63. Принципи правового статусу особи в зк.

Принципи:

1. для демократичних країн:

• природний характер прав і свобод;

• рівноправність прав і свобод для громадян чи підданих;

• верховенство міжнародних прав у сфері прав людини;

2. для соціалістичних держав:

• класовий характер прав і свобод;

• відповідність змісту і виконання прав в цілях соціалістичного будівництва4

3.для мусульманських держав: відповідність прав людини принципу ісламу.

Особливості принципів:

Природне походження недемократичного державно-природного права на життя, володіння їм до смерті.

Рівноправність - всі без винятку є рівноправними для здійснення прав і свобод. Формулювання принципу рівноправності:

1.прямий (позитивний) спосіб;

2.встановлений у вигляді заборони, дискримінації;

3.”1” і “2”.

Цей принцип формується в конституціях по різному:

• рівність усіх перед законом незалежно від обставин;

• рівність перед законом і судом (англосаксонська правова система);

Є 3 особливості неможливості абсолютної рівності:

• в залежності від громадянського і політичного суспільства ;

• конституційні права і свободи визначають можливості для окремих категорій населення – визнання соціалістичної Д (інваліди, незаможні, безробітні, діти, жінки);

• нерівне соціальне положення (матеріальне положення) людей.

Протиріччя принципу рівності:

• інститут трайбалізму – це встановлені в конституційному порядку привілеї, які надаються главі Д або правлячій групі (Середня Азія, Тропічна Африка);

• апартеїд – це розподіл проживання різних расових груп, які встановлюються на конституційному рівня;

• проблема корінного населення – формування резервацій, в яких визнаються своє самоуправління, скасовуються податки, припиняються здійснюватися політичні права ( виборче право) .

Верховенство міжнародних прав – 2 світова війна привела до визнання єдиних стандартів для конституційних прав і свобод і визначення головної мети – захист прав людини. Утворюються спеціальні органи, які здійснюють нагляд і контроль.

64. Поняття і суть вп в зк.

ВП - це сукупність правових норм, що закріплюють порядок утворення представницьких органів ДВ та органів МСВ і здійснення громадянами своїх виборчих прав шляхом голосування.

Активне ВП – це встановлене законом право громадянина брати участь у виборах в органи ДВ, насамперед шляхом голосування.

Пасивне ВП - означає право балотуватися на відповідні посади, тобто право бути обраним.

Виборні органи: парламент, глава Д, судові органи, органи МСВ, рідко - суспільні об’єднання.

Виборчий процес – засіб селекції політичного керівників.

Вибори дають можливість вибрати із великої кількості найкращих.

ВП має 2 значення:

1. об’єктивне – система правових норм, які регулюють суспільні відносини пов’язані з виборами органів Д і органів МСВ;

2. суб’єктивне – гарантована Д можливість брати участь у виборах Д органів і органів МСВ.

Інститут відкликання представників – довгострокове позбавлення мандата по волі тих, хто правомочний його подати.

Довгострокове припинення повноважень – добровільна відмова самого представника.

Відкликання – найбільше зустрічається в соціалістичній Д. Для демократичних Д ця процедура на загальнодержавному рівні зустрічається рідко, а на місцевому – досить часто (США).