1. Розвиток Афінської демократії у 7-5- ст. До н.Е.

народні збори, все виріш. рада знатних людей( архонтів ) -Невдоволення правлячою верхівкою - заколоти.

621 р. до н. е. архонтові Драконту доручили скласти закони. - спрямовано на захист приватної власності. (за крадіжку овочів – страта).

Реформи Солона 594 р. до н. е. -відмінив усі борги та повернув селянам землю, відібрану за несплату боргів,скасував боргове рабство та заборонив надалі закладати себе та членів сім'ї. Тепер соц.стан людини визначався не походженням, а к-стю майна. Розряди нас: 1)Найвищий –гром. з прибутком 500 медімнів(1 м- 41-52 л) , - обов’язок: кіннотна служба 2) громадяни з доходом 300 медімнів. – вершники- служили в кінноті. 3) 200 медімнів- найчисленніший розряд. – важко озброєна піхота 4)Усі інші - фети. - легко-озброєну піхоту і моряків.

Солон запровадив також демокр. раду — Буле. (400 ос). -розробляла законопроекти та подавала їх на схвалення народних зборів Увів також суд присяжних- членів обирали усі громадяни. Крім судових справ, цей суд контролював і д-сть посадових осіб. Так було закладено основи афін: ської демократії.

Деякі мріяли про одноосібне правління. - в 509 р. Клісфен - увів остракізм(суд черепків):імя підозрюваного в заколоті проти демокр, видряпували на черепку і на 10 р. виганяли з Афін. Збільшив раду до 500 осіб. Для ведення військ. справ - колегію з 10ти стратегів. У випадку війни вони - воєначальниками.

Розквіту демократії та й загалом Афін – д-сть Перікла - 60—30-ті рр V ст. до н. е. Аби розширити участь громадян Афін у виборних органах, - платню за виконання громадських обо-в"язків: членам Ради п'ятисот, архонтам та суддям, стратегам тощо. За ініціативою Перікла укладено мир із персами. Він добився провідного місця Афін у Делоському союзі(морський союз). Розгорнулося будівництво, яке забезпечило роботою і бідняків, і кваліфікованих майстрів. На Акрополі зводили нові храми. (Парфенон). Перікл заохочував театр, літературу, мистецтво. Філософи- Анаксагора та Сократа, скульпторів Мірона та Фідія, архітектора Гіпподама. В афінському театрі ставив свої трагедії Софокл.

29.Англійська революція 17 ст: етапи та іст. Значення.

Англія: Англія, Шотландія, Ірландія. Пуритани — прих. кальвінізму , виражали інтереси буржуазії,  проти абсолютизму та церкви, вимагаючи очищення її від елементів католицизму. Поділялися: Пресвітеріани (помірковані)— проти офіційної англіканської церкви та її союзу зкоролівською владою. Індепенденти(радикальні) —протии абсолютизму.

Етапи:

«Пуританська революція» - 1640—1642 рр. — парламентський період — розпуск парла­ментом судів, скасування незаконних податків, страта фаво­ритів короля, «кавалери» (прихильники короля) і «круглого­лові» (противники короля). Король Карл І вирушає на північ. 1642—1647 рр. — громадянська війна. Початок удалий для короля — індепендентів очолює Олівер Кромвель, створення армії нового зразка з пуритан — «залізнобоких», перемога Олівера Кромвеля в битві під Нейзбі (1645 р.) — король утік до шотландців, які продали його англійцям. Поява левел-лерів («зрівнювачів»). 1648—1649 рр. — друга громадянська війна. Утеча Карла І, вторгнення шотландців, розгром Олівером Кромвелем коро­ля. Суд над королем і його страта. 1649—1653 рр. — індепендентська республіка. Скасування палати лордів, влада в Державній раді, похід «залізнобоких» до Ірландії та Шотландії.Кромвель забув про низи, «тиранія офіцерів». – протести, буржуазії потрібна диктатура. 1653—1659 рр. — протекторат Кромвеля. Олівер Кромвель — довічний лорд-протектор Англії (військ. диктатура)

Реставрація - 1660—1688 рр. — реставрація монархії Стюартів — від­новлення монархії. Король Карл II (1660—1685 рр.) — син страченого короля. Розправи з діячами революції, переслі­дування пресвітеріанських священиків, повернення землі колишнім власникам. Поява політичних партій у парламен­ті — торі (аристократія та великі землевласники, керівниц­тво англіканської церкви) підтримували короля, непоруш­ність королівських прав та існуючого порядку і вігі («нове дворянство», купці, фінансисти) захищали парламент, висту­пали за зміни в економіці, державному та релігійному житті. Яків II (1685—1688 рр.) — продовження політики попередни­ка, об'єднання торі та вігі проти короля.

«Славна револ» - 1688—1689 рр. — «Славна революція» — запрошення на анг­лійський престол Вільгельма II Оранського (1689—1702 рр.). Утеча Якова II до Франції. Завершення боротьби між коро­лем і парламентом, припинення становлення абсолютизму, утвердження конституційної монархії. Затвердження «Білля про права». «Монарх царює, але не править»

Наслідки: економічні - Створення перед­умов для промисло­вої революції, пере­хід від аграрного до індустріального суспільства, -політичні - Виникнення парла­ментської монархії, зміна королівської династії, закладення основ суспільства та верховенства права, -релігійні - Установлення в державі від­носної релігій­ної свободи