48. Творчість Щусева, Щуко, Жолтовського

Олексі́й Ві́кторович Щу́сєв (1873, Кишинів — †1949) — архітектор. Академік (з 1910). Співтворець т. зв. «неоросійського стилю» в архітектурі. В Україні за його проектом побудовано Троїцьку церкву Почаївської Лаври (1906—1912) і церкву в с. Наталівці на Харківщині, в маєтку І. Харитоненка (1908—1912), в традиціях новгородської архітектури 12 - 13 століть. Щусєв реставрував собор святого Василія і монастирські будинки в Овручі (1904—1911), за цю працю він 1910 року отримав звання академіка архітектури[1], проектував головний іконостас для Успенського собору та розпис Трапезної церкви Києво-Печерської Лаври (1902—1910), селища для дітей-сиріт на Полтавщині (1910) та ін. Співучасник складання проектів відбудови знищених під час війни міст, зокрема й відбудови Хрещатика в Києві (1944—1945), обсерваторії АН УРСР (1949) та багато ін.

Іван Владиславович Жолтовський ( поль. : Jan Żłtowski, 1867, Пінськ, Білорусія - 1959, Москва) - російський і радянський архітектор, художник, просвітитель, найбільший представник ретроспектівізма в архітектурі Москви. Відбувся як майстер нео- ренесансу і неокласицизму в дореволюційний період, за радянських часів був одним із старійшин сталінської архітектури. Почавши роботу в період зародження стилю модерн в 1890-х роках, Жолтовський дожив до початку епохи великопанельного домобудівництва 1950-х (і сам також брав участь у проектуванні перших великопанельних будинків).

Реалізовані архітектурні роботи

1903 - Будинок скакового суспільства. 1909-1913 - Особняк Г. А. Тарасова. 1926-1927 - Центральна теплова електростанція МОГЕС на Раушской набережній. 1927-1929 - Два бічних крила будівлі Держбанку на Неглинної вулиці. 1920-і роки: надбудова дзвіниці Кафедрального костелу в Пінську. 1932-1934 - Будинок на Мохової. 1945 - Будинок на Калузької вулиці (Ленінському проспекті). 1950-1955 - Будівля і трибуни Московського іподрому.

Іван Владиславович Жолтовський (поль.: Jan Żółtowski, 1867, Пінськ, Білорусь - 1959, Москва) - російський і радянський архітектор, художник, просвітитель, найбільший представник ретроспектівізма в архітектурі Москви. Відбувся як майстер нео-ренесансу і неокласицизму в дореволюційний період, за радянських часів був одним із старійшин сталінської архітектури. Почавши роботу в період зародження стилю модерн в 1890-х роках, Жолтовський дожив до початку епохи великопанельного домобудівництва 1950-х (і сам також брав участь в проектуванні перших великопанельних будинків). Після революції 1917 року Жолтовський зосередився на викладацькій діяльності в ВХУТЕМАСе і міському плануванні. Серед його учнів цього періоду - знамениті радянські архітектори Ілля Голосів, Пантелеймон Голосів, Костянтин Мельников. У 1923 році Жолтовський розробляє генеральний план Всеросійської сільськогосподарської виставки і проектує на ній павільйон «Машинобудування». У тому ж році Жолтовський виділяють будинок-садибу № 6 по Вознесенському провулку, в якому раніше жили поети Сумароков і Баратинський. В цьому будинку Жолтовський проживе до самої смерті. Тут же була організована майстерня архітектора. Жолтовський дбайливо зберіг інтер'єри і грізайльную розпис стель особняка. Гризайль був знищений в 1959 році, після смерті архітектора, коли кабінет Баратинського-Жолтовського було вирішено перетворити на читальний зал архіву міста.