78.Система міжнародних відносин наприкінці XIX – на початку XX ст.

. Із появою після франко-прусської війни двох нових великих держав (Німеччини, Італії) порушилась рівновага. Зростання німецької могутності призвело до загострення міждержавних протиріч Європі, і в усьому світі. Після 1871 р. в Європі запанував «озброєний мир» — такий мир, під прикриттям якого відбувалася підготовка до війни. Канцлер Бісмарк розумів, що для повної ізоляції Франції потрібна сильна коаліція на чолі з Німеччиною. Це призвело до створення Троїстого союзу. В 1882 р. договір між Німеччиною, Австро-Угорщиною та Італією. Ця Воєнна коаліція була спрямована одним вістрям проти Франції, другим — проти Росії. В першій половині 90-х pp. франко-російський союз було оформлено консультатив-ним пактом (1891) і таємною воєнною конвенцією (1892). Це забезпечило Франції воєнну допомогу Росії у разі сутички з Німеч-чиною або Італією, а Росії — підтримку у випадку нападу Німеччи-ни або Австро-Угорщини. Для зовнішньої політики Англії другої половини XIX ст. була ха-рактерна так звана політика' «блискучої ізоляції». Наприкінці XIX ст. великі держави почали боротьбу за переділ світу. Кінець XIX - початок XX ст. позначені рядом воєн у різних районах світу, що мали одну спільну рису—це були конфлікти, зумовлені боротьбою за колонії і сфери впливу. В 1902 р. було підписано англо-японський союзний договір, що означав кінець політики «блискучої ізоляції». В 1904 році Японія почала війну проти Росії. На початку XX ст. відбувається нормалізація відносин між Англією і Францією. Спочат-ку (квітень 1904 р.) було підписано таємну англо-французьку угоду – Щиросерда (Антанта) і після урегулювання англо-російських суперечностей було укладено ан-гло-російську угоду (1907 p.), що завершило створення Антанти. Було очевидно, що Антанта протистоїть Троїстому союзу.Створення Антанти- удар Німеччині. Спроби розвалити Антанту. Ряд криз, які все більше наближали до воєнного конфлікту двох таборів.

12)

15. Причини і наслідки хрестових походів

Зовні походи мали релігійний х-р, бо видавалися церквою за б-бу «хреста проти півмісяця» - Християнство проти ісламу; метою походів офіційно вважалось визволення Палестини від «невірних» і повернення християнам Балканськії півострів і Кіпр в той час відносили до Близького Сходу. Насправді - завойовницькі походи, и яких європейські барони і рицарі грабували багаті східні міста, завойовували собі князівства і королівства, здобували нових платників феодальної ренти.

Основні причини Хрестових походів

1. вел. Феодали - Захопити багаті землі на Сході, збагатитись, збільшити число підданих, очолити новоутворені держави, отримати спокуту через звільнення Гробу Господнього

2. сер та дрібні феодали – отрим землі, збагатитись, спасіння

3. біднота – отрим волю, збагатитись, мати власну землю, визволити Гроб

4. Торгівці – збагатитись за рах відкриття нових торг шляхів та ринків збуту, спокута

5. катол церква – поширити вплив на Сх., перемогти в боротьбі з правосл., збільшити прибутки, звільнити св землю.

Наслідки:.негативні: - людські втрати. - знищено багато пам'яток культури, бібліотек, палаців.- у рез. 4 Х.П. зруйновано Константинополь — центр східної христ. культ. -погіршення відносин між Європою і країнами Сходу, христ. та ісламським світами.

Позитивні: - пожвавилася торгівля на Середземному морі. перевагу отримали італійські міста-держави — Венеція, Генуя, Піза, до яких перейшла першість у торгівлі з країнами Сходу. Візантія, як торг. суперник італ. міст-держав, після 4го Х. П. перестала ним бути.

- сприяли ознайомленню європейців з новими рослинами і започаткуванню їх вирощування в Європі. -рис, гречка, лимони, абрикоси, кавуни.

-Хрестоносці познайомилися з виробництвом цукру, шовкових тканин і скляних дзеркал, запозичили зі Сходу голубину пошту і вітряки.

- Лицарі засвоїли східні манери, придворну ввічливість, почали стежити за своїм тілом та обличчям. Саме відтоді на Заході призвичаїлися мити руки перед їжею, приймати ванни і митись у гарячих лазнях. У лицарських замках з'явилася нова захоплююча гра—шахи.

 -У моду ввійшли гарний одяг, предмети східного побуту, ковдри, рідкісні речі, коштовна зброя. Щоб купувати все це, потрібні були кошти, і феодали почали частіше вимагати від залежних селян платити їм податки грішми, а не давати продуктами, як раніше.

57. Революція 1867 – 68 в Японії. Ліберальні реформи в країні.

Принизливі поступки сьогунського уряду західним державам і слідом за ними погіршення економічного становища країни викликали зрос-тання незадоволення з боку різних верств населення. В країні спалахували рисові селянські повстання.Опозицію сьогунату очолили місцеві князі. В жовтні 1867 р. від імені 15-річного імператора Муцухіто об'єдна-на опозиція поставила сьогуну ви-могу повернути владу «законному правителю». Сьогун на словах пого-дився, а на ділі почав збирати сили для відновлення своєї влади. Але вже на початку 1868 р. його війська зазнали поразки в центрі країни, а восени того самого року — на північному сході. Влітку 1869 р. упала остання твердиня сьогуна на острові Хоккайдо. Влада по всій країні перейшла до рук імпера-торського уряду, створеного 3 січня 1868 р. За давньою традицією було виб-рано девіз правління нового імпе-ратора. Ним стало «Мейдзі» — «Ос-вічене правління». Імператор Муцухіто (1867— 1912). А події 1867 -1868 pp. стали називатися «Мейдзі ісін»—рестав-рація Мейдзі. Епоха Мейдзі мала поворотне значення в усій японській історії. А почалася вона з далекосяжних реформ.Адміністративна реформа: князі по всій Японії добровільно передали імпе-ратору свої права в князівствах. А через два роки імператор взагалі скасував князівства і поділив краї-ну на префектури. Військову реформу: засновано імператорську гвардію, підпорядковану безпосередньо уряду. А в 1872 р. створено збройні сили Японії на основі загальної військової повинності. Хоча того ж року уряд скасував привілеї самурайства і зрівняв у правах усіх громадян, саме самураї утворили офіцерський корпус нової армії. Аграрна реформа 1872 - 1873 pp. Скасовувалася власність князів на землю, власниками оголошувалися ті, хто фактично розпоряджався землею до моменту видання закону, в тому числі -селяни-орендарі. Офіційно дозволялася купівля-продаж землі. В 1873 р. було запроваджено єдиний державний податок на землю в розмірі 3% від вартості землі. Серед інших реформ слід відзна-чити: введення загальних для всієї країни судів і законів, оголошення свободи торгівлі й перевезення товарів, запровадження єдиної валютної одиниці - ієни, реорганізацію системи освіти за європейськими нормами. Заохочувалося здобуття освіти за кордоном.