53 Особливості арх. Буковини і Чернівців.Самобутність та арх. Стилі.

Архітектурна спадщина міста На державному обліку в історичній частині столиці Буковини знаходяться 602 пам'ятки архітектури, 17 з яких загальнонаціонального значення[17]. Серед них:резиденція буковинських митрополитів — найімпозантніша споруда Чернівців, побудована 1864—1882 чеським архітектором Й. Главкою з використанням форм романської і візантійської архітектури та мотивів українського народного мистецтва; з 1956 тут міститься Чернівецький Національний Університет; 28 червня 2011 року на 35-й сесії комітету Світової спадщини ЮНЕСКО включена до списку Світової спадщини.Миколаївська дерев'яна церква (з 1607, реставрована 1954) (вул. Сагайдачного, 87а);

Дерев'яна Успенська церква на Калічанці (1783) (вул. Новоуспенська, 2);

Церква Різдва Пресвятої Богородиці (1767 р.) (вул. Троянівська, 1);

Спиридонівська дерев'яна церква та дзвіниця (1715 р.) (вул. Квітковського, 11), переосвячена як церква Різдва Пресвятої Богородиці;

Вірменська церква (1869—1875, архітектор Й. Главка), сьогодні зал органної та камерної музики;

Вознесенська дерев'яна церква та дзвіниця ХVІІ ст. (вул. Бориспільська, 13);

Чернівецька ратуша з двоповерховою 45 метровою вежею в стилі ампір (1843—1847, архітектор А. Микулич), тепер міська рада, Центральна пл., 1;

Музично-драматичний театр ім. О. Кобилянської (арх. Ф. Фельнер та Г. Гельмер, 1904—1905 рр.), Палац Юстиції (арх. Ф. Сковрон, 1905—1906 рр.) — сьогодні споруда Обласної державної адміністрації, вул. Грушевського, 1;

Будинок крайового уряду Буковини, (архітектор фон Глаубіц, при участі арх. Й. Главки, 1871—1873 рр.), вул. Поповича, 2;

комплекс Центральної площі (ХІХ—ХХ ст.): сьогодні — пл. Центральна 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9;ансамбль Театральної площі з міським театром (1904—1905, архітектори Ф. Фельнер і Г. Гельмер) у стилі віденського бароко з елементами модерну (тепер музично-драматичний театр ім. О. Кобилянської), Торговельно-промисловою палатою (нині — головний корпус Буковинського медичного університету), Єврейським (нині— центральний палац культури) та Румунським народним домом (нині— обласний будинок офіцерів);

Комплекс Геренгассе (ХІХ—ХХ ст.) — сьогодні вул. О. Кобилянської, 1—57, 4—44;

Інші визначні пам'ятки архитектури

кам'яна церква святого Юрія на Горечі (1767, в бароковому стилі);

українська греко-католицька церква (1821) у стилі ампір, добудована на початку XX століття у стилі українського бароко);

кафедральний Собор Святого Духа (1844—1864, архітектор Ф. Реллі);

церква святої Параскеви у псевдороманському стилі, закінчена 1862 (архітектор А. Павловський);

єзуїтський костел в неоґотичному стилі (1893—1894);

будівля залізничного вокзалу (1898—1909) в стилі модерн (віденська сецесія);

німецький народний дім (1905—1910, архітектор Ґ. Фрич).

Історична забудова старого міста — це цілісний, майже недоторканий ансамбль XIX — початку XX століть.

У розвитку архітектури Чернівців XIX століття чітко виділяються два періоди, межею яких є 1840-і роки. Перший період характеризується, як і в усій європейській архітектурі, стійким пануванням класицизму. Починаючи з 1840-х років, в образі деяких споруд міста простежуються риси, пов'язані з відходом від принципів класицизму і зверненням до архітектурних прийомів італійського Ренесансу. Цей перехід прослідковується у художньо-естетичному образі міської ратуші Чернівців: фасад споруди вирішений у традиціях класицизму, тоді як у вежі проглядаються ренесансні мотиви.

Із середини XIX століття в архітектурі міста починається другий період, який характеризується пануванням еклектики, зокрема запізнілого класицизму, неоренесансу та необароко. Найбільш яскравою пам'яткою цього періоду є архітектурний ансамбль Резиденції православних митрополитів Буковини і Далмації, збудований у дусі еклектики з переважанням візантійського та романського стилів. Творцем цього символу міста був видатний чеський архітектор Йозеф Главка.

На зламі ХІХ-ХХ ст. у європейській архітектурі запанував стиль модерн, який в Австро-Угорщині, до складу якої входила й Буковина, був відомий під назвою віденська сецесія. Історичне середмістя Чернівців просто неможливо уявити без стильних сецесійних будівель, створених за проектами учнів і послідовників видатного австрійського зодчого Отто Ваґнера. Серед них: дирекція ощадних кас, залізничний вокзал, готелі «Брістоль» і «Золотий лев» та багато інших споруд. Починаючи з 20-тих років ХХ ст. Чернівці забудовуються архітектурою в стилі ар-деко і конструктивізм.

Архітектурний ансамбль Центральної площі

Центр Чернівців уособлює Центральна площа, у минулому майдан Ринок або Рінґпляц, що є серцем міста ось уже майже два століття. Ідея створення площі зародилась у самого австрійського цісаря Йосифа ІІ. У 1787 р. під час відвідин Чернівців він запропонував створити на тодішній південній околиці міста просторий майдан, де можна було б проводити ярмарки і де працював би ринок. Вже принаймні в перші десятиліття ХІХ ст. майдан набув статусу головного, про що зазначив у своєму щоденнику під час подорожі містом у серпні 1817 р. цісар Франц І.

Архітектурний ансамбль майдану Ринок, що почав формуватися на рубежі XVIII-ХІХ ст., став уособлювати нове обличчя міста. Однак справді європейського вигляду площа набула лише після спорудження тут у 40-х роках ХІХ ст. ратуші, яка назавжди закріпила за майданом статус центру Чернівців й головного осередку міського життя. Вона побудована в стилі пізнього класицизму з високою баштою та внутрішнім двориком. Сьогодні з балкона башти кожної днини, рівно о 12-ій, на всі чотири сторони міста лунає мелодія «Марічки», яку виграє на трубі сурмач у буковинському народному вбранні.

Впродовж 1900—1901 рр. поруч з ратушею постала імпозантна триповерхова споруда дирекції Буковинської ощадної каси, у якій сьогодні міститься художній музей. Вона була зведена за проектом талановитого учня Отто Вагнера віденського архітектора Губерта Гесснера. Ця будівля може вважатися класичним зразком віденської сецесії, однією з найбільш вишуканих пам'яток модерну, що збереглися у Центрально-Східній Європі.

Архітектурний ансамбль Театральної площі

На початку австрійського періоду там, де тепер Театральна площа, була околиця міста, за якою починався густий ліс. У середині XIX ст. на майдані торгували зерном, а пізніше — рибою, тож він став називатися Рибним — Фішпляцом. Активна забудова площі розпочалася на початку XX ст.

Перевтілення цієї містечково-базарної площі в імпозантний і стильний європейський майдан відбулося завдяки спорудженню тут протягом 1904—1905 рр. нового міського театру. Споруда музично-драматичного театру є однією з найвідоміших пам'яток архітектури, яка прикрашає місто. Чернівецький театр — творіння знаменитої віденської фірми Фельнера і Гельмера. Він постав за якихось два роки і за архітектурою та інтер'єром не поступався перед кращими театрами Європи. Про це втілення мистецьких амбіцій чернівчан гарно висловився австрійський публіцист Г. Гайнцен: «Чернівецький театр — це мрія з оксамиту і золота, спроектована віденськими архітекторами Гельмером і Фельнером. І все ж їх запросили на роботу в Чернівці лише після того, як були споруджені за їхніми проектами театри у Відні й Одесі. Чернівецький театр — то пам'ятник обізнаним із культурою чернівчанам, які понад усе боялись набути репутації провінції і палко прагнули ні в чому не поступатися шановному метрополю Відню».

Архітектурний ансамбль Резиденції митрополитів

Серед визначних пам'яток Чернівців особливе місце посідає архітектурний ансамбль Резиденції православних митрополитів Буковини і Далмації, побудований на місці старого єпископського палацу в 1864—1882 рр., включений до списку об'єктів всесвітньої культурної спадщини UNESCO у червні 2011 року. Нині тут розташувались центральні корпуси Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Митрополича резиденція з'явилася завдяки зусиллям єпископа Євгена Гакмана. У 1863 р. він домігся від австрійського цісаря дозволу на спорудження нової просторої резиденції, гідної столиці Буковини. Наступного року владика Гакман уже заклав наріжний камінь у фундамент майбутньої резиденції.

Проект архітектурного ансамблю виконав відомий чеський учений, архітектор, академік Йозеф Главка. Він спроектував нетрадиційний комплекс споруд у дусі еклектики з переважанням елементів візантійського та романського стилів. Цей проект неодноразово займав призові місця на відомих конкурсах архітекторів і був, зокрема, відзначений на Всесвітній виставці у Парижі. Композиція ансамблю досить складна, але відзначається чіткістю планування. Вона складається з трьох монументальних споруд-корпусів: головного, духовної семінарії разом із церквою Трьох Святителів, пресвітерія.

Архітектурний ансамбль вулиці Ольги Кобилянської

Вулиця Ольги Кобилянської — єдина у Чернівцях пішохідна вулиця. Дата народження тодішньої Молодіївської, а пізніше Панської вулиці відома точно: в 1786 році на розі Центральної площі та теперішньої Кобилянської був закладений перший мурований будинок, а перед тим на його місці довелося викорчувати чимало пеньків. На початку XX ст. старожитні хатки були витіснені дво- і триповерховими стильними кам'яницями, а саму вулицю забрукували. Ще живі ті чернівчани, котрі пам'ятають, як тодішню Панську двірники мили по кілька разів на день водою з милом, а поліціант примушував кожного «нечупару» з брудним взуттям гарно витерти ноги, перш ніж ступити на бруківку.

54 Сучасна Арх. України.Новітні матеріали та конструкції.

Мова сучасної архітектури стає більш глобальною, плюралістичною за творчим спрямуванням, але водночас значущу роль відіграють нові творчі пошуки прогресивних напрямів, принципів та прийомів вирішення форми та змісту в архітектурі. В творчості київської генерації українських архітекторів все частіше зустрічаються прояви постмодерну та хай-теку як віддзеркалення глобалізації процесу розвитку світової архітектури. В нових будовах стильового спрямування вдало використовуються нові конструктивні та художньо-пластичні можливості як традиційних будівельних матеріалів, так і нових — легкі металопластикові конструкції, вишукані оздоблювальні матеріали (готель «Хрещатик», арх. Л. Філенко; діловий комплекс «Зовнішекспосервіс», архітектор О. Донець та ін.; банк «Україна», архітектор С. Бабушкін та ін.; офісний центр «Київ-Донбас», архітектор В. Жежерін та ін.; готельно-офісний центр «Східний горизонт», арх. О. Комаровський, комплекс «Ексімбанк», архітектор І. Шпара та ін.) і багато інших новітніх будов. Реконструкція та оновлення майдану Незалежності в м. Києві також стала знаковою подією, бо утвердила для архітектурно-художні символами нового іміджу суверенної України.

З кінця 1980-х років відновилось будівництво релігійних споруд. Нові православні церкви та собори будують переважно у візантійському стилі, рідко у класичному, готичному або псевдоруському стилях. Унікальним є будівництво у стилі українського бароко (собор Архієпископа Харківського Олександра, збудований у 2004 р.).

Завдання сучасної української архітектури — різноманітність у проявах сучасної естетики, пошук авторської архітектурної своєрідності та врахування існуючого історико-культурного середовища.

Окремою сторінкою української архітектури можна назвати архітектуру народну. До найбільш поширених зразків української архітектури, що зберіглися до наших часів, відносяться дерев'яні храми (див. Дерев'яні храми України). Оскільки дерев'яні пам'ятки потребують особливого догляду, ці зразки архітектури часто перевозяться до спеціальних заповідників.

Найбільш перспективними для армування грунтів є полімерні матеріали (геосинтетики), завдяки своїм унікальними властивостями: висока міцність, стійкість до низьких температур та агресивних середовищ, несхильність до корозії і гниття, низька повзучість.

Геосинтетичні матеріали - матеріали, використовувані в контакті з грунтом, в яких як мінімум одна із складових частин виготовлена з будь-якого полімеру і призначені для різних цілей, в тому числі і для армування грунтів.

Геосинтетики для армування грунтів представлені у вигляді об'ємних стільникових георешіток, плоских геосіток і геотекстилів. Кожен з цих видів має свої особливості при монтажі. Розглянемо більш докладно.

Геотекстиль - тонке водопроникні еластичне полотно, отримане шляхом об'єднання ниток або волокон з синтетичної сировини. Величина осередків таких полотен менше 10 мм. Геотекстиль поділу-

ляется на нетканий, тканий і плетений.

Геосітка - нітепрошівной матеріал складається з провязав між собою синтетичних ниток підвищеної міцності. Величина осередків геосітки більше 10 мм.

Георешітка представляє собою стільникову конструкцію з поліетиленових стрічок товщиною 1,5 мм, скріплених між собою в шаховому порядку зварними високоміцними швами (рис.3). При розтягуванні в робочій площині утворюється стійкий горизонтально і вертикально каркас, призначений для фіксації наповнювача (грунт, кварцовий пісок, бетон і т.п.)

Сьогоднішні конструкції і вимоги, що застосовуються до архітектурних будівництв, з кожним днем ​​ростуть і змінюються. Нові архітектурні форми і мода в дизайні фасадів вимагають нових технологій для їх втілення в життя. На даний момент дуже користуються попитом фасади будинків із скла. При проведенні таких будівельних робіт досить складно обійтися без алюмінієвих конструкцій. Саме з їх допомогою можна якісно і міцно склити великі поверхні фасадів будівель і будувати світлі приміщення.

СВІТЛОПРОЗОРІ ФАСАДНІ СИСТЕМИ

Фасадні системи - це спеціально розроблені конструкції для створення засклення як на окремих ділянках зовнішніх стін, так і по всій площі зовнішніх стін будинку.

За конструктивним рішенням та технологією зведення світлопрозорі фасадні системи можуть бути:

стійково-ригельні фасадні системи;

фасадні системи із суцільним структурним та

напівструктурним заскленням.

Основу будь-якої фасадної системи складають металевий каркас, який закріплюється на несучих елементах будинку - стінах, перекриттях, колонах. На стійки каркасу від площини фасаду передається вітрове навантаження, а також навантаження від власної ваги засклення. При цьому конструкція засклення в цілому може бути розглянута як єдина оболонка, що навішується на несучі конструкції будинку.