19.Архітектура країн західної Європи 6-12 ст. Романська архітектура .

Архітектура країн західної Європи 6-12 ст. поділяється на:

• дороманський період (6-9 ст.)

• романський період (10-12 ст.)

Заснування остготами королівство Італії в 493р з столицею Равену. В Галії в кінці 5 ст.

Утворилась держава Франків. В 800рКарл Великий коронувався в римі,це була перша імперія середньовічного пер. ,з якої потім виділилось Франція,Нім. і Італія. Велися постійні війни.

Будівництво житла було примітивним. Необхідність буд. храми і гром. буд. відпало.Буд. матеріали храмів викор. Для будівництва житла та фортифікаційних стін. Міста були маленькими,до 5000 людей. В 7 ст. замки стають більш досконалими,на терит. замку буд. церкви,примітивні манофактури. Планування замку було нерегулярним . будують в тяжко доступних місцях,приділяють увагу фортифікаційним стінам. замки були прямок. форми,невеликі,розділені по поверхам (3-4) за функт. призначенням. Круглідонжонибуд.на півночі Італії. Мали дуже товсті стіни,це була головна і найкраще укріплена башта замку.Буд.були холодними вони не опалювались.

Населені пункти мали оборонну форму,міста-фортеці,був тільки один вхід через міст. Буд. із каменю і дерева . Щоб буд. багатоповерхові будинки винайшли конструктивну систему яка назив. фахверк

Фахверк - дерев. каркас із вертик.,горизонт. і діагональних елементів,які заповнювалися глинобитними стінами,каменем або дерев. балками обмазані глиною.

Зелені було мало,антисанітарія міст була велика...

Поруч з такими містами буд . монастирські комплекси. На тер. монастиря були бібліотеки ,готелі,лазарети,і спец. будинки для сиріт і інвалідів.

Пізніше перейшли на містобуд. відкритого характеру. Форм. Центр міста,площа прямокутної форми або розширення основної вулиці. На ринковий площі буд. ратушу і собор.

В кінці 8 – початок 9 ст. в містах появляються ремісничі квартали ,де проживають люди однієї професії.

Собори були 3 або 5 нефними із складними упорами. Появляється травея– констр. елемент в планувальному рішенні романського храму ,частина в квадратному плані ,центр нефу, перекрите циліндричним склепінням. Визначними є монаст. компл. в Клюні ,собор в Майнці,комплекс в Пізі (пізанський собор ,вежа,баптистерій).

Характерною рисою романської архітектури є масивні стіни з виступаючими ,арочною або стрілчастої форми портами входу ,які зменшувались до дверей (убуваючи портали),мінімальна декорація стін.

Формувалися арх. школи. Найвизначніші Бургунська школа,Рейнська школа (масивність і простота форм),Саксонська школа (без прикрас ,орнаментів).

21. Готична архітектура.Періоди розвитку.Готична базиліка.Перехід до каркасних конструкцій. Готика англії, франції,німеччини, італії.

Періоди:

1.Рання готика (11-кін 12 ст)

2.висока готика (13-14ст)

3.пізня готика(15 ст)

Є кілька теорій походження готичного стилю.1 Готика зародилася в Північній частині Франції (Іль-де-Франс) у середині ХІІ ст. і досягла розквіту в першій половині ХІІІ ст.

2 Зародилась гот.архіт-ра у 11 ст, в абатстві Сент-Дені. Абат Сучей був дуже обдарованим та освіченим. Він запропонував перебодувати абатство, зменшивши товщину стін, площу вікон, замінивши круглу арку на стрільчату.

Елементи:

• Вікно ділилось на частини, так звані масверки (продовгуваті частини вікна з орнаментом).

• Убуваючі або перспективні портали.  

• архівольт (криволінійне зовнішнє обрамлення отвору арки, вікна)

• Тимпан ( трикутне поле фронтону з живописними або скульптурними оздобами.)

•  вимперг гострокінцевий трикутний декоративний фронтон над стрілчастою аркою дверного або віконного прорізу

• Аркбута́н зовнішня кам'яна напіварка, що передає розпір склепінь головного нефа готичного храму опорним стовпам — контрфорсам, розташованим за межами основного об'єму будівлі.

• Контрфорс — вертикальна конструкція, що передає вагу стін на фундамен

• пінакль -загострений верх даху

• вітраж композиція зі скла та інших матеріалів, що пропускають світло.

• щипець - декоративний трикутник над вікнами та дверима у готичній архітектурі.

• колони кілько-пучкові(кілька стовбурів з однією капітеллю, що переростала в нервюру)

• нервюра (виступаюче ребро готичного каркасного склепіння)

• вікно – роза

• горгульї

Готичний стиль, це художній стиль, що з'явився завершальним етапом у розвитку середньовічного мистецтва країн Західної, Центральної і частково Східної Європи (між серединою ХІІ-ХVІ століть.)

Готична архітектура – це в основному арх-ра з каменю.Готику називають архітектурою міст. Саме міська громада замовляла забудову міст. З’являються ремісничі квартали.Площі діляться на духовну частину(собор) і громадську(ратуша,торгові біржі,суди).Вхідна частина соборів орієнтувалась на Захід,вона була найбільш прикрашена.

Матеріал-камінь.Собори будувались по 100 років.Використовувалась скульптура.

У Франції кам'яні готичні собори — одержали свою класичну форму. Як правило, це 3—5 — нефні базиліки з поперечним нефом —трансептом і напівкруговим обходом хору («деамбулаторієм»), до якого примикають радіальні каплиці («вінець капел»). Їх високий і просторий інтер'єр зазвичай осяяний кольоровим мерехтінням вітражів. Враження нестримного руху вгору і до вівтаря створюється рядами струнких стовпів, злетом стрілчастих арок, ритмом аркад верхньої галереї (трифорія). На фасадах соборів стрілчасті арки і архітектурно-пластичні декорації, деталі — візерункові вимперги, фіали, та інші готичні елементи.

Вирішальною для розвитку готики стала здогад, що вага і тиск кам'яної кладки можуть концентруватися в певних точках, і якщо їх підтримати саме в цих місцях, іншим елементам будівлі вже не обов'язково бути несучими. Склепіння перестали спирати на суцільні стіни будівлі, масивний циліндричне склепіння замінили ажурним нервюрний хрестовим, тиск цього склепіння передається нервюрами і арками на стовпи (колони).  Нервюрне склепіння було значно легше романського: зменшувалися і вертикальний тиск, і бічний розпір. Нервюрний звід своїми п'ятами спирався на стовпи-підвалини, а не на стіни; розпір його був наочно виявлено і строго локалізована, і будівельникові було ясно, де і як цей розпір повинен бути "погашений". Нарешті, нервюрне склепіння мало ще й ту перевагу, що дозволяло перекривати простір неправильної форми Основними елементами конструкції є контрфорси, аркбутани і нервюри.

Готика Англії виникла дуже рано (наприкінці ХІІ ст.) й існувала до XVI ст. Млявий розвиток міст призвів до того, що готичний собор став не міським, а монастирським, оточеним полями і луками. Звідси, очевидно, його «розпластаність» по горизонталі, розтягнутість у ширину, наявність безлічі прибудов. Домінанта собору — величезна вежа на середхресті. Найчистіший зразок ранньої англійської готики — собор у Солсбері (трьохнефний храм, довж.-140 м з двома трансептами, які виступають з основного тіла храму; та з прямокутною апсидою. Висота вежі(на середохресті) – 135 м_. Головний готичний собор Англії — Кентерберійський(поділений на Зх і Сх частини. Об’єднує їх башта на середохресті.Частини різні по висоті, але дивляться як одне ціле). Ще одним прикладом є Собор Вестмінстерського абатства в Лондоні(Відрізняється вирішенням інтер’єру. Нервюри віалоподібної структури.)

Готика Франції. Висока готика. Реймський Собор(буд. 100 років. Архітектори: Жан д'Орбе, Жан-ле-Лу, Гоше де Реймс, Бернар де Суасон, Робер де Кусі.Довжина – 124м.Висота сер.нефу-38 м.Особливістю є відсутність чіткого поділу бічного нефу з відповідністю двох травей,що відповідають центральному нефу.) Ам’єнський собор (буд.40 років. Довждина середнього нефу – 145 м,висота – 147м.Автори: Роберт д'Лузарки, Томас д’Кормонт,  Рено д’Кормонт .Величезні вітражі. Мотив пізньої готики.)

Готика Німеччини. Започатк. на 100 р пізніше Франції.(кін 12-16 ст).Одно або 3хнефні собори, витягнуті по вертикалі,невеликі в плані.Шпилі соборів на високих баштах на середохресті. Собор у Фрейсбурзі,Собор в Ульмі(однобаштевий,висота 161м з шпилем.Сер неф – 46 м.),Кельнський собор. ( завдовжки 144,5 м та має 86,5 м ширини, а його дві вежі сягають 157 м у висоту. найбільша готична церква у Північній Європі. ) Характерні особливості : відсутність вікна-рози, робились міські годинники чи стрільчасті вікна.Вхід з убуваючим порталом.Відсутність аркбутанів.Інтер’єри прикрашеніскульпт. рузьбою,більше ніж фасади.Фасади аскетичні.Бічні трансепти не виступають.В пізньоготичний період втрачається монументальність,аскетичність.Створюється аристократична готика.

Готика Італії. Стрілчасті готичні склепіння і декор поєднувалися зі статичністю архітектурних мас, пропорційною ясністю просторих інтер'єрів, мармуровою поліхромною облицьовкою фасадів та інтер'єрів. Міланський собор (з білого мармуру. Загальна довжина храму складає 158 метрів, ширина поперечного нефа — 92 м, висота шпиля 106,5 м. Собор може вміщати до 40 000 прочан. Тип будівлі – базиліка.Має багато шпилів,скульптур,гострокінечних башень та колон.)