, провізна плата. Строк доставки вантажу визначається або за згодою сторін, або відповідно до транспортних статутів (кодексів), правилами перевезення вантажів на тому чи іншому виді транспорту.

Частина 3 статті, що коментується, передбачає, що укладення договору перевезення вантажу може підтверджуватися й іншими письмовими документами, особливо у випадках їх дефектів і втрати. При залізничних перевезеннях передбачається складання дорожньої відомості, що повторює відомості накладної, і видача відправнику вантажної квитанції про приймання вантажу до перевезення.

63. Договір перевезення вантажів. Перевізні документи.

Стаття 909. Договір перевезення вантажу

1. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

2. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

3. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

4. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Договір перевезення вантажу належить до числа двосторонніх договорів, оскільки і перевізник, і відправник мають відповідні права й обов'язки. Крім цього, ці договори є сплатними (перевізник здійснює перевезення за визначену плату).

У більшості випадків договори перевезення вантажу є реальними. Транспортна організація зобов'язується доставити ввірений їй вантаж. У свою чергу, транспортна організація зобов'язується надати для перевезення транспортний засіб. Однак у ряді випадків договори перевезення вантажів є консенсуальними. Так, наприклад, договір каботажного морського перевезення є консенсуальним і вважається укладеним з моменту досягнення сторонами угоди по всіх істотних умовах договору.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі і підтверджується складанням транспортної накладної, коносамента або іншого документа, передбаченого транспортними статутами та кодексами. При перевезенні вантажів залізничним і річним транспортом оформляється накладна, автомобільним — товарно-транспортна накладна, морським — коносамент.

У результаті укладення договору перевезення вантажу права й обов'язки виникають не тільки у перевізника і відправника вантажу, але й у третьої особи — вантажоодержувача. Однак одержувач вантажу не є стороною за договором перевезення, за винятком того випадку, коли відправник вантажу і його одержувач та ж сама особа. Одержувач здобуває права й обов'язки за договором перевезення вантажів у силу чинних правил перевезення (спеціального транспортного законодавства) і в силу дії раніше укладених договорів між відправником вантажу й одержувачем (це може бути договір постачання, купівлі-продажу, міни тощо).

Предмет договору перевезення — транспортні послуги. Особливість цих послуг полягає в тому, що вони виявляються не в речовій формі, а у формі діяльності.

Істотні умови перевезення вантажів:

а) найменування вантажу, його маса, вага, кількість місць, тара, упакування, особливі властивості, вартість;

б) умови перевезення: швидкість, відстань, пункт призначення, строк доставки, провізна плата. Строк доставки вантажу визначається або за згодою сторін, або відповідно до транспортних статутів (кодексів), правилами перевезення вантажів на тому чи іншому виді транспорту.

Частина 3 статті, що коментується, передбачає, що укладення договору перевезення вантажу може підтверджуватися й іншими письмовими документами, особливо у випадках їх дефектів і втрати. При залізничних перевезеннях передбачається складання дорожньої відомості, що повторює відомості накладної, і видача відправнику вантажної квитанції про приймання вантажу до перевезення.