40. Архітектура функціоналізму. Школа Баухауз та її вплив на формування світової архітектури

Особливості архітектури XX ст. визначилися впливом ряду чинників: інтенсивної урбанізації, промислового будівництва, зростання чисельності населення міст, що викликало переущільнення забудови, багатоповерховість, зменшення кількості зелені та ін. Виникли проблеми, яких не знали попередні епохи. Кожний з напрямів розвитку архітектури на свій кшталт відгукнувся на ці проблеми.

У 20-ті pp. найбільш значним напрямом став функціоналізм (В. Гропіус — будинок Баухауза, вищої школи будівництва і художнього конструювання у Десау). Крайнощі цього напряму виявилися в утилітаризмі Бруно Таута, у техніцизмі і раціоналізмі Л. Міс ван дер Рое.

Значно сприяв поширенню принципів функціоналізму Ле Корбюзье (Шарль Едуар Жаннере, 1887—1965 pp.) — один з найвидатніших архітекторів століття. Під знаком його ідей архітектура розвивалася протягом кількох десятиріч, а багато від чого не відмовилася і до сьогодні (наприклад, від таких, як будинок на стовпах, сад на плоскому даху, вільне планування інтер'єру, горизонтально-протяжні вікна, вільна композиція фасаду). Взагалі саме функціоналізму 20-х pp. сучасна архітектура завдячує новими типами будинків — галерейними, коридорного типу, з двоповерховими квартирами, а також плоскими покриттями, вбудованим обладнанням, запровадженням пересувних перегородок тощо. Великою перевагою функціоналізму було те, що він надав змогу використовувати національні, традиційні та інші особливості місця забудови (багатоповерхові будинки у міських районах з високою густотою населення і збереження котеджів на околицях — в Англії і, навпаки, — винесення багатоповерхових будинків у передмістя — у Парижі і Берліні).

Баухаус (нім. Bauhaus, Hochschule für Bau und Gestaltung - Вища школа будівництва й художнього конструювання, або Staatliches Bauhaus) - навчальний заклад, що існував у Німеччині з 1919 по 1933, а також художнє об'єднання, що виникло в рамках цього закладу, і відповідний напрямок в архітектурі.

У XX столітті багато принципів, що визначають зовнішній вигляд архітектури, повсюдне вживання класичних ордерів, що тривало з XV по XIX століття, були поставлені під сумнів: надмірність прикрас не відповідала технічним реаліям, і, відкинувши орнаментику, архітектори переломили багатовікову традицію. Спочатку нові будівлі здавалися нестерпними в своїй наготі, але з часом суспільство навчилося цінувати ясні обриси і компактні форми нового стилю. У його витоків стоїть Баухаус, теоретичні посилки якого часто зводяться до гасла «функціоналізм», тобто що утилітарно, зручно, то і красиво. Однак це не зовсім вірно: кращі створення функціоналізму красиві тому, що дизайнери мають смаком і художнім чуттям [1].

41 Творчість в. Гроппіуса. Ле Корбюзьє. Мис Ван Дер Роэ

Вальтеру Гропіусу вдалося увійти в історію як основоположника раціоналістично напрямку в сучасній архітектурі, загальновизнаного лідера німецьких функціоналістів двадцятих років ХХ століття, а також творця і першого керівника загальновідомого Баухауза. Ім'я Вальтера Гропіуса пов'язано з найбільш цікавим епізодом архітектурного розвитку капіталістичного суспільства - становленням функціоналізму і його перетворенням в широку течію практично у всіх країнах

Ле карбюбзьє Основні п'ять архітектурних якостей в роботах Ле Корбюзьє полягали у вільному плануванні будівлі, щоб була можливість розташувати внутрішні перегородки на будь-який лад. Крім того, будівля повинна було стояти на опорах на території зеленого покриву, вільний фасад (не несе) оформлявся в залежності від планування. Будинки повинні були вінчатися плоскими дахами у вигляді тераси з садом для відновлення зелені, відібраної спорудою. І нарешті, віконні прорізи зливалися в одне стрічкове вікно для створення особливого фасадного малюнка і поліпшеного освітлення приміщень.

Мис Ван Дер Роэ У 1946—1951 р. в містечку Плейно, Іллінойс Міс будує «Скляний дім» (Фарнсуорт-Хауз) для доктора Едіт Фарнсуорт, відомої в Чикаго жінки-хірурга. Будинок являє собою повністю засклений білий каркас, що стоїть на піднятій на стійках, над рівнем розливу води, плиті. Будинок ніби ширяє в просторі. Скляні стіни відокремлено від несучих стійок, підкреслюючи тим самим ефемерність конструкції. У будинку немає внутрішніх переділок, він складається з єдиного простору, що цілком відкритий до навколишнього пейзажу. Єдиним замкнутим об'ємом є стійка, у котрій розташований санвузол і допоміжне приміщення. Будинок одночасно контрастує та зливається в єдине ціле з природою. Другим значним напрямком в архітектурній діяльності Міса було будівництво хмарочосів у Чикаго. Найвідомішим є побудований 1958 р. хмарочос Сігрем Білдінг у Нью-Йорку, що став прототипом численних корпоративних офісів по всьому світу. Одним із новаторських пропозицій Міса було відсунути хмарочоса з загальної лінії забудови вглиб кварталу, залишивши місце для майдану з водограєм перед будівлею. Ще на крок відступивши від принципів функціоналізму, щоб створити ритм, Міс чіпляє на будівлю зовнішні профілі, що використано тут як елемент декору й не мають особливого ​​функціонального навантаження. насправді основні тримальні конструкції з технологічних причин приховано всередині будівлі. Останньою великою працею Міса ван дер Рое стала будівля Нової національної галереї в Західному Берліні, побудована 1968 р. Архітектор помер 17 серпня 1969 р. в Чикаго.

Френк Ллойд Райт

Райт створив нову течію - «органічну архітектуру», основний девіз якої - будівля повинна розвиватися зі своєї природи. З самого початку його архітектура відрізняється від будівель неокласичного та вікторіанського стилю, настільки улюблених в архітекторів того часу. Райт був проти «механічного» введення стилів в архітектурний вигляд будинку, він вважав що архітектурна форма повинна визначатbся в кожному конкретному випадку по-різному, залежно від функції будівлі і навколишнього середовища. Відмінною особливістю архітектури Райта було використання будівельних матеріалів природного кольору і фактури.

Будинок С. Робі в Чикаго, штат Іллінойс

Відкрите планування з «перетіканням» однієї кімнати в іншу дає відчуття простору в інтер'єрах. Ця особливість мала яскраве вираження в ранніх спорудах архітектора, так званих будинках прерій. У їх числі - будинок Мартіна (1904) в Буффало, штат Нью-Йорк; будинок Кунлі (1908) в Ріверсайд, штат Іллінойс, і Будинок Робі (1909) в Чикаго.

Популярність Райту приносять «Будинки прерій», спроектовані ним з 1900 по 1917 роки. «Будинки прерій» створені в рамках концепції «органічної архітектури», ідеалом якої є цілісність і єднання з природою [1]. Для них характерний відкритий план, переважаючі в композиції горизонталі, далеко винесені за межі будинку схили даху, тераси, обробка необробленими природними матеріалами, ритмічні розчленовування фасаду каркасами, прообразом яких служили японські храми [2]. Багато з будинків в плані хрестоподібні, і розташоване в центрі вогнище-камін об'єднує відкритий простір. Інтер'єрам будинків Райт приділяв особливу увагу, створюючи меблі сам і добиваючись того, щоб кожен елемент був осмислений і органічно вписувався в створюване ним середовище. Найвідомішими серед «Будинків прерій» є будинок Віллітса, будинок Мартіна і будинок Робі.