- •1.Повноваження органів конституційного контролю.
- •2.Парламентський контроль за діяльністю уряду в зарубіжних країнах.
- •3.Повноваження органів місцевого самоврядування в зарубіжних країнах.
- •7.Індемнітет в зарубіжних країнах.
- •4.Мажоритарна виборча система в зарубіжних країнах.
- •6.Президентська республіка в зарубіжних країнах.
- •8.Відповідальність глави держави в зарубіжних країнах.
- •9.Пропорційна виборча система в зарубіжних країнах.
- •10.Інститут омбудсмана.
- •11.Правова природа контрасигнування.
- •12.Порядок зміщення глави держави в зк.
- •13.Глава уряду в зк.
- •14.Референдум і плебісцит.
- •15.Судові повноваження парламенту в зк.
- •16.Поняття кпзк.
- •Поняття і юридична природа органів мсв в зк.
- •Порядок формування і структура органів мсв.
- •19.Особисті права і свободи громадян (підданих) у зк.
- •20.Предмет кпзк.
- •21. Основні риси адміністративно-територіального устрою зарубіжних країн.
- •22. Поняття і суть правових гарантій конст. Прав громадян зарубіжних країн.
- •23. Характеристика інститутів кПзк.
- •24. Юридичні наслідки актів конституційного контролю.
- •25. Держава, як суб’єкт конст. Прав у зарубіжних країнах.
- •26. Конституційно-правові норми в заруб. Країнах.
- •27. Порядок формування і структура урядів у заруб. Країнах та їх компетенція.
- •28. Порядок набуття громадянства в заруб. Країнах.
- •29. Поняття і види джерел кПзк.
- •32. Конституційні закони, як джерела кпзк.
- •33.Парламентські комітети і комісії в зк та їх повноваження.
- •34.Соціально-економічні права і свободи громадян (підданих) в зк.
- •38. Судові прецеденти, як джерела кПзк.
- •50. Поняття суспільного ладу в зк.
- •61. Принципи виборчого права (вп) в зк.
- •62.Юридична інституціаналізація пп в зк.
- •63. Принципи правового статусу особи в зк.
- •64. Поняття і суть вп в зк.
- •65.Основні функції пп в зк.
- •66.Республіка, як форма правління в зк та її різновиди.
- •67.Поняття і суть Конституцій (“к”) зк.
- •68. Вплив змін у політичному режимі на форми д в зк.
- •69. Монархія, як форма правління та її різновиди.
- •70.Порядок внесення змін і доповнення до к в зк.
- •71. Основні риси і особливості к, прийнятих після дсв в зк.
- •72. Форма правління в зк та її різновиди.
- •73.Принципи федералізму в зк.
- •74.Порядок розробки і прийняття к в зк.
- •75.Принципи розподілу функцій влади в зк.
- •76. Федерація, як форма державного устрою зк та її ознаки.
- •77. Поняття і суть кп як галузі національного права зарубіжної країни.
- •78.Предмет і метод правового регулювання в кпзк.
- •79.Принципи кпзк.
- •80. Норми кп.
- •81.Конституційні правовідносини.
- •83. Організаційно оформлені і не формальні інститути.
- •84. Підстави виникнення, змін і припинення конст.- пр. Відносин.
- •85.Конституційна відповідальність в зк.
- •86. Доктрина – як джерело кп в зк.
- •87. Угоди, як джерело кп в зк.
- •88.Юридичні властивості конституцій зк.
- •91. Особливості набуття громадянства шляхом натуралізації.
- •95.Ознаки республіканської форми правління.
- •97.Правове положення суб’єктів федерації. 98.Сучасна теорія федералізму.
11.Правова природа контрасигнування.
Контрасигнування (К-я) - скріплення підписом глави уряду та/або окремого міністра рішення, прийнятого главою держави. Без такого підпису рішення не дійсне. У різних країнах сфера застосування інституту К-я різна. В країнах з парламентарними формами правління контрасигнуються всі або майже всі акти президента (монарха), включаючи рішення про призначення глави уряду і його членів, про промульгацію законів, про повернення закону на повторний розгляд у парламент у про розпуск парламенту. Інститут К-я, використовуваний у таких формах і обсязі, не позбавлений суперечностей. Найбільше запитань виникає з приводу вимоги скріплення підписом глави уряду рішення глави держави про його ж призначення. Особливо це стосується ситуації, коли глава уряду контрасигнує акт про своє призначення ще до прийняття присяги або до інших дій, які б свідчили про офіційне займання посади. У країнах, де глава держави наділений більш широкими повноваженнями, сфера застосування інституту К-я обмежена. Так, у Франції не потребують К-я рішення про призначення Прем’єр-міністра, про референдум, про розпуск нижньої палати, про заходи надзвичайного хар-ру тощо. Досить широке коло питань вирішують самостійно глави держав у Португалії, Румунії і ін. Інститут К-я не можна сприймати однозначно і пов’язувати його лише з відсутністю у глав держав реальних владних повноважень. Призначення К-я, яке має досить давню традицію, виявляється насамперед у тому, щоб зняти політичну відповідальність за прийняті рішення з глави держави і покласти її на уряд та окремих його членів. Існує інше тлумачення цього інституту, за яким К-я забезпечує гарантії проти зловживань повноваженнями з боку обох сторін, що ставлять свої підписи – глави держави і уряду. Отже, інститут К-я є важливою складовою державно-правової практики країн з парламентарними і змішаною республіканською формами державного правління.
12.Порядок зміщення глави держави в зк.
Звичайно пост президента стає вакантним після закінчення строку повноважень особи, що його займала. Достроково цей пост може стати вакантним внаслідок смерті, недієздатності або добровільної відставки президента, а також усунення його в порядку імпічменту або інших подібних процедур. Іноді встановлюється порядок дострокового усунення президента з поста на основі результатів референдуму. Конституції по-різному визначають порядок заміщення поста президента, що став достроково вакантним. У США його місце займає віце-президент. Спікер палати представників конгресу є другим після віце-президента на заміщення поста президента. Іноді обирається тимчасовий Президент (Мексика). Часто зустрічається ситуація, коли вакантний пост займають глава уряду, глава парламенту чи однієї з палат. У парламентарних республіках передбачається тимчасове заміщення поста президента лише до нових виборів, які мають відбутися у найближчий час, визначений конституцією. Взагалі, порядок заміщення глави держави в ЗК залежить від форми правління. Для монархій є характерним те, що монарха не можна усунути з поста юрид засобами. Його посада стає вакантною внаслідок: зречення; кардинальної зміни політичної ситуації (політ переворот).