30. Промисловий переворот в Англії та його наслідки

У 18 ст завершилась аграрна рев→ поч. промислова. Причи її успішності:

1) тривав р-к товарно-грошових відносин,

2) заморська торгівля і колоніальна політика сприяли утвор капіталів,

3) ств вел розвитку дешевої робочої сили, чому сприяла політика обгородження,

4) Англія не знала іноземних вторгнень,

5)А володіла вел запасами вел кам’яного вугілля, ін. корисних копалин, вигідне геогр. розташування→сприяли капіталістичному р-ку Англії.

З 1708 р банківські чеки слугують платіжними засобами. Перев розпорошена мануфактура, поява нових винаходів.

Жорн Кейн – механізував ткацький верстат. Була механізована прядка(Джейм Харгрівс). Поч будувати прядильні фабрики, які приводилися в рух за допомогою водяного кола. 1765 р Джеймс Ватт винайшов парову машину, що ліквідувала залежність підприємств від річок. Р-к видобутку вугілля. 1756 р – заснув чавунно-плавильний завод. 1779 – р Северн – 1й залізний міст → розвиваються міста, розшир дородня сітка.

Дж. Меткар – мав здатність знаходити шляхи для прокладання дороги. Запропонував робити дорогу випуклою, зміцнювати її щебенем, буд канали по боках дороги. Запроваджено дирижанси – пасажирські карети. Станції змінили коней.

Формувався новий стан – пром. пролетаріат. Відбув масові звільнення, 1і виступи робітників. Лудд – зламав верстат → «луддиський рух». Трегвініон – обєднання робітників.

Відб заміна 2-3 пільних сівозмін багатопільною. Винайдення легкого плуга →глибше орання → дозволило боротися з бурянами.

У результаті пром. револ Англія ставала потужною промисловою країною. Спростилася соц. с-ра сусп.На 1й план висунулась промислова буржуазія і промислові робітники. Самостійне селянство зникло. До сер 19 ст майже 60% працюючого насел Англ становили робітники, значна част яких була зосер на вел підприємствах. Англія перетворилась на «майстерню світу», посівши провідне місце в світовій економіці.

43 Культурно-національні народи монархії габсбургів у першій половині хіх: організаційні та ідеологічні особливості.

Навесні 1848 р. в ряді європейських країн почалися буржуазно-демократичні революції. Їх невід'ємною складовою стали визвольні рухи багатьох національно-поневолених народів Східної і Центральної Європи. Звідси пішла назва революції - "Весна народів". 13 березня виросли перші вуличні барикади у Відні, а через два дні було проголошено першу австрійську конституцію.

Революційні події надали широкого розмаху національно-визвольному руху в Східній Галичині. Враховуючи настрої народних мас, уряд монархії Габсбургів змушений був остаточно ліквідувати панщину. З цією метою 16 квітня 1848 р. цісар підписав спеціальний патент, за яким скасування панщини на галицьких землях сталося майже на п'ять місяців раніше, ніж в інших частинах імперії. Основною реформи був викуп селянських земель державою.

У результаті дальшого розвитку революції в Галичині виникли національно-політичні організації. 2 травня 1848 року представники демократичних кіл українства, зокрема світської інтелігенції та греко-католицького духівництва на чолі з перемишльським єпископом Григорієм Яхимовичем, утворили у Львові Головну Руську Раду, що стала першою українською організацією.

Її друкованим органом стала "Зоря Галицька" - перша у Львові газета українською мовою. Головна руська рада, виступаючи за проведення демократичних реформ, прагнула забезпечити вільний національний розвиток українського населення краю.

Діяльність Головної Руської Ради зустріла неприхильне ставлення з боку польської Центральної Ради Народової, яка домагалася, щоб українці виступали разом з поляками.Вона спиралася на ополячену українську шляхту, яка утворила окремий комітет і подавала супліки на ім'я цісаря, протестуючи проти петиції 19 квітня, не бажаючи ні в чому відокремлюватись від поляків. На противагу Головній Руській Раді 23 квітня 1848 р. було створено "Руський собор", газеті "Зоря Галицька" протиставлено видання "Дневник Руський".

Під натиском революційних подій цісар Фердінанд дав дозвіл утворювати на території імперії т.зв. національні гвардії. Трохи пізніше, у кінці 1848 р., австрійський уряд організував спеціальну селянську оборону на галицькому Підкарпаттті.

Представники українського населення Галичини взяли участь у Слов'янському конгресі в Празі. Головна Руська Рада послала туди своїх делегатів, які працювали в одній польсько-українській секції.Потім між ними виникли незгоди. Українці домагалися поділу галичини на дві окремі адміністративні одиниці - Східну, де переважали українці, й Західну, заселену головним чином поляками.

Однак наступ урядових військ на Прагу перервав роботу конгресу.

Ще влітку 1848 р. Головна Руська Рада проголосила заснування культурно-освітньої організації під назвою "Галицько-руська матиця".Свою діяльність "Галицько-руська матиця" розпочала аж у 1850 р.

Наприкінці 1848 р., відповідно до цісарського декрету, у Львівському університетті відкрито кафедру української мови і літератури, її професором було призначено Я.Головацького, який почав викладацьку роботу в січні 1849 р.

10 липня 1848 р. почав роботу перший австрійський парламент.

Яскрава сторінка революційної боротьби галицького робітництва - його участ у листопадовому збройному повстанні 1848 р. у Львові, яке назрівало протягом тривалого часу. Наприкінці жовтня атмосфера в місті стала надзвичайно напруженою. Сигналом до повстання стали події 1 листопада, коли війська застосували зброю проти натовпу На багатьох вулицях виросли барикади. Весь центр міста опинився в руках повсталих робітників та ремісників різних національностей. До них приєднався студентський легіон та частина національної гвардії. Вранці 2 листопада між повсталими й урядовими військами відбувалися збройні сутички. Та сили були нерівні. Львівське збройне повстання зазнало поразки. Революційні зворушення поширились і на Північну Буковину.

Селяни намагалися силою повернути те, що відібрали у них поміщики. Ідеї "Весни народів" знайшли активний відгук серед населення Закарпаття. Влітку і восени 1848 р. тут значно посилилися заворушення трудового селянства.Однак сили контрреволюції на західноукраїнських землях, як і в усій імперії Габсбургів, усе більше зміцнювали позиції і поступово перейшли в контрнаступ. Остаточно реакція запанувала після того, як австрійський уряд за допомогою російських військ приборкав революцію в Угорщині.Австрійську конституцію було відмінено. Уряд повернувся до давньої системи централізаторсько-бюрократичного управління. влітку 1851 р. було розпущено Головну Руську Раду і Галичина заснула на ціле десятиріччя.

8)