69. Росія на зламі хіх-хх ст.

У Росії пізніше за інші великі держави завершився пром. революція, перехід на машинне виробництво. Він відб. одночасно з індустріалізм. → висока концентрація виробн. і швидкі темпи р-тку. Початок індустріал. → пряме держ. втруч. Р-ток пром. → нерівномірний у різних р-нах країни.

Економ. р-ток → негативно вплинула світова валют.-фінанс. та економ. кризи 1899-1903 pp. → скоротився приплив іноз. інвестицій → концентрація виробн., поява монополій. У кризі 1899-1903 → збіг у часі процесів індустріалізм. та монополізації.

Р-ток капіталізму → формув. нових прошарків сусп. - підприємців (промисловці, фінансисти) і найманих робітників (пролетаріат). Основна маса → селяни (77%). У найгіршому становищі знаходилися наймані робітники 14 млн.

Поряд із робітн. класом формув. і клас підприємців.  Соц. база → купецтво, заможне селянство, дворяни → був тісно пов'язаний з держ. бюрократ. структурою → підтримка цар. уряду. Росія залиш. переважно аграр. → частка пром. продукції була меншою за с/г.

На поч. XX ст. робітничий рух → б-ба за політ. права. 1-й організ. політ. виступ робітників → 1 тр. 1901 р.

Криза народництва, розгорт. робітн. руху → пошир. ідеології марксизму. 1883, Женева → 1-ша марксист. орг. "Трупа визволення праці" (Плеханов)

Рос. імп. продовж. свою експансію. Осн. об'єкт. → Далекий Схід. У 1891 → буд. Транссибір. залізн. → активн. проникнення на Далекий Сх. Оренда на 25 р. Ляодунського п-ова з Порт-Артуром. Проникнення в Китай → рос.-япон. війна (1904-1905) → поразка.

Росія → контроль над Пн. Іраном. Англія та Росія домовилися про розподіл сфер впливу в Сер. Азії. Росія підписала союз із Францією (1891-1893 pp.) та Англією (1907p.).

6)

6. Падіння Римської імперії та його наслідки

Ри́мська або Роме́йська імпе́рія  — державне, військово-політичне утворення, яке зародилося на основі міста-держави Риму близько 27 р. до н. е. ,розпад бл. 476 року н. е. 395 – поділ на Західну і на Східну.

У 400 р. на Італію напали вестготи, керовані Аларіхом. Головнокомандуючий військами Західної Рим. імперії вандал Стиліхон того року (а згодом у 403 і 405 рр.) розгромив орди Аларіха. У 407 р. для захисту континентальних земель імперії він наказав вивести з Британії усі римські легіони. - від володіння цією територією римляни відмовилися добровільно. Однак у серпні 408 р. Стиліхон став жертвою придворних інтриг і був убитий. Імператор Гонорій спробував домовитися з Аларіхом про суму викупу, щоб той пішов з Італії, однак германець почав вимагати величезний викуп і призначення новим імператором власного ставленика – римського префекта Аттала. У 409 р. військо Аларіха оточило Равенну і Аларіх пішов на переговори з імператором, відмовившись від підтримки Аттала. –викуп – відмовились. 31 березня 410 р. вестготи захопили і пограбували Рим.

Від часу першого захоплення Риму, реальна влада находилась в руках головнокомандувачів західноримської армії, зокрема Констанція , Аеція і Ріцимера. Імператори Зх. Рим. імп.- маріонетки германських найманців.

Після смерті Гонорія в 423 році наступив період безладу, який продовжувався доти, доки Східна Римська імперія не встановила силою правління в Равенні Валентиніана III. Імперія не могла утримувати не тільки найманої армії, але, навіть, територіальної армії.

Оскільки держава існувала лише формально, то реальна влада на місцях належала великим землевласникам.

У 451 р. рим. полководцю Аецію - коаліцію з германських племен проти спільного ворога римлян і германців – орд азійського племені гуннів, очолюваного Атіллою. - в битві на Каталуанських полях у Галлії орди Атілли були зупинені. –коаліція розпалася.

В 455 р., коли Валентиніана було вбито під час палацового перевороту, вандали, очолювані королем Гейзеріхом, напали на Рим і пограбували його. Але агонія імперії продовжувалася поки 24 серпня 476 р. Одоакр (конунг германського племені скірів) примусив зректися престолу останнього імператора Західної Римської імперії – десятирічного Ромула Августула. -у почесне заслання на територію італійської провінції Кампанії, де він жив у розкішному палаці, одержуючи від Одоакра пенсію у 6 тис. солідів. Згодом хлопчика було вбито у Лукулових садах в Римі. Імператорські регалії (діадему, пурпурову мантію і перстень) було передано до Константинополя (“на небі один Бог, на землі має бути один імператор”). Цим жестом узурпатор Одоакр засвідчував свою покору східноримському імператорові Зенону-германцю - титул "патриція Східної Римської імперії". Одоакр тоді ще одержав титул "короля Італійського" і зробив своєю столицею Равенну.