87.Крах колоніальної системи після іі св.

Процес деколонізації умовно можна поділити на три етапи. Перший етап — з 1945 р. до сер. 50-х років —визволення Азії. Другий — з пол 50-х до сер. 60-х рр — призвів до появи незалежних держав у Пн. та Тропічній Африці. Третій етап — з 1975 до 1990 рр. — завершив деколонізацію півдня «чорного континенту».

Широкий національний рух в англійських колоніях змусив ВБ розв'язати колоніальні проблеми мирним шляхом. У 1947-1948 рр. стали незалежними Індія, Пакистан, Бірма, Цейлон. В 1949 р. – Ізраїль.

24 грудня 1951 – незалежність Італійської Лівії на чолі король Ідріс. 1969 р. – прихід до влади М. Каддафі.

На відміну від Англії, Франція та Нідерланди спробували силоміць утримати володіння. Франція з 1945 до 1954 р. вела війну в Індокитаї, а з 1954 до 1962 р. — кровопролитну війну в Алжирі. Мароко – 2 ьерезня 1956 р. – незалежність.

Нідерланди протягом п'яти післявоєнних років намагались зберегти за собою Індонезію, однак у цих війнах метрополії зазнали поразки.

Туніс – фр. Не спішили давати незалежність, через не готовість Тунісу до незалежності. 20 березня 1956 р. – Туніс незалежний.

14 грудня 1960 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла Декларацію «Про надання незалежності колоніальним країнам і народам». Декларація поставила деколонізацію під міжнародний контроль і цим суттєво сприяла її ефективності.

Революція, що спалахнула у Португалії (революція гвоздик) у квітні 1974 р. одночасно знищила тоталітарний режим всередині країни і колоніальну імперію. Наступного 1975 р. світ вітав появу незалежних Анголи та Мозамбіку, що досі були португальськими колоніями. Прихід до влади у Південно-Африканській Республіці уряду, який узявся за ліквідацію расистської системи, прискорив надання у 1990 р. незалежності Намібії — останній колонії в Африці. 1960 р. – рік Африки – 10 країн незалежні.

Передовими індустріальними державами світу швидко стали Сінгапур, Південна Корея. Впевнено крокують вперед Малайзія, Індонезія, Таїланд, нафтодобувні країни арабського Сходу, Нігерія, Кот-д'Івуар та інші. У 1967 р. Індонезія, Малайзія, Таїланд, Філіппіни утворили Асоціацію держав Південно-Східної Азії (АСЕАН). Економічне об'єднання, безмитна торгівля у рамках асоціації дали змогу підняти рівень виробництва і перетворити цей регіон в один із центрів тяжіння світової економіки.

26)

39.Священна Римська Імперія. І б-ба за інвеституру

Оттон І Великий (936-973) - хотів відновити імперію Карла Великого. Загарбання Ломбардії.У 955р. в долині р. Леха - перемога над угорцями. - організація східно-баварської марки, майбутньої Австрії. 961 р. Оттон І виступив проти Італії, прогнав кор Беренгара - коронований римським імператором у соборі св. Петра, заснувавши т ч Священну Римську Імперію германської нації. В Константинополі цього акту не визнали, але Оттон І все ж піднявся над іншими володарями Західної Європи. Землі Св.Рим. Імперії: Німецькі землі, землі полабських слов'ян та частина Італії.

Б-ба за інвеституру: Генріх IV 11 ст – імператор. Григорій VII - вважав папську владу вищою за світську. На соборі 1075 р. –відміна Інвеститури - всі духовні особи, призначені світською владою, повинні скласти свої повноваження піл загрозою відлучення від церкви, яке поширювалося і на всіх світських володарів, які наважилися роздавати в лен церковні посади. За цим законом всі землі, які належали до ленів архієпископів та єпископів, відходили до церкви і імперія їх втрачала.

Імператор не погодився. Коли Генріх IV звернувся до нього з проханням змістити бунтівливих єпископів, папа просто звинуватив короля у симонії (купівлі церковних посад) і поставив вимогу з'явитися до нього на оправдання. У в-дь - Генріх IV зібрав собор німецьких єпископів, які оголосили папу низложеним (1076). Папа –анафему королю та інтердикт (відлучення від церкви).

Цим скористалися противники імп, щоби позбавити його корони, зимою 1077 р. він перейшов Альпи і у замку Каносс, ставши на коліна перед папою, попрохав його прощення. Князі ж тим часом обрали королем швабського герцога Рудольфа. Дворічна боротьба Генріха IV з Рудольфом стала схилятися на сторону імператора, але папа знову відлучив короля від церкви. Король зібрав у Бріксені собор єпископів, па якому було поставлено папою архієп. Равенни Віберта як папу Климента III. Генріх IV –похід на Рим - весною 1084 р. -захопив і коронувався імператором. Згодом Григорій VII помер. Новий папа Пасхалій ІІ у 1104 р. знову виступив проти інвеститури і відлучив від церкви імператора Генріха IV. ГенріхV – 1110 р. вступив у Італію. Пасхалій II направив до нього послів з пропозицією: Імператор відмовляється від інвеститури, а папа декретом зобов'язує духовенство, відмовитися від феодальних володінь, і від усіх прав та привілеїв з цим пов'язаних-прийнято за умови її прийняття князями церкви. Угода була укладена, в Сутри у 1111р. Коли ж папа в соборі св. Петра перед коронацією Генріха зачитав цю угоду, духовенство вибухнуло протестом. - повстання. Папа - наддав імператорові право інвеститури, зобов'язався його коронувати і ніколи не відлучати від церкви. Б-ба, та з приходом папи Калікста ІІ - відлучив імператора від церкви, але решті змушений був погодитися на компроміс, відомий як Вормський конкордат(1112) -у Нім. єпископи мали обиратися - у присутності імп.а або його послів і лише після вручення їм королем посохів вступали у володіння церковними ленами. - на користь папського престолу .