20.Контрреформація

Контрреформація в Європі - католицька реакція, церковно-політичний рух в Європі середина 16—17ст., очолене папством і направлене проти Реформації з метою відновлення позицій, втрачених католицизмом у ряді країн в 1-ій половині 16 ст. Головні знаряддя: інквізиція, чернечі ордени римська курія. Інквізиція вела боротьбу з передовими ідеями, вільнодумством, наукою. Найактивніша участь в Контрреформації прийняв створений в 1534—40 орден єзуїтів. За їх допомогою та ін. сил католицької реакції папству вдалося на Трідентськом соборі (1545—63) добитися, зокрема, визнання безумовного авторитету папи в справах віри, введення строгої церковної цензури, видання «Індексу заборонених книг» і ін. У Римі були створені ряд учбових закладів для спеціальної підготовки католицького духівництва, єзуїти захопили в свої руки багато університетів. Найвідоміші церковні діячі: римські папи Павло III, Павло IV, Пій IV. Контрреформація проводилася і державною владою низки країн: Габсбургамі в Іспанії і в «Священній Римській імперії». ,. Прихильники Реформації піддавалися переслідуванням держави.

55.Формування нацистської системи управління в Нім.

Серед причин його появи — реваншистські настрої після поразки у війні та підписання принизливих умов Версальського миру, соціальна незахищеність більшої частини населення, реакція на більшовицьку політику експорту світової революції. Націонал-соціалістську робітничу партію Німеччини (НСДАП), що стала центром тяжіння усіх фашистів, було створено в 1919р. Порівняно швидко її лідером став Адольф Гітлер. У 1923 р. нацисти намагались організува-ти заколот у Баварії, але зазнали поразки. У 20-х роках вони ледь існували. Швидке зростання їхнього впливу почалося в роки економічної кризи 1929-1933 pp. Основні програмні положення фашистського руху в Німеччині були викладені в книзі А. Гітлера "Майн кампф" ("Моя боротьба"). Базою фашистського руху стали націоналістично налаштовані ремісники, селяни, ветерани війни, безробітні. Підтримку нацистам надавали впливові кола крупного капіталу Німеччини. Вони вдалися до відкритого терору проти своїх політичних супротивників — комуністів і соціал-демократів. Гітлер перебрав повноваження прези-дента Гінденбурга, який помер у 1934р.Було проведено адміністративну реформу, в результаті якої ліквідовано земельні парламенти та органи місцевого самоврядування. Влада на всіх рівнях переходила до рук не виборних, а призначуваних чиновників. У країні було створено таємну поліцію (гестапо), аз 1933 р. по всій кра'їні з'явились концентраційні табори для утримання в них неугодних режимові людей. Фашисти ліквідували основні політичні права громадян — право на свободу слова та зібрань, недоторканність житла.

16)

19. Реформація в Німеччині

На початку 16 ст. Німеччина стала головним осередком руху проти папського Риму й центром поширення реформаційних ідей. Рух спричинений продажем індульгенції. Засудив - Мартін Лютер. 31 жовтня 1517 р. ознайомив людей із списком із 95 тез, у яких критикував торгівлю індульгенціями. Цей день вважається початком реформації – рух за реформу католицької церкви. Головним постулатом учення стала ідея спасіння тільки особистою вірою. Лютер твердив, що християнські таїнства та ритуали не мають того значення, яке їм приписує церква. Джерелом християнської віри Лютер вважав тільки Біблію. Богослужіння хотів замінити проповідями народною мовою. Із семи церковних таїнств він визнав тільки два – хрещення й причастя. У травні 1521 р. Карл 5 підписав Вормський едикт, за яким Лютера проголошували єретиком.

Розвивав ідеї Лютера священик Томас Мюнцер. - до очищення церкви, і встановлення «царства Божого на землі», у якому господарем повинен бути простий народ. Гол причина негаразд – папа і князі, які не турбували про простий народ. Мюнцер хотів, щоб дворяни перестали оббирати селян, щоб лихварі не видурювали останні гроші від бідних, щоб держава не вимагала непосильних податків. Його судження взято за основу народної реформації. Вони набули завершеного вигляду під час Селянської війни 1524-1526 р. Мюнцер переїздив з міста у місто і скрізь створював таємні товариства.

Поступово реформація почала поширюватися по всій Європі. - Швейцарія. - м. Женева. - Жан Кальвін, :основні положення він сформулював у праці «Настанови в християнській вірі» (1536 р- над у усім у цьому світі панує Божа воля. Доля кожної людини визначена Богом наперед: одні обрані для вічного спасіння, іні – прокляті на вічні муки. Але християнин має вірити, що є обраним для спасіння. Показником обраності християнина є успіх у його справі. Основу кальвіністської церкви становила община віруючих, які самі обирали своїх старшин – пресвітерів і проповідників. Орган, який керував духовними та світськими справами общини, називався консисторія. Головна увага в церковній службі приділялась проповіді й виконанню псалмів. Засуджувалося поклоніння святим мощам та іконам, заохочувалися доноси на тих, хто не виконував ці приписи.

У Франції, протестантами – гугенотами. Вчення Кальвіна лягло в основу віровчення Пресвітеріанської Церкви Шотландії, сповідувалось пуританами Англії, частково було прийняте в Англіканській Церкві, а також було прийняте в інших реформатських (кальвіністських) Церквах. У Нідерландах 1571 р. Національний собор в Едмоні прийняв пресвітеріанську кальвіністську сист